УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1564/2012Головуючий суду першої інстанції:Бойко З.О.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т.

"30" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівПриходченко А.П., Полянської В.О.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальних збитків, упущеної вигоди, інфляційних витрат, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 13 вересня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, у якому з урахуванням уточнень позовних вимог просить стягнути збитки, завдані ОСОБА_8, спадкоємцем якого є позивач внаслідок скоєнням злочину ОСОБА_9, спадкоємцем якого є відповідач, у розмірі 30000 грн., суму інфляційних витрат у розмірі 9660 грн., упущену вигоду у розмірі 18733 грн., а також витрати, понесені ним у зв'язку із захистом свого порушеного права у розмірі 56,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6, є спадкоємцем за заповітом померлого ОСОБА_8, якому ОСОБА_9 злочинними діями заподіяв шкоду у розмірі 30000 грн., що підтверджується постановою Феодосійського міського суду від 13 липня 2009 року. Вказані грошові кошти були зняти ОСОБА_9 з депозитного рахунку, тобто за звичайних обставин, якби право ОСОБА_8 не було порушене, були б отримані проценти у розмірі 18733 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер. Позивач вважає, що ОСОБА_7 є спадкоємцем ОСОБА_9, оскільки є рідною сестрою останнього та прийняла спадщину після його смерті у вигляді автомобіля ВАЗ 21083 держномер НОМЕР_2., а тому успадкувала обов'язок відшкодувати вказані збитки.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 13 вересня 2012 року у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті та дослідженні доказів, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, надання неналежної оцінки доказам.

В апеляційній скарзі йдеться про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що автомобіль не є спадковим майном після смерті ОСОБА_9, яке прийняла відповідачка, оскільки ОСОБА_7 фактично вступила в управління автомобілем ВАЗ 21083 держномер НОМЕР_2., належність якого померлому підтверджено показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, та володіє ним, фактичне володіння відповідачкою спадковим майном - автомобілем та здійснення спадкоємцем дій, дають підстави вважати, що останній відноситься до спадкового майна як до свого.

Крім того, судом першої інстанції не звернуто уваги на той факт, відповідачка проживала на час смерті ОСОБА_9 з останнім.

Суд не звернув уваги на притворність правочинів щодо видачі доручення на транспортний засіб і проігнорував той факт, що спірний авто на час смерті ОСОБА_9 є його власністю та був неодноразово предметом договору купівлі-продажу.

Також апелянт вказує на порушення судом першої інстанції вимог ст. 10 ЦПК України та неправильне вирішення питання щодо забезпечення доказів, зокрема і клопотання про виклик свідків. Порушення судом норм процесуального права на думку апелянта призвело до неправильного вирішення справи.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 просить її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідачки, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши та дослідивши матеріали цивільної справи, кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_9, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8-12).

Постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 13 липня 2009 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_9 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 209 КК України закрито у зв'язку з його смертю.

Вказаною постановою встановлено факт викрадення ОСОБА_9 01.11.2008 року грошових коштів у розмірі 30000 грн. з банківської картки ОСОБА_8

Відповідач ОСОБА_7 є рідною сестрою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 (спадкоємцем другої черги).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що майнова шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину, однак матеріали справи не містять фактичних даних на підставі яких можливо було б встановити, що ОСОБА_7 успадкувала будь-яке майно після смерті ОСОБА_9

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.ст. 1216, 1218 ЦК України). Правовідносини, що не допускають правонаступництво, визначені ст. 1219 ЦК України.

Правила спадкування обов'язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем визначені у ст. 1231 ЦК України.

Відповідно до вказаної норми закону до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Майнова шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, особа на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору і зобов'язана належними і допустимими доказами довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України).

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, у відповідності з ч. 4 цієї ж статті результати оцінки доказів, тобто мотиви прийняття одних доказів і відхилення інших, суд відображає в рішенні.

Однак матеріали справи не містять фактичних даних, на підставі яких можливо було б встановити, що ОСОБА_7 одержала у спадщину будь-яке майно після смерті ОСОБА_9

Судом першої інстанції правильно встановлено, що спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 не заводилась, за останнім нерухоме майно або транспортні засоби не зареєстровані (а.с. 80, 82, 111 ЦК України).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_6

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилковому висновку про те, що автомобіль не є спадковим майном після смерті ОСОБА_9, яке прийняла відповідачка, оскільки ОСОБА_7 фактично вступила в управління автомобілем ВАЗ 21083 держномер НОМЕР_2., належність якого померлому підтверджено показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, та володіє ним є неспроможними.

Так, з матеріалів справи вбачається, що право власності на транспортний засіб ВАЗ 21083 держномер НОМЕР_2. зареєстровано за ОСОБА_10(а.с.117).

ОСОБА_11, будучі довіреною особою ОСОБА_10, видав на ім'я ОСОБА_9 довіреність з правом експлуатувати автомобіль ВАЗ 21083 держномер НОМЕР_2 (а.с.116).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ст. 328 ЦК України).

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ст. 244 ЦК України).

Пунктами 7,8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року N 1388, передбачено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості; правомірність придбання транспортних засобів, вузлів і агрегатів, які мають ідентифікаційні номери, підтверджуються документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктом підприємницькою діяльністю, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами - виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАЇ, а також угодами укладеними на товарних біржах.

Видачу генеральної довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб, без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, за яким відчужується автомобіль, що укладений у відповідності із законом та не створює таких юридичних наслідків як перехід права власності.

Таким чином, враховуючи, що договір купівлі-продажу, на підставі якого за ОСОБА_9 був би зареєстрований вказаний автомобіль у встановленому порядку, не укладався, то ОСОБА_9 не набув за життя право власності на вказаний автомобіль, а тому він не може вважатися спадковим майном.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду про це.

Також не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушені вимоги ст. 10 ЦПК України, неправильно вирішено питання щодо забезпечення доказів та відмовлено у виклику та допиті свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд першої інстанції, з урахуванням вказаних положень закону, обґрунтовано відмовив позивачу у допиті ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на підтвердження факту належності автомобіля ВАЗ 21083 держномер НОМЕР_2. і не прийняв до уваги їх показання, дані ними в кримінальній справі, оскільки належність транспортного засобу повинна бути підтверджена лише документально.

Факт, видачі ОСОБА_10 генеральної довіреності на ім'я відповідачки щодо розпорядження автомобілем ВАЗ 21083 держномер НОМЕР_2. не підтверджує отримання його у спадок відповідачкою після смерті ОСОБА_9

Посилання апелянта на те, що суд при вирішенні спору не врахував, що ОСОБА_9 фактично проживав на день смерті з ОСОБА_7, а тому вона вважається особою, яка прийняла спадщину, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо наявності спадкового майна.

Також не можна визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо притворності договорів доручення стосовно автомобіля та факту продажу вказаного автомобіля, оскільки довіреності, видані на ім'я ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_13, не оспорені, а видача довіреності не свідчить про укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу та про належність вказаного майна особі, на ім'я якої видано довіреність.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не містять, рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 13 вересня 2012 року - відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 13 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко В.О. Полянська