РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/1405/2012Головуючий суду першої інстанції:Бистрякова Д.С.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.

СуддівПриходченко А.П., Кустової І.В.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватний нотаріус Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про розірвання договорів про пайову участь у будівництві, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа приватний нотаріус Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про усунення перешкод у користуванні будинком, спонуканні до виконання дій, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 вересня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2007 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому з урахуванням доповнень позовних вимог, поданих 26 серпня 2011 року(а.с.238 т.5), просила розірвати договори про пайову участь у будівництві житлових будівель з подальшими змінами цільового призначення, укладені між позивачем та відповідачем щодо будівництва житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 24 жовтня 2004 року та від 2005 року.

Вимоги позову мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір про пайову участь у будівництві житлового будинку з подальшими змінами цільового призначення, розташованого за вказаною адресою. За умовами вказаного договору сторони були зобов'язані внести грошові кошти на будівництво житлового будинку по 50% від загальної вартості будівництва, яка за умовами договору склала 1 464 329 гривень. Однак реальних наслідків укладення вказаного договору не настало. Житловий будинок був побудований виключно за кошти позивачки, відповідач участі у будівництві не приймав, ніякі грошові кошти або майно ним внесено не було, сумісне будівництво з ним не здійснювалося. Оскільки відповідач не виконав умови договору щодо внесення грошових коштів у визначеному в договорі розмірі - 50% від загальної вартості будівництва, ОСОБА_6 просила розірвати договори, укладені між сторонами.

ОСОБА_7 у грудні 2007 року звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_6 про зобов'язання не чинити йому перешкоди у користуванні вказаним будинком, не перешкоджати здачі будинку у експлуатацію, про зобов'язання ОСОБА_6 подати заяву про прийняття закінченого будівництвом будинку у експлуатацію, а якщо вона відмовиться, то визнати достатнім, щоб вказаний будинок приймався в експлуатацію на підставі однієї заяви ОСОБА_7, стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

Вимоги позову мотивовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 11 серпня 2005 року ОСОБА_7 є власником ? частки земельної ділянки по АДРЕСА_1. У 2004 році між сторонами був укладений договір про пайову участь у будівництві житлового будинку за вказаною адресою, умови якого ним були виконані повністю. Однак, після закінчення будівництва ОСОБА_6 відмовилася від здачі будинку в експлуатацію. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 05 вересня 2011 року позов ОСОБА_6 задоволено. Розірвано договір про пайову участь в будівництві житлових будівель з подальшою зміною цільового призначення від 20 жовтня 2004 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Розірвано договір про пайову участь в будівництві житлових будівель з подальшою зміною цільового призначення від 2005 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, щодо будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. У задоволенні зустрічною позову ОСОБА_7 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду в частині задоволення вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволення вимог ОСОБА_6 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В якості доводів апелянт зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у застосуванні наслідків спливу позовної давності до вимог, які буди заявлені в суді позивачкою 26.08.2011 року про розірвання договору про пайову участь у будівництві від 2005 року і не застосував положення ч.1 ст.121 ЦПК України, оскільки до вказаної заяви не було додана квитанція про сплату судового збору.

На думку апелянта суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у витребуванні перевірочного матеріалу №1987, допиті свідка ОСОБА_9, відомостей щодо придбання позивачкою нерухомості, у приєднанні до матеріалів справи роздруківки телефонних розмов, які відбувалися між ОСОБА_10 та ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, з яких випливає, що з січня 2005 року між сторонами проходили практично щоденні телефонні розмови, рішень Господарського суду АР Крим про визнання права власності на спірний будинок.

Посилаючись на порушення вимог закону з боку суду першої інстанції, апелянт вказує на те, що суд надав неналежну оцінку наданим стороною відповідача доказам щодо придбання будівельних матеріалів і участі ОСОБА_7 у фінансуванні будівництва, при цьому незаконно надав перевагу аналогічним письмовим доказам щодо придбання позивачем будівельних матеріалів.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись на зміст статті 59 Цивільного процесуального кодексу України та частини 1 статті 218 Цивільного кодексу України, не прийняв до уваги показання свідків відповідача, проте, всупереч вказаним вище норм законодавства, прийняв як належні докази такі самі показання свідків позивача.

Суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку що будівництво спірного будинку здійснювалося повністю за кошти позивачки, без участі у будівництві відповідача, оскільки ОСОБА_6 вказані обставини належними доказами не доведені. В матеріалах справи відсутні докази того, що будівництво здійснювалося виключно за кошти і силами ОСОБА_6, а надані нею копії документів не підтверджують факт вкладання у будівництво тільки її коштів, оскільки стороною відповідача визнавався лише факт надання позивачкою 50% коштів, які були витрачені на будівництво.

Рішенням Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 25 жовтня 2011 року Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено. Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 05 вересня 2011 року скасовано і ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 про розірвання договору про пайову участь у будівництві від 20 жовтня 2004 року відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Додатковим рішенням Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 08 листопада 2011 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 про розірвання договору про пайову участь в будівництві від 2005 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 серпня 2012 року рішення Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 25 жовтня 2011 року та додаткове рішення від 08 листопада 2011 року скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ОСОБА_6 та її представник подали заперечення на апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість та надуманість доводів апеляційної скарги, вважаючи їх такими, що не мають доказового підґрунтя, просять в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши та перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_6 про розірвання договорів про пайову участь у будівництві, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своєї участі в будівництві, а надані накладні та квитанції на придбання будівельних матеріалів не свідчать про оплату або фінансування їх придбання відповідачем, внаслідок чого дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту належного виконання умов договору з його боку, що стало підставою для задоволення позову про розірвання договорів про пайову участь у будівництві житлових будинків.

Проте, повністю з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11 серпня 2005 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладений договір купівлі-продажу ? частки земельної ділянки по АДРЕСА_1, посвідчений 11.08.2005 року приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрованого в реєстрі №2695 (а.с.45-46 т.2).

До укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, 20 жовтня 2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір про пайову участь у будівництві житлових будинків за адресою АДРЕСА_1, за умовами якого сторони мали здійснювати сумісне фінансування будівництва житлового будинку загальною вартістю 1 464 329 грн. у рівних частках, з плановим закінченням будівництва - травень 2006 року (а.с.110 т.1).

26 січня 2006 року ОСОБА_7 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №453501, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 26.01.2006 року за №010601900013 (а.с.108 т.1).

26 січня 2006 року ОСОБА_6 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №453502, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 26.01.2006 року за №010601900014 (а.с.153 т.2).

Рішенням виконавчого комітету Коктебельської селищної ради м. Феодосії 17.03.2005 року №121 наданий дозвіл ОСОБА_6 на будівництво жилого будинку на земельній ділянці, за адресою АДРЕСА_1, дата завершення будівництва 18.03.2008 року (а.с.38 т.2).

12.05.2005 року ОСОБА_6 отримала дозвіл №35 на виконання будівельних робіт по будівництву індивідуального жилого будинку по АДРЕСА_1 (а.с.35 т.2).

Рішенням виконавчого комітету Коктебельської селищної ради м. Феодосії №565 від 02.03.2006 року даний дозвіл ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на спільне будівництво жилого будинку на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 (а.с.32т.2). Вказане рішення постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 20.03.2009 року визнано недійсним (а.с.15-23 т.3).

25.04.2006 року інспекцією ДАБК м. Феодосії здійснено перереєстрацію дозволу№35 на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_7(а.с.10 т.3). Постановою окружного адміністративного суду АР Ким від 20.03.2009 року, яка змінена постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2009 року вказану перереєстрацію визнано недійсною (а.с.171-174 т.2).

Рішенням виконавчого комітету Коктебельської селищної ради м. Феодосії від 27.05.2008 року №160 внесено зміни до рішення виконкому №121 від 17.03.2005 щодо подовження строку на будівництво до 27.05.2011 року (а.с.7 т.3).

Враховуючи зміст укладеного між сторонами договору про пайову участь у будівництві, спірний договір за правилом ч.2 ст.1130 ЦК України є договором про створення простого товариства, оскільки ґрунтується на об'єднанні вкладів учасників пайового будівництва, метою якого є будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1.

За змістом ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Статтями 1132,1333 ЦК України передбачено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою позову про розірвання договору про пайову участь у будівництві ОСОБА_6 зазначила відсутність фінансування з боку відповідача будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Заперечуючи проти позову, на підтвердження виконання умов договору про пайову участь щодо фінансування будівництва житлового будинку ОСОБА_7, стороною відповідача надані копії товарних чеків, накладних, квитанцій про придбання будівельних матеріалів загалом на суму 390 171,14 гривень та розрахунків, зроблених на звичайних аркушах паперу, на суму 10 061 грн. (а.с.150-330 т.1).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, особа на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору і зобов'язана належними і допустимими доказами довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України).

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, у відповідності з ч. 4 цієї ж статті результати оцінки доказів, тобто мотиви прийняття одних доказів і відхилення інших, суд відображає в рішенні.

Перевірив доводи апеляційної скарги, аналізуючи надані відповідачем на підтвердження факту виконання ним умов спірного договору, письмові докази з підстав їх належності та допустимості, колегія суддів виходить з наступного.

Так, стороною відповідача надані документи на ім'я ОСОБА_10: квитанція від 04.09.2006 року б/н на 1000 гривень; кв. б/н від 14.08.2006 року на суму 2400 грн. (а.с.153 т1); накладна №66 від 27.09.2006 року на суму 8894 грн. (а.с.155 т.1); кв.№3 від 07.02.2006 року на суму 4000 грн. (а.с.157 т1); кв.№2 від 13.02.2006 року на суму 6240 грн. (а.с.157 т.1); накладні №158 від 28.03.2006 року на суму 680 грн. (а.с.223 т.1); №79 від 21.10.2006 року на суму 1555 грн., №71 від 18.10.2006 року на суму 595 грн. (а.с.293 т.1); №50 від 13.10.2006 р на суму 1380 грн., №59 від 30.09.2006 року на суму 1035 грн.(а.с.294 т.1), №18 від 25.05.2006 року на суму 1150 грн. №49 від 23.08.2006 р на суму 1740 грн. (а.с.295 т.1), №46 від 27.09.2006 року на суму 570 грн., №55 від 18.09.2006 року на суму 1660 грн. (а.с.296 т.1), №18 від 18.05.2006 року на суму 1150 грн., №17 від 16.05.2006 року на суму 1150 грн. (а.с.297 т.1), №20 від 18.05.2006 року на суму 1150 грн. (а.с.298 т.1), №15 від 03.05.2006 року на суму 1150 грн., №14 від 03.05.2006 року на суму 1150 грн. (а.с.300 т1), №37 від 06.04.2006 року на суму 1150 грн., № 11 від 12.04.2006 року на суму 2300 грн. (а.с.301 т.1), №15 від 28.03.2006 року на суму 1100 грн., № 34 від 03.04.2006 року на суму 1100 грн. (а.с.302 т.1), №39 від 24.03.2006 року на суму 1100 грн., №8 від 21.03.2006 року на суму 1360 грн. (а.с.303 т.1), №9 від 07.03.2006 року на суму 705 грн. (а.с.305 т.1); квитанція №3/1 від 28 лютого 2006 року на суму 34202 грн.34 коп. (а.с.306 т.1); товарний чек №1 від 20.08.2006 року на суму 46189 грн. (а.с.307 т.1), накладні №1012 від 18.08.2006 року на суму 2098,4 грн., №899 від 02.08.2006 року на суму 6851,37 грн. (а.с.315 т.1), №965 від 122.08.2006 року на суму 8101 грн., №999 від 16.08.2006 року на суму 4172,49 грн. (а.с.316 т.1), №741 від 05.07.2006 року на суму 9140 грн. (а.с.329 т.1), загалом на суму 158 218,6 грн.

Витратні накладні, в яких отримувачем та платником вказаний ОСОБА_39 №3-00026728 від 12.09.2005 року на суму 255,79 грн., № 3-00027697 від 15.09.2005 року на суму 40,78 грн.(а.с.187 т.1), №3-00025515 від 08.09.2005 року на суму 997,55 грн., (а.с.190 т1), загалом на суму 1294,12 грн.

Витратні накладні, в яких отримувачем та платником вказаний Комунальник №ЧП-001386 від 09.08.2005 року на суму 175,45 грн. (а.с.188т.1), №МВ-000013 від 10.01.2006 року на суму 33,25 грн., №МВ - 000012 від 10.01.2006 року на суму 32,30 грн. (а.с.189 т.1), №МВ-000030 від 16 січня 2006 року на суму 156,75 грн. (а.с.192 т.1), загалом на суму 397,75 грн.

Витратні накладні, в яких отримувачем та платником вказаний ОСОБА_38: №СА -0005188 від 06 листопада 2006 року на суму 251,76 грн., (а.с.233 т1), №СА-0005552 від 23.11.2006 року на суму 190,80 грн. (а.с.234 т.1), №СА-0005369 від 14.11.2006 р. на суму 292,8 грн. (а.с.237 т.1), №СА-0005373 від 14.11.2006 р. на суму 26,85грн., №СА-0005392 від 15.11.2006 року на суму 84 грн. (а.с.239 т.1),№са-05693 від 30.11.2006 р. на суму 293,7 грн., №СА-0005374 від14.11.2006 р. на суму 93 грн. (а.с.240 т.1), загалом на суму 1232,91 грн.

Накладні на ім'я ОСОБА_14- №ЧП - 0006146 від листопада 2006 року на суму 439,47 грн., № ЧП-0004181 від 30.10 2006 року на суму 302,25 грн., №ЧП-0017019 від 07.12.2006 року на суму 13,95 грн., №ЧП-0017018 від 07.12.2006 року на суму 55,80 грн., №ЧП-007935 від 06.11.2006 року на суму 12,09 грн., №0000477 від 14.10.2006 року на суму 1232,04 грн., №ЧП- 0007959 від 06.11.2006 року на суму 82,77 грн., №ЧП - 0010003 від 13.11.2006 року на суму 139,5 грн., №ЧП- 0007959 від 06.11.2006 року на суму 54,87 грн., №ЧП- 006741від 0.11.2006 року на суму 764,92 грн., №3- 00068701 від 09.09.2006 року на суму 9,76 грн., №3-00075016 від 28.09.2006 року на суму 66,96 грн., №3- 00061950 від 14.08.2006 р. на суму 404,55 грн., №3-66180 від 31.08.2006 року на суму 97,09 грн., №3- 00059530 від 03.08.2006 року на суму 93 грн., №3-00060957 від 09.08.2006 року на суму 9,21 грн., №3- 00057742 від 27.07.2006 року на суму 1841,4 грн., №3-00058007 від 28.07.2006 року на суму 50,22 грн., №3- 00057089 від 25.07.2006 року на суму 260,4 грн., №3-00022498 від 17.04.2006 року на суму 114 грн., №3-00019012 від 06.04.2006 року на суму 104,5 грн., №3-00018047 від 03.04.2006 року на суму 22,8 грн., №3-00018049 від 03.04.2006 року на суму 304 грн., (а.с.263-273,275-276т.1), №КК-07878 від 03.11.2006 року на суму 343,75 грн. (а.с.280 т.1), №КК-09837 від 06.12.2006 року на суму 110 грн. (а.с.281 т.1), №МГ- 0023785 від 22.08.2006 року на суму 770 грн. (а.с.286 т.1), №КК-0016138 від 15.08.2006 року на суму 20 грн. (а.с.288 .т1), №КК-0015797 від 09.08.2006 р на суму 204 грн., №КК-0016373 від 18.08.2006 року на суму 30 грн. (а.с.289 т.1), загалом на суму 7953,3 грн.

Накладна на ім'я ОСОБА_40 №КК-05753 від 03.11.2006 року на суму 103 грн. (а.с.280 т.1).

Згідно положень ст.179 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Враховуючи зміст вказаних документів, які свідчать про придбання будівельних матеріалів та оплату робіт особами, які не є стороною договору про пайову участь і не беруть участь у справі, вказані докази не стостуються правовідносин, що склалися між сторонами, колегія суддів вважає вказані докази неналежними, оскільки вони не містять інформації щодо предмета доказування, а також не свідчать про виконання відповідачем умов спірного договору.

За таких же обставин не є належним доказом по справі договір, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_15 від 13.02.2006 року, щодо монтажу системи опалення житлового будинку по АДРЕСА_1 на суму 34621,85 гривень (а.с.195-197 т.5).

Таким чином, висновок суду про неналежність вказаних доказів, оскільки вони свідчать про придбання будівельних матеріалів особами, які не є сторонами спірного договору, є правильним, а доводи апеляційної скарги в цій частині такими, що не заслуговують на увагу.

Також не є допустимими докази, надані стороною відповідача на підтвердження витрат останнього - розрахунки, зроблені на звичайних аркушах паперу: на суму 2916 гривень (а.с.157 т1.), на суму 420 гривень (а.с.191 т.1), на суму 36 гривень (а.с.221 т.1), на суму 2377 гривень (а.с.227 т.1), на суму 2712 гривень (а.с.228 т.1), на суму 1600 гривень (а.с.234 т.1) загалом на суму 10 061 грн., оскільки за своєю формою вони не є документами, а тому не можуть свідчити про витрати відповідача у фінансування будівництва на вказану суму.

З урахуванням наведеного не можна визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги про неналежну оцінку судом першої інстанції вказаних вище доказів, наданих стороною відповідача на підтвердження виконання умов спірного договору.

Разом з тим, висновок суду щодо недопустимості наданих відповідачем доказів про придбання будівельних матеріалів з точки зору невідповідності їх форми вимогам діючого законодавства (відсутність в них відомостей про здійснення розрахунку та відомостей про платника) не можна визнати повністю обґрунтованим, а доводи апелянта в цій частині заслуговують на увагу.

Так, згідно п. 18 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (Наказ Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року N 104) видача покупцю розрахункового документу установленої форми на повну суму проведеної операції засвідчує факт купівлі товару.

Виходячи із призначення товарного чеку, як розрахункового документа, який підтверджує продаж покупцю товару, чек повинен містити інформацію, за якою може бути чітко ідентифіковано, а саме: продавця (назва, код, адреса) та товар (назва, ціна, кількість, сума).

Оскільки чеки, накладні та інші письмові документи засвідчують передачу права власності на товари (послуги) від продавця до покупця, наявність у особи вказаного документу підтверджує факт придбання ним вказаного майна.

З урахуванням наведеного, правил ст.ст.58,59 ЦПК України, аналіз наданих відповідачем доказів свідчить про належність та допустимість письмових доказів, як то копій товарних чеків, квитанцій та накладних, наданих стороною відповідача на суму 220 971,8 гривень, які підтверджують витрати відповідача на фінансування будівництва жилого будинку.

Належність вказаних документів позивачці та вибуття їх з її володіння матеріалами справи не підтверджена.

Показання свідків ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_15, ОСОБА_21, ОСОБА_10, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, на які посилається сторона відповідача, заперечуючи проти позову, безпосередньо не підтверджують факт виконання ОСОБА_7 в повному обсязі умов договору про пайову участь у будівництві, повідомлені ними обставини хоча і свідчать про факт вкладання будівельних матеріалів у будівництво, але за вказаними обставинами неможливо встановити розмір витрат відповідача у фінансування будівництва, крім того повідомлені ними обставини стосуються участі у будівництві жилого будинку інших осіб, зокрема ОСОБА_10, яка не є стороною спірного договору і учасником спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.1135 ЦК України під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору. У разі спільного введення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників.

Аналіз зібраних по справі доказів, з урахуванням правил належності доказів та допустимості правил доказування, враховуючи достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з умов договору та фактичних дій сторін щодо його виконання (придбання ними будівельних матеріалів та оплата виконаних робіт), свідчить про те, що вартість вкладу ОСОБА_30 у спільну сумісну діяльність становить 220 971,46 гривень.

Таким чином, твердження ОСОБА_6 про те, що з боку відповідача було відсутнє фінансування будівництва за тих підстав, що за умовами договору відповідач був повинен перерахувати саме грошові кошти в рахунок пайового будівництва не можна визнати обґрунтованими.

Наведене також спростовує доводи ОСОБА_6 про те, що вказаний будинок був побудований виключно за її кошти, а обставини щодо будівництва спірного будинку позивачкою, які повідомили свідки ОСОБА_31, ОСОБА_12, ОСОБА_32, ОСОБА_33., ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_11, допитані судом першої інстанції та письмові докази, надані позивачем, беззаперечно не підтверджують факт фінансування будівництва лише ОСОБА_6

Однак, суд першої інстанції вказані обставини не врахував і дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем участі у фінансуванні будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.1141 ЦК України припинення договору про спільну діяльність можливо у разі, зокрема відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.

Також ст. 1142 ЦК України передбачена відмова учасника спільної діяльності від подальшої участі в договорі простого товариства та розірвання договору, а саме учасник може зробити заяву про відмову від подальшої участі у безстроковому договорі простого товариства не пізніш як за три місяці до виходу з договору.

Умова про обмеження права на відмову від безстрокового договору простого товариства є нікчемною.

Учасник договору простого товариства, укладеного на визначений строк, або договору, у якому досягнення мети визначено як скасувальна умова, має право вимагати розірвання договору у відносинах з іншими учасниками через поважну причину з відшкодуванням іншим учасникам реальних збитків, завданих розірванням договору.

Укладений між позивачкою та відповідачем договір за своєю природою є довірчою угодою, оскільки відносини між сторонами ґрунтуються на взаємній довірі, учасники сумісної діяльності ввіряють одне одному своє майно, яке за взаємною згодою повинно використовуватися виключно для досягнення поставленої мети на благо усіх учасників. В договорі про сумісну діяльність - мета є загальною для усіх учасників, і ні одна із сторін не вправі збагачуватися за рахунок іншої.

Згідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно п.10 укладеного між сторонами договору невиконання сторонами умов цього договору є підставою для його розірвання.

З огляду на умови договору, укладеного між сторонами, за якими сторони зобов'язувалися здійснювати сумісне фінансування будівництва житлового будинку загальною вартістю 1 464 329 грн. у рівних частках, та розміру вартості вкладу ОСОБА_7 у сумісну діяльність, який становить 220 971,46 гривень, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не в повному обсязі виконані зобов'язання за вказаним договором, що в свою чергу свідчить про невиконання ОСОБА_7 умов спірного договору та наявність підстав для його розірвання.

На підставі викладеного вимоги позивачки про розірвання договору про пайову участь в будівництві житлових будинків, з подальшими змінами цільового призначення від 20 жовтня 2004 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, підлягають задоволенню.

Оскільки сторонами не заперечувався той факт, що між ними був укладений лише один договір про пайову участь у будівництві жилого будинку, оригінал договору від 20 жовтня 2004 року був оглянутий судом першої інстанції (а.с.232 т.5), вимоги позивачки щодо розірвання договору про пайову участь в будівництві житлових будівель з подальшою зміною цільового призначення від 2005 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, щодо будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, оригінал якого відсутній, (в матеріалах справи наявна лише ксерокопія копії (а.с.5 т.2), задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув і дійшов помилкового висновку про розірвання договору про пайову участь у будівництві від 2005 року.

Не відповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права згідно п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 з ухваленням нового рішення про їх часткове задоволення.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованої відмови судом першої інстанції у застосуванні наслідків спливу позовної давності до вимог, які буди заявлені в суді позивачкою 26.08.2011 року - розірвання договору про пайову участь у будівництві від 2005 року та не застосування положень ч.1 ст.121 ЦПК України, оскільки до вказаної заяви не було додана квитанція про сплату судового збору, з урахуванням змісту заявлених позивачкою вимог, які зводяться до розірвання договору про пайову участь у будівництві, укладеного між сторонами, а також положень ст.ст.257,261 ЦК України є неспроможними.

Також не можна визнати обґрунтованими доводи апелянта щодо упередженості головуючого судді першої інстанції при розгляді справи.

Доводи апелянта про безпідставну відмову судом першої інстанції у витребуванні перевірочного матеріалу №1987, допиті свідка ОСОБА_9, відомостей щодо придбання позивачкою нерухомості, у приєднанні до матеріалів справи роздруківки телефонних розмов, які відбувалися між ОСОБА_10 та ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, рішень Господарського суду АР Крим про визнання права власності на спірний будинок, не заслуговують на увагу, оскільки вказані документи не стосуються предмету спору.

Враховуючи положення Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито», чинного на час звернення позивача з позовом до суду, відповідно до положень ст.3 якого розмір державного мита при зверненні до суду з вимогами немайнового характеру становить - 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні. На користь позивачки з відповідача у відшкодування судових витрат підлягають стягненню 38,50 грн., з яких 8,50 грн. - державне мито, 30 гривень - витрати на інформаційно технічне забезпечення.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 05 вересня 2011 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 не оскаржується, а тому не підлягає перевірці.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 3,4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 05 вересня 2011 року задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 05 вересня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про розірвання договору про пайову участь в будівництві житлових будівель з подальшою зміною цільового призначення від 20 жовтня 2004 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, та договору про пайову участь в будівництві житлових будівель з подальшою зміною цільового призначення від 2005 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та розподілу судових витрат - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково.

Розірвати договір про пайову участь в будівництві житлових будинків, з подальшими змінами цільового призначення від 20 жовтня 2004 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування судових витрат 38 гривень (тридцять вісім )50 коп.

В решті рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 05 вересня 2011 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня його проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Т.С.Авраміді А.П. Приходченко І.В.Кустова