УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1311/2012Головуючий суду першої інстанції:Бойко З.О.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В.

"11" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Редько Г.В.,

При секретаріХоружий О.А

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до виконавчого комітету Феодосійської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності, третя особа - ОСОБА_7, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 18 липня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до відповідача, в якому просила визнати недійсним свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 15 лютого 2010 року, видане виконавчим комітетом Феодосійської міської ради ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 04.10.2002 року є власником квартири АДРЕСА_2, ОСОБА_7 на праві власності належить квартира НОМЕР_1 за цією же адресою. У період з 1996 року по 2003 рік ОСОБА_7 у порушенні норм діючого законодавства здійснив будівництво житлової одноповерхової прибудови до квартири НОМЕР_1, чим порушив права позивача як власника сусідньої квартири. Рішенням Феодосійського міського суду від 04.11.2003 року зобов'язано ОСОБА_7 не чинити перешкоди ОСОБА_6 у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої прибудови до квартири НОМЕР_1. У порушенні діючого законодавства, 15.01.2010 року виконком Феодосійської міської ради прийняв рішення №13, яким був затверджений акт міжвідомчої комісії виконавчого комітету Феодосійської міської ради про обстеження квартири АДРЕСА_1 та доручено підприємству ФМБРТІ внести відповідні зміни до інвентарної справи на квартиру. Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 року рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради№13 від 15.01.2010 року скасовано. Таким чином, вказане рішення виконавчого комітету не створює будь яких юридичних наслідків і не може бути підставою для набуття особою будь-яких прав та обов'язків.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 18 липня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 18 липня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апелянт зазначає, що суд не звернув уваги на те, що рішеннями Феодосійського міського суду АР Крим від 04.11.2003 року та Апеляційного суду АР Крим від 14.04.2004 року встановлений факт порушення її прав. Не взяв до уваги суд й те, що постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду встановлений факт незаконності прийняття до експлуатації спірної прибудови. На думку апелянта, неправильним є висновок суду щодо відсутності в неї правових підстав для звернення з даним позовом до суду. Апелянт вважає, що рішення органу місцевого самоврядування, яке прийняте с порушенням норм діючого законодавства, є незаконним не залежно від особи, чиї інтереси ним порушені. Також, вважає неспроможним висновок суду про те, що виконавчий комітет Феодосійської міської ради є неналежним відповідачем, оскільки саме виконавчим комітетом було видане свідоцтво відповідачу на право власності, що згідно зі ст. 31 ЗУ «Про місцеве самоврядування» належні до його компетенції.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Будучи повідомлені про розгляд справи, сторони та їх представники у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, тому судове засідання проведено відповідно до положень частини 2 статті 197, частини 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_6

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 1 ЦПК завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Суд першої інстанції правильно вказав, що захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 04.10.2002 року належить квартири АДРЕСА_2 (а.с. 7). ОСОБА_7 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про права власності виданого виконавчим комітетом Феодосійської міської ради 23.02.2010 року, що також підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.37- 39).

З позовної вимоги вбачається, що ОСОБА_6 з вимогою про визнання недійсним свідоцтва про права власності на об'єкт нерухомого майна, виданого ОСОБА_7, звернулася до виконавчого комітету Феодосійської міської ради, з посиланням в обґрунтування своїх вимог на ст.ст. 203,216 ЦК України.

Відповідно до положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України, позивачка повинна була довести, що саме діями або бездіяльністю відповідача - виконкому Феодосійської міської ради порушені її права. Проте, матеріали справи належних та допустимих доказів на підтвердження вимог позивача не містять, доводи позивача щодо порушення її прав виконавчим комітетом Феодосійської міської ради ґрунтуються на припущеннях, що відповідно до вищевказаних норм закону є недопустимим.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд дійшов правильного висновку про те, що посилання ОСОБА_6 в обґрунтування своїх вимог на норми ст.ст. 202,216 ЦК України є безпідставними, оскільки свідоцтво про право власності на нерухоме майно не є правочином у розумінні ст. 202 цього кодексу, а є правовстановлюючим документом.

З'ясовуючи питання щодо визнання недійсним свідоцтва про права власності на об'єкт нерухомого майна, виданого ОСОБА_7, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що виконком Феодосійської міської ради не є належним відповідачем, оскільки вирішення такого питання не є компетенцією виконкому, а ОСОБА_8 прав якого це стосується відповідачем по справі не залучений. Клопотання про заміну Відповідача, відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України, заявлено не було.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтами норм матеріального та процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 312, 313 ,314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 18 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

В.О. Полянська Т.І. Моісеєнко Г.В. Редько