КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" листопада 2012 р. Справа№ 5011-9/8764-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Руденко М.А.
за участю представників сторін:
від позивача -Шендріков Д.О., представник за довіреністю № Д-748в/2011 від 30.06.2011; Рябченко В.О., представник за довіреністю № Д-748б/2011 від 30.06.2011;
від відповідача - представник не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення „Укрспецекспорт" на рішення господарського суду м. Києва від13.09.12 у справі № 5011-9/8764-2012 (суддя Бондаренко Г. П.) за позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення „Укрспецекспорт" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпартнербуд" про стягнення 179 431 грн. 05 коп.
ВСТАНОВИВ:
Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення „Укрспецекспорт" звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпартнербуд" про стягнення 179 431 грн. 05 коп., яких: 156 569 грн. 73 коп. - за оплачений, але не поставлений товар за Договором на поставку матеріалів будівельного призначення № USE-24.3-111-Д-11 від 10.08.2011 року, 11 901 грн. 44 коп. - пені, 10 959 грн. 88 коп. - штрафу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2012 у справі № 5011-9/8764-2012 позов задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 156 569 грн. 73 коп. основної заборгованості та 10 959 грн. 88 коп. - штрафу, в частині задоволення позовної вимоги про стягнення пені в сумі 11 901 грн. 44 коп. відмовлено.
При задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та штрафу, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Відмова в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення пені мотивована судом першої інстанції тим, що встановлена п. 5.2 договору пеня за несвоєчасне виконання не грошового зобов'язання протирічить нормам ст.549 ЦК України щодо визначення поняття пені, яка є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а також протирічить принципу, встановленому ч. 2 та ч. 4 ст. 231 ГК України про неможливість договірної зміни штрафних санкцій.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 13.09.2012 у справі № 5011-9/8764-2012 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована наступним. Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України відповідно до якої, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Отже, вказана норма передбачає стягнення пені за невиконання не грошового зобов'язання та є диспозитивною, а тому розмір пені може бути визначений сторонами в договорі.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення „Укрспецекспорт" у справі № 5011-9/8764-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №5011-9/8764-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Буравльов С.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 у справі № 5011-9/8764-2012 апеляційна скарга державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення „Укрспецекспорт" прийнята до провадження та її розгляд призначено на 29.10.2012.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 у зв'язку з відпусткою судді Буравльова С.І. для розгляду апеляційної скарги державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення „Укрспецекспорт" у справі № 5011-9/8764-2012 призначено нову колегію суддів у складі: головуючий суддя - суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 розгляд справи відкладено на 13.11.2012.
Представники апелянта - позивача у справі в судовому засіданні надали пояснення, якими підтримали апеляційну скаргу.
Відповідач не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.
Будь-яких заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи з наданням доказів поважності неможливості участі в засіданні суду від сторін не надійшло.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені з прийняттям нового рішення у цій частині про задоволення даної позовної вимоги, з наступних підстав.
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпартнербуд", як продавцем та державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт", як покупцем, 10.08.2011 укладено договір на поставку матеріалів будівельного призначення №USE-24.3-111-Д-11.
Згідно предмету даного договору Продавець, на підставі замовлення Покупця зобов'язується передати у власність Покупця матеріали будівельного призначення (надалі - Товар), кількість асортимент і ціна яких визначена в Додатку №1, який підписаний сторонами та являє собою невід'ємну частину даного договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору замовлення Покупця на поставку товарів обов'язкові для Постачальника. Замовлення можуть надаватись Постачальникові в письмовій формі, засобами поштового, факсимільного зв'язку, по електронній пошті або у інший спосіб, прийнятний для Покупця. У заявці має бути зазначена кількість, асортимент перелік Товару та, в разі необхідності, місце поставки товару.
В підтвердження прийняття Замовлення Постачальник протягом двох банківських днів надає Покупцю відповідний рахунок-фактуру (п. 2.2. Договору).
Положеннями пункту 2.3 Договору у випадку погодження Покупця з кількістю, асортиментом зазначеними у рахунку-фактурі він надсилає Постачальнику Замовлення у письмовій формі з обов'язковим посиланням на номер рахунку-фактури та зазначенням місця та бажаної дати поставки Товару. Замовлення має бути підписано уповноваженою особою та скріплено печаткою Покупця.
Згідно п. 2.6. Договору, Продавець зобов'язується поставити товар Покупцеві протягом 20 банківських днів із дня оплати рахунку-фактури Покупцем (п. 3.3. даного Договору).
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що загальна ціна товару за Договором визначається сумою цін всіх окремих поставок Товарів на підставі відвантажувальних документів Продавця в період дії даного Договору, але якщо вони не перевищують кількості та асортименту, вказаних у додатку до даного Договору.
Відповідно до п. 3.2 Договору ціна товару вказується в рахунку-фактурі відповідно до додатку, що є невід'ємною частиною даного Договору і діє на момент відвантаження Товару. Ціни включають ціну Товару, тари, упакування й маркування, ПДВ. Транспортні витрати також включаються у ціну Товару (у випадку доставки Товару Постачальником за адресою, казаною Покупцем). Ціни вказуються в накладних і рахунках-фактурах, а в необхідних випадках також у відповідних протоколах узгодження цін (стають невід'ємними частинами даного Договору). Накладна на кожну окрему партію товару, що поставляється за даним Договором, визначає ціна кожної окремої партії Товару в цілому. Ціна товару визначається виходячи з домовленості сторін (Додаток №1), з урахуванням діючої у Постачальника системи знижок. Розмір знижки при необхідності встановлюється сторонами у додатку до даного Договору.
Покупець оплачує суму, зазначену в рахунку-фактурі, у формі попередньої оплати протягом трьох днів із дня одержання рахунка-фактури, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Продавця (п. 3.3. Договору).
Пункт 7.4. визначає, що даний Договір діє з дня його підписання Сторонами і діє до повного його виконання.
На виконання умов Договору 15.08.2011 року позивачем було передано відповідачу Заявку на поставку будівельних матеріалів на суму 156 569 грн. 73 коп., що вірно встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
В свою чергу, відповідачем 15.08.2011 року виставлено позивачу рахунок-фактуру №1508/11 від 15.08.2011р. на суму 156 569 грн.73 коп., що у відповідності до п. 2.2. Договору є підтвердженням прийняття замовлення позивача.
Позивачем, згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури перераховано останньому передоплату за товар у сумі 156 569 грн.73 коп., що підтверджується платіжним доручення №2826 від 17.08.2011 року.
Відповідач свої зобов'язання за договором щодо поставки товару не виконав, у зв'язку з чим Позивачем направлено на адресу Відповідача претензію №USE-13.3-3912 від 07.03.2012 року з вимогою про повернення коштів в сумі 156 569 грн.73 коп. та сплату штрафних санкцій (на підтвердження отримання відповідачем претензії 12.03.2012р., позивачем до матеріалів справи додано належним чином засвідчену копію повідомлення про вручення поштового відправлення).
Оскільки, відповідачем передоплата за товар в сумі 156 569 грн.73 коп. так і не була повернута, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення даних коштів.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, оскільки відповідач не виконав своє зобов'язання з поставки товару у встановлений строк, позивач цілком обґрунтовано вимагає повернення сплаченої передоплати.
Так, місцевий господарський суд відповідно до повно та достовірно встановлених обставин справи та наведених положень законодавства дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 156 569 грн. 73 коп. перерахованих як передоплата за товар.
У випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
В частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
При цьому, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовну вимогу про стягнення штрафу в розмірі 7% від вартості непоставленого товару у сумі 10 959 грн. 88 коп.
Разом з тим, місцевим господарським судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення пені, заявленої на підставі положень п. 5.2 договору, який узгоджується з приписами ч.2 ст. 231 ГК України.
Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч.2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Така правова позиція наведена і в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249.
У даному випадку наявні всі умови для застосування таких санкцій.
Відтак стягнення пені за порушення умов виконання іншого, ніж грошове, зобов'язання відповідає наведеним положенням Господарського кодексу України та не суперечить положенням частини 3 статті 549 Цивільного Кодексу України.
Щодо розміру даної санкції слід зазначити наступне.
Норма ч.2 ст. 231 ГК України не визначає в імперативному порядку розмір штрафних санкцій. Вона є диспозитивною та визначає, що штрафні санкції застосовуються у наведених в ній розмірах, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Так, у п. 5.2 Договору сторони визначили, що у випадку порушення постачальником обумовлених сторонами строків поставки, постачальник, за вимогою покупця, повинен сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,5% від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який платиться пеня.
Отже, сторони скористались правом на визначення в договорі розміру штрафної санкції за порушення строку виконання не грошового зобов'язання, що відповідає положенням ч.2 ст. 231 ГК України.
Таким чином, порушення відповідачем строку виконання не грошового зобов'язання є підставою для застосування до нього санкції у вигляді пені, передбаченої ч.2 ст. 231 Цивільного Кодексу України, у розмірі передбаченому договором.
Крім цього, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
Дана позиція узгоджується з позицією викладеною в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249, а також в постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 по справі N 14/80-09-2056.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, однак не застосував норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а відтак його висновки щодо наслідків розгляду даної справи в частині відмови у стягненні пені не є законними та обґрунтованими.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовної вимоги по стягненню пені в сумі 11 901 грн. 44 коп. В решті рішення залишається без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 3 588 грн. 62 коп. та апеляційної скарги в сумі 804 грн. 75 коп. покладаються на відповідача.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивачу підлягає поверненню зайво сплачена ним сума судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 05 грн. 32 коп.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення „Укрспецекспорт" на рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2012 у справі № 5011-9/8764-2012 за позовом державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення „Укрспецекспорт" до товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпартнербуд" про стягнення 179 431 грн. 05 коп. задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2012 у справі № 5011-9/8764-2012 про часткове задоволення позову скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги по стягненню пені в сумі 11 901 грн. 44 коп.
В цій частині прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«1. Позов державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення „Укрспецекспорт" до товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпартнербуд" про стягнення 179 431 грн. 05 коп. задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпартнербуд" (м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 14-Г, кв. 64, код за ЄДРПОУ 35576025) на користь державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36, код за ЄДРПОУ 21655998) 156 569 грн. 73 коп. основної заборгованості, 10 959 грн. 88 коп. штрафу, пені в сумі 11 901 грн. 44 коп. та 3 588 грн. 62 коп. судового збору.».
4. В решті рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2012 у справі № 5011-9/8764-2012 за позовом державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення „Укрспецекспорт" до товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпартнербуд" про стягнення 179 431 грн. 05 коп. залишити без змін.
5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпартнербуд" (м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 14-Г, кв. 64, код за ЄДРПОУ 35576025) на користь державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36, код за ЄДРПОУ 21655998) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 804 грн. 75 коп.
6. Повернути державній компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36, код за ЄДРПОУ 21655998) зайво сплачену ним суму судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 05 грн. 32 коп., яка була перерахована відповідно до квитанції від 15.06.2012 р. № 606. Підставою повернення судового збору є дана постанова підписана судом та скріплена печаткою суду.
7. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
8. Матеріали справи № 5011-9/8764-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.
Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.
Судді Дідиченко М.А.
Руденко М.А.