Справа №22-7931/2006 Головуючий у 1 інстанції Кулик Т.Г.
Категорія 24 Доповідач Звягінцева О.М.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С.
суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І.
при секретарі Стефановій І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності на частину домоволодіння, визнання права на спадщину, визнання недійсною відмови від спадщини і
встановив:
в апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким відмовлено в задоволенні позову, і ставить питання про його скасування, ухвалення нового рішення про задоволення позову -за невідповідністю висновків суду обставинам справи, посилаючись на те, що їй 81 рік, більш ніж 30 років вона прожила в спадковому будинку, який купувала разом із чоловіком, після смерті спадкодавця -сина ОСОБА_3 через збіг тяжких обставин 21.01.2002 р. нею було підписано заяву про відмову від спадщини, після чого вона позбавилась житла, оскільки відповідачка не визнає її права на спірний будинок і права проживання в ньому. З 2001 р. вона зверталась до лікарні за медичною допомогою, і 16.01.2002 р. мало місце таке звернення. В суді вона стверджувала, що поїздка до нотаріуса та до лікарні відбулась в один і той же день. Вважає, що її заяву в нотконторі могли зареєструвати пізніше.
В засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 та її представник-адвокат ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги, просили про її задоволення, скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позову, відповідачка ОСОБА_2, її представник за довіреністю ОСОБА_5, заінтересована особа ОСОБА_6 заперечували проти доводів скарги, просили її відхилити, рішення суду залишити без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
8.08.2005 р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним до відповідачки, зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_3, який проживав в будинку АДРЕСА_1, після його смерті відкрилась спадщина на вказаний будинок, що належав йому на підставі договору купівлі-продажу НОМЕР_1. На час смерті сина вона проживала в цьому будинку, була в ньому зареєстрована з 22.01.1973 p., тобто спадщину вона прийняла, була спадкоємицею 1-ї черги. Крім неї, спадкоємцями є дружина померлого-відповідачка та двоє дітей. На час смерті спадкодавця в будинку був зареєстрований ї його син ОСОБА_6, який, відмовився від спадщини на користь відповідачки. Вона відмовитись від своєї частки у спадщині на користь відповідачки не могла, оскільки з останньою склалися не дуже добрі стосунки. Після смерті сина вона погано себе почувала, загострились хронічні захворювання. Пам'ятає, що у січні 2002 р. відповідачка привозила її до нотаріуса, що вона там підписувала, їй невідомо у зв'язку із поганим самопочуттям.
Тому просила ухвалити рішення, яким визнати свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я відповідачки НОМЕР_2 частково недійсним у розмірі 1/4 його частки, якщо відповідачка придбала будинок разом із сином в період шлюбу (а.с. 3).
17.03.2006 р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з додатковим позовом до відповідачки, зазначала, що спірний будинок вона разом з чоловіком ОСОБА_7 придбала в 1971 р. на збереження, що знаходились на двох ощадкнижках, в одній з них зазначено, що знято гроші в сумі 1325 крб., але будинок був зареєстрований на спадкодавця-їх сина ОСОБА_3. Шлюб між сином та відповідачкою був укладений 14.07.1967 p., своїх заощаджень подружжя не мало. За будинок нею та чоловіком було сплачено 5000 крб., вони стали його власниками. Будинок був придбаний для проживання всієї родини, тому був зареєстрований на сина, після смерті якого відповідачка стала заявляти, що є хазяйкою будинку, а вона не має будь-яких прав на нього. Тільки після пред'явлення позову їй стало відомо про те, що відповідачка цілий будинок зареєструвала на себе, а нею було підписано заяву про відмову від спадщини. Вважає, що з цього часу, з моменту порушення її права, слід обчислювати строк позовної давності. Вона не знала, що підписувала саме заяву про відмову від спадщини, про це мова не йшлась. В нотконторі їй зачитано заяву не було, наслідків їй не роз'яснили. З державним нотаріусом вони не спілкувались, всю процедуру всупереч вимогам закону здійснював консультант. Їй як власнику належить 1/2 частина спірного будинку, 1/4 його частину вона успадкувала після смерті свого чоловіка, якому належала друга половина будинку. Відповідачка після смерті ОСОБА_3 могла претендувати на 1/8 частку спадкового будинку, оскільки спадкодавець міг претендувати на 1/4 його частку.
Тому просила визнати за нею право власності на 1/ 2 частку спірного будинку, за її чоловіком ОСОБА_7- право власності на другу половину будинку, визнати свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я відповідачки НОМЕР_2 частково недійсним у розмірі 7/8 частин будинку, визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 1/8 частку спірного будинку після смерті ОСОБА_3, визнати її відмову від спадщини недійсною (а.с. 146-147).
Рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 2 червня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду-зміні з наступних підстав.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо відсутності доказів наявності у позивачки та її чоловіка ОСОБА_7 права власності за законом на 1/2 частку спірного будинку.
ОСОБА_1 договір купівлі-продажу цього будинку в частині ніколи не оспорювала, хоча з самого початку цей договір у 1971 році був оформлений на її сина ОСОБА_3.
Окрім того, будь-яких доказів про те, що вона та її чоловік, а не спадкодавець ОСОБА_3, вносили гроші продавцеві будинку суду не надано.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Разом з цим апеляційний суд не може погодитись з висновком суду щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним, визнання права власності ОСОБА_1 на частину спірного будинку в порядку спадкування, визнання її права на спадщину.
Відповідно до вимог п. З ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Відмовляючи в задоволенні цієї частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка 21.01.2002 р. відмовилась від прийняття спадщини, підписавши відповідну заяву.
В цій частині позовних вимог рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.
Встановлено, що позивачці відповідно до її віку та стану здоров'я не було роз'яснено наслідки її відмови від права на спадщину.
Позивачка ОСОБА_1 наполягала на тому, що їй взагалі не було роз'яснено не тільки про наслідки відмови від права на спадщину, але і що за документ вона підписує.
Вона послідовно, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді пояснювала, що її онук ОСОБА_6 21.01.2002 р. відвозив її до лікарні, оскільки вона погано себе почувала, і по дорозі в лікарню її завезли до нотаріальної контори підписати якись документи, щоб навести порядок в документах на будинок. І онук, і невістка, і нотаріус їй роз'яснили, що за документами повинен бути один хазяїн будинку.
Відповідачі в засіданні апеляційного суду підтвердили, що саме це позивачці роз'яснив нотаріус , і ніхто їй не казав, що вона фактично відмовляється від свого права власності.
З урахуванням конкретних обставин цієї справи, це є дуже суттєвим, оскільки відмова від права на спадщину пов'язана з відмовою від права власності на частину будинку, в якому вона постійно живе, іншого жилого приміщення не має, і передачею цього права сторонній особі, якою для неї є її невістка ОСОБА_2.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що відмова ОСОБА_1 від права на спадщину у встановленому законом порядку і відповідно від права власності на частину спадкового будинку не мала місця, тобто фактично цієї відмови не було.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню фактично понесені нею судові витрати: 51 грн.-судового збору та 30 грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись п. З ч.1 ст. 307, п. З ст. 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ:
апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області від 2 червня 2006 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним, визнання права власності ОСОБА_1 на частину спірного будинку в порядку спадкування, визнання її права на спадщину -скасувати.
Позов ОСОБА_1 у вказаній частині задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право на спадщину, що відкрилась після смерті її сина ОСОБА_3 у вигляді жилого будинку АДРЕСА_1, визнати за нею право власності в порядку спадкування на 1/3 частину спадкового жилого будинку АДРЕСА_1.
Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 лютого 2002 року, реєстровий номер НОМЕР_2, на житловий будинок АДРЕСА_1, видане Четвертою Макіївською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2.
Це ж рішення в іншій частині залишити без зміни.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 фактично понесені нею судові витрати: 51 грн.-судового збору та 30 грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.