Справа №7681                                                            Головуючий у 1 інстанції Кротінов В.О.

Категорія  23________________________________ Доповідач Лук'янова С.В.____________

УХВАЛА

Іменем України

10 жовтня 2006 року       Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Зубової Л.М.

суддів  Лук'янової С.В., Прокопчук Л.М.

при секретарі Андрусішиній М.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Донецька від 16 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби Ленінського району міста Донецька, відділення Державного казначейства в Ленінському районі міста Донецька про визнання незаконними дій та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення Ленінського районного суду міста Донецька від 16 червня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про задоволення його позову, оскільки рішення суду від 16 червня 2006 року є незаконним. В судовому засіданні не з'ясовані і не доказані обставини справи. Суд не розглянув ні одного із вказаних в позовній заяві порушень закону відповідачем; не виконав дій, передбачених ст.130 п.З, 4, 5 ЦПК України; не провів судові дебати, оскільки не було розгляду обставин справи; не оглянув ні одного із 17 письмових доказів, доданих до позовної заяви; позбавив його права доказування. Суд не врахував, що відповідач вдруге відкрив виконавче провадження, яке було виконано і закінчено 22 грудня 1997 року; відповідачем порушена позовна і виконавча давність; відповідач незаконно прийняв до виконання дублікат виконавчого листа; лист видано без рішення суду; відповідачем порушені вимоги ст..19 Закону України „Про виконавче провадження". Висновки суду не відповідають обставинам справи (а.с.57-58,76).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач повністю підтримав доводи апеляційної скарги; відповідачі вимоги не визнали і просили розглянути справу у їх відсутність, подавши про це заяви.

Рішенням Ленінського районного суду міста Донецька від 16 червня 2006 року відмовлено у задоволенні вказаного позову. Цим рішенням встановлено, що у вересні 2001 року виконавчі листи про стягнення солідарно з ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 10361 грн. на користь Кредитної спілки „Фактор" були повернуті до суду з відміткою про виконання у зв'язку з передачею квартири ОСОБА_1 кредитору. Ці дії ОСОБА_1 оскаржили

і рішенням суду свідоцтво про право власності КС „Фактор" на квартиру ОСОБА_1 було визнано недійсним. Були виписані нові виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу. Були виконані необхідні виконавчі дії; своєчасно сума боргу не була стягнута з ОСОБА_1, оскільки останні самі створювали перешкоди, що фіксувалося відповідачем. Після погашення боргу ОСОБА_1 виконавче провадження було закінчено постановою від 1 жовтня 2004 року. Суд не встановив ніяких порушень з боку відповідача під час виконавчого провадження. Вимоги позивача про те, що з нього двічі стягнули суму боргу безпідставні (а.с.51-52).

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що права і інтереси позивача відповідачем не порушувалися.

Суд першої інстанції встановив, що у грудні 1997 року виконавче провадження про стягнення з позивача та інших членів його сім'ї 10361 грн. було закрито у зв'язку з тим, що стягувачу - Кредитній Спілці "Фактор" була передана належна боржникам на праві приватної власності квартира 104 в будинку 40 по вулиці Куйбишева в місті Донецьку і видане відповідне свідоцтво (а.с.7-8, 9). Ці обставини також підтверджуються рішенням Ленінського районного суду міста Донецька від 14 грудня 1998 року про виселення ОСОБА_1 і членів його сім"ї із вказаної квартири (справа 2-129/п/2000 -а.с.56). Рішенням Ленінського районного суду міста Донецька від 26 квітня 2000 року свідоцтво на вказану квартиру визнано недійсним (а.с.96). У відповідності до вимог Закону України „Про виконавче провадження" відповідачем були проведені виконавчі дії (а.с. 108, 109, 110, виконавче провадження 1-3/зв/2001-2004). Позивачем не надані будь-які докази того, що у грудні 1997 року рішення суду від 3 червня 1997 року (а.с.7-8) про стягнення з нього 10361 грн. було виконано ним шляхом передачі стягувачу вказаної грошової суми. Виконавче провадження стосовно виконання рішення суду від 3 червня 1997 року утилізоване у зв'язку із закінченням строку зберігання, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 100). Тому довід апелянта про те, що 25 березня 2004 року він вдруге сплатив стягувачу стягнуту з нього рішенням суду від 3 червня 1997 року суму (а.с.21) не підтверджується відповідними доказами. Більш того, цей довід апелянта спростовується сукупністю досліджених судом доказів. Посилання позивача на доручення ним ОСОБА_2 придбати для нього дві тисячі доларів не є належним доказом по цій справі (а.с. 10).

Відповідно вимогам ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.1 ст.11 ЦП України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду міста Донецька від 16 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.