Справа № 22-8034/2006 p.             Головуючий у 1 інстанції Гонтар А.Л.

Категорія 33                                    Доповідач Санікова О.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2006 року                                    Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Курило В.П.

суддів Санікової О.С, Шамрило Л.Г.

при секретарі Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу    за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 4 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,-

встановив:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дружківського міського суду Донецької області від 4 липня 2006 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,- та постановити нове рішення, яким забов'язати ОСОБА_2 відшкодувати половину витрат на утримання межового спорудження в сумі 475 грн. 89 коп.

В обгрунтування апеляційної скарги позивачка посилається на порушення судом норм матеріального права і неправильно обгрунтування рішення посиланням на те, що між сторонами не було домовленості по установці і використанню межового спорудження, тому вона не має права на відшкодування її витрат, в той час як у ст. 108 ЗК України чітко зазначено, що витрати на утримання межових споруд сусіди несуть у рівних частках.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивачки підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідачки заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованним.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачці ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок НОМЕР_1 АДРЕСА_1.

Відповідачці ОСОБА_2 належить будинок НОМЕР_2, розташований на тій же вулиці.

Між земельними ділянками зазначених будинків проходить межа, на якій представник позивача поставив залізний забір, вартість якого складає 951 грн. 78 коп.,

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо вона завдана неправомірними діями чи бездіяльністю або якщо вона завдана майну фізичної особи.

Згідно зі ст. 108 ЗК України у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки, не вказують на те, що споруда належить лише одному сусідові. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. В цьому випадку витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або замінена без його згоди.

Як вбачається з матеріалів справи і, зокрема позовної заяви, ОСОБА_1 просила стягнути половину витрат, понесених нею на придбання саме матеріалів, будівництво і покраску залізного забора, які були придбані у 1996 році ОСОБА_3, що підтверджується товарними чеками /а.с. 11-12/.

Проте в судовому засіданні було встановлено, що між сторонами не було домовленості по встановленню спільного забора і спільного ним користування. Представник позивачки за своєю власною ініціативою встановив металевий забір замість дерев'яного. Відповідачка згоди на спорудження металевого забору не давала, не давала відповідачка також згоди і на спільне його утримання. Зазначених обставин представник позивачки не заперечував. Позивачкою не представлено також доказів понесених нею витрат на утримання забору за будь-який інший період.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не грунтуються на законі. Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, а саме ст.108 ЗК України та ст.1166 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1 п.1, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 4 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.