Справа 22-7673 Головуючий у 1 інстанції Шликов С.П.
Категорія 18 Доповідач Червинська М.Є.
УХВАЛА Іменем України
9 жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі
Головуючої: Червинської М.Є. Суддів: Алексєєва А.В., Зінов"євої А.Г.
При секретарі Мартіросовій А.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідачки ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 12 квітня 2006 року за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, третя особа - закрите акціонерне товариство страхова компанія „Східно-Українське страхове товариство" про стягнення заборгованості за кредитним договором, розірвання договору,
Встановив:
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 12 квітня 2006 року позовні вимоги банку задоволені, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача стягнута заборгованість в розмірі 107431,38 гривень, судовий збір 1116,68 гривень, всього -108548,06 гривень, з ОСОБА_1 стягнуто 30 гривень за інформаційно-технічне забезпечення.
В апеляційній скарзі представник відповідачки просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що суд неповно з"ясував обставини справи, не врахував надані позивачкою докази щодо звільнення її від кредитного зобов"язання.
Суд першої інстанції встановив, що між сторонами 31.10.2003 року був укладений кредитний договір, за яким позивачка отримала 18750 доларів США, з зобов"язанням сплати 15 % річних за користування кредитними коштами та відповідним порядком погашення кредитного зобов"язання. Позивачка сплатила тільки один місяць суму кредитного зобов"язання, вподальшому відмовилась від сплати. Суд вважав, що позивачка порушила кредитне зобов"язання, дійшов до висновку щодо стягнення з позивачки сум за договором на час звернення до суду банку - на травень 2004 року.
В судовому засіданні представник відповідачки підтримала доводи апеляційної скарги, представник позивача та третьої особи просили скаргу відхилити.
Заслухавши доповідача, доводи представника відповідачки, представника позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін, з доповненням резолютивної частини рішення вказанням про розірвання кредитного договору з наступних підстав:
Відповідно до вимог ч.1 ст.308 КАС України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Встановлено, що між позивачем та відповідачкою 31.10.2003 року був укладений договір, за яким ОСОБА_1 отримала від банку 18750 доларів США на придбання будинку з зобов"язанням сплати 15% річних за користування кредитними коштами з відповідним графіком погашення кредиту. В судовому засіданні відповідачкою не спростовувалось отримання вказаної суми за договором, укладення договору з позивачем, як і та обставина, що відповідачка припинила виконувати зобов"язання після сплати грошей за один місяць.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст.1054 ЦК передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1049 ЦК позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Частиною 2 ст.1050 ЦК передбачено, що якщо договором встановлений обов"язок позичальника повернути позику частинами (з розсроченням), то в разі просрочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до зазначених вимог закону й з врахуванням вказаних фактичних обставин справи - укладення кредитного договору між сторонами, порушення відповідачкою умов договору - не сплати сум з розсроченням, не сплати встановлених кредитним договором 15 % річних, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідачки сум за кредитним договором.
Вбачається, що позивачем вимоги про стягнення сум за кредитним договором пред"явлені в травні 2004 року, з цього часу позивач не нараховував 15% річних за кредитним договором, в позовній заяві, в судовому засіданні просив стягнути всю заборгованість за договором та 15% річних на час пред"явлення позову. В межах пред"явленого позову, з врахуванням курсу Національного банку України на час вирішення спору, суд стягнув вказані суми. Позивач не зважаючи на те, що суми менші ніж за позовом погоджується з таким стягненням, оскільки не подав апеляційну скаргу й представник позивача підтвердив зазначене в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги відповідачки щодо неврахування судом доказів, фактичних обставин справи висновки суду не спростовують. Посилання позивачки на виняткові обставини - смерть чоловіка, погіршення матеріального стану не є такими обставинами з якими закон пов"язує звільнення від виконання зобов"язання. Доводи скарги щодо неврахування судом вимог ст. 617 ЦК України також неспроможні, оскільки наведені відповідачкою підстави не є випадком або непереборною силою, з якою законом пов"язане звільнення від виконання зобов"язання.
Доводи відповідачки щодо неврахування виплати за кредитним договором сум банку страховою компанією також неспроможні, оскільки третя особа та позивач спростовують виконання зобов"язання й саме на відповідачку за кредитним договором був покладений обов'язок щодо виплати отриманих за договором сум.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, вони висновки суду не спростовують.
Оскільки суд стягнув за кредитним договором всю отриману відповідачкою суму й 15 % річних на час звернення позивача з позовом, й з врахуванням вимог позивача щодо розірвання укладеного кредитного договору(а. с. 1), та в зв"язку з тим, що в мотивувальній частині рішення суд фактично, стягуючи суми в повному обсязі, розірвав кредитний договір, апеляційний суд вважає за необхідне доповнити резолютивну частину рішення вказанням щодо розірвання договору між сторонами.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд
Ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 12 квітня 2006 року залишити без змін, доповнити резолютивну частину рішення:
Договір кредиту, укладений між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, НОМЕР_1 розірвати.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.