Справа № 22-7819/2006 p.             Головуючий у 1 інстанції Шликов С.П.

Категорія 31                                     Доповідач Санікова О.С.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2006 року                   Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Курило В.П.

суддів Санікової О.С, Шамрило Л.Г.

при секретарі Личкатій В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою КП „Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька" на рішення Київського районного суду м.Донецька від 7 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька" про спонукання про перерахунок оплати за утримання будинку та встановлення суми заборгованості,-

встановив:

У березні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом до комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька", посилаючись на те, що вона проживає в квартирі АДРЕСА_1, працює в органах внутрішніх справ, знаходячись на службі в УМВС України в Донецькій області. У відповідності із ст. 22 Закону України „Про міліцію" вона та члени її сім'ї мають право на 50% знижку по оплаті житлово-комунальних послуг, про що вона щорічно надає довідку в житлово-комунальні органи. Але не зважаючи на надане їй Законом право на 50% знижку, що підтверджено рішенням Конституційного суду України відповідач відмовляє їй у наданні вищезазначеної пільги і наполягає на 100% оплаті за надання послуг. Згідно довідки відповідача заборгованість по оплаті за утримання житла, виходячи із 100% оплати станом на 1 лютого 2005 року складає 285 грн. 59 коп. Згідно з наданими їй пільгами ця сума повинна складати 132 грн. ЗО коп., тому вона просила зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості по оплаті комунальних послуг за утримання будинку за 2003-2004 роки, виходячи з наданих їй пільг та встановити конкретну суму заборгованості.

В процесі розгляду справи позивачка уточнила свої позовні вимоги, просила зобов'язати відповідача перерахувати 100% оплату за житлово-комунальні послуги згідно наданій довідці на 50% оплату.

Рішенням Київського районного суду м.Донецька від 7 квітня 2006 року позов ОСОБА_1 до КП „Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька" про визнання права на 50% знижку по сплаті послуг на утримання будинку та здійснення перерахунку заборгованості оплати послуг за утримання будинку за період з 2003 по 2004 рік задоволені в повному обсязі: визнано за ОСОБА_1 право на 50% знижку по сплаті послуг за утримання житла за 2003 та 2004 роки. Зобов'язано комунальне підприємство „Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька" нарахувати суми по сплаті послуг за утримання будинку за 2003 та 2004 роки ОСОБА_1 виходячи із 50% знижки по сплаті послуг за утримання будинку. Стягнуто з КП „Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 грн.40 коп. і на користь інформаційно-технічного центру витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі ЗО грн.

В апеляційній скарзі КП „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька" просить скасувати рішення Київського районного суду м.Донецька від 7 квітня 2006 року, посилаючись на те, що при задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і, зокрема, не врахував, що ст. 59 Закону України „Про державний бюджет України на 2003 рік", ст.78 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік", а також постановою КМ України від 31 березня 2003 року встановлений новий порядок надання пільг військовослужбовцям, робітникам МВС, пожежної охорони, судів, прокуратури, СБУ, податкової міліції, відповідно до якого пільги з оплати за житлово-комунальні послуги надаються за рахунок відповідних бюджетних організацій і в межах бюджетних асигнувань на їх утримання. Зазначені категорії працівників у 2003-2004 роках замість отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг повинні отримувати грошову компенсацію. Зазначений порядок надання пільг не відмінений рішенням Конституційного Суду України від 17 квітня 2004 року. Положення Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік" в частині пільг визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України з моменту його проголошення, тобто з 1 грудня 2004 року. Відповідно до ст.З Бюджетного кодексу України бюджетний період починається з 1 січня і закінчується 31 грудня, таким чином дія Закону України „Про державний бюджет України на 2003 рік" закінчилась 31 грудня 2003 року, а рішення Конституційним судом постановлено 17 березня 2004 року, тобто після закінчення 2003 року. На підставі зазначених норм Законів відповідач вважає, що підстав для перерахунку ОСОБА_1 сум заборгованості за житлово-комунальні послуги немає.

В судове засідання апеляційного суду представник відповідача не з'явився. Поро час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Позивачка в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованним.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка проживає за адресою: АДРЕСА_1. Зазначена квартира належить ОСОБА_1, Дроздовій Д.Ю. на праві спільної часткової власності. Будинок знаходиться на обслуговуванні КП „Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька".

З 1990 року по теперішній час позивачка є працівником міліції і відповідно до ст.ст. 12,22 Закону України „Про міліцію" їй та членам її сім'ї повинна надаватися 50% знижка по оплаті комунальних послуг.

Позивачкою своєчасно надавались відповідачу довідки з місця роботи, проте КП „Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька" нарахувало їй заборгованість по сплаті за утримання житла станом на 1 лютого 2005 року в сумі 285 грн. 59 коп., виходячи із 100% оплати.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки, перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з положень мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17 березня 2004 року, в якій зазначено, що зупинення дії ст.59 Закону України „Про державний бюджет України на 2003 рік" щодо пільг, компенсацій і гарантій для окремих категорій громадян і, зокрема, працівників органів внутрішніх справ, без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права та на їх соціальний захист та членів їх сімей і що багато таких „пільг", встановлених Законом України „Про міліцію" не є пільгами, а є гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності, ефективного функціонування відповідних органів. Свої висновки суд першої інстанції обгрунтував також ст.78 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік", рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року, в якому зазначено, що пільги, компенсації і гарантії, норми матеріального й  побутового забезпечення працівників міліції, встановлені ст.22 Закону України „Про міліцію" не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації і їх надання не може ставитися у залежність від їх грошових доходів та бюджетного фінансування. Законодавцем прийнято спеціальний закон, за яким визнається право працівників міліції на пільги, компенсації і гарантії і він не може змінюватися будь-яким іншим способом, крім внесеня змін і доповнень до нього у встановленому порядку.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працює в органах внутрішніх справ України.

Відповідно до ч.4 ст.22 Закону України „Про міліцію" позивачці та членам її сім'ї надається 50% знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.

У 2003 році позивачка вносила 100% плату за утримання будинку з урахуванням пільги своєї матері - ветерана військової служби; у 2004 році позивачка не вносила плату за утримання будинку.

Статтею 59 /ч.3,4/ Закону України „Про державний бюджет України на 2003 рік" та статтею 78 /ч.2,3,4/ Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік" встановлено, що пільги, компенсації і гарантії, на які згідно з законами України мають право окремі працівники /військовослужбовці/ бюджетних установ /військових формувань/ щодо знижки плати за користування житлом квартирної плати/, паливом, телефоном та плати за комунальні послуги /водопостачання, газ, електрична та теплова енергія/, надаються у разі, якщо грошові доходи цих працівників /військовослужбовців/ менше величини прожиткового мінімуму, встановленої для працездатних осіб. Витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно з законами України мають право окремі категорії працівників /військовослужбовців/ бюджетних установ /військових формувань/, здійснюються за рахунок і в межах асигнувань на утримання цих бюджетних установ.

Рішенням Конституційного Суду України від 17 березня 2004 року визнані неконституційними ч.ч.3,4 ст.59 Закону України „Про державний бюджет України на 2003 рік", а рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року - ч.ч.2,3,4 ст.78 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік" та втратили чинність з дня ухвалення рішень Конституційного Суду України.

Відповідно до ч.1 ст.З Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний 'рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Тобто дія Закону України „Про державний бюджет України на 2003 рік" закінчилася 31 грудня 2003 року, а рішення Конституційним Судом України постановлене після закінчення цього року. Таким чином, на день прийняття Конституційним Судом рішення від 17 березня 2004 року положення Закону України „Про державний бюджет України на 2003 рік" не діяли. Тому підстав для перерахування суми заборгованості по утриманню житла за 2003 рік немає.

Дія Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік" закінчилась 31 грудня 2004 року, а рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційним ч.ч.2,3,4 ст.78 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік" прийнято 1 грудня 2004 року. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що за грудень 2004 року сума заборгованості позивачки за утримання будинку підлягає перерахуванню.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний

суд,-

вирішив :

Апеляційну скаргу КП „Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька" області задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м.Донецька від 7 квітня 2006 року в частині визнання за ОСОБА_1 права на 50% знижку по сплаті послуг за утримання житла за 2003-2004 роки, а також зобов'язання КП „Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька" нарахувати суми по сплаті послуг за утримання будинку за 2003 та 2004 роки ОСОБА_1 виходячи із 50% знижки по сплаті за утримання будинку скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП „Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька" про перерахунок оплати за утримання будинка за 2003 рік і січень-листопад 2004 року відмовити.

Зобов'язати КП „Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька" здійснити перерахунок суми заборгованості по утриманню будинка, яка значиться за ОСОБА_1 за грудень 2004 року.

В частині стягнення з КП „Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька" судового збору і витрат на інформаційне технічне забезпечення рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили рішенням апеляційного суду.