Справа № 22-8012/2006 p. Головуючий у 1 інстанції Клешньов О.І.
Категорія 23 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Державного виробничого підприємства „Укрпромводчормет" на рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 22 червня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ДВП „Укрпромводчормет", третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки,-
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ДВП „Укрпромводчормет" просить скасувати рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 22 червня 2006 року, яким стягнуто з ДВП „Укрпромводчормет" на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 17 893 грн. 29 коп. і на відшкодування моральної шкоди - 1000 грн.; на користь держави судовий збір в сумі 1 789 грн. 33 коп. та витрати на інфоромаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн., - справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
В обгрунтування апеляційної скарги ДВП „Укрпромводчормет" посилається на те, що судом безпідставно не врахована вина позивача у дорожньо-транспортній пригоді, а саме порушення ним п.п.13.3 і 14.6 Правил дорожнього руху, оскільки при здійсненні обгону він не впевнився у безпечності такого маневру, в той час, коли водій ОСОБА_2 перед поворотом наліво включив відповідний світовий сигнал і ці обставини судом першої іестанції не спростовані і крім того скоїв обгін на перехресті; судом також не враховано, що позивач перевищив швидкість руху, допустиму в даній місцевості, про що зазначено у висновку автотехнічної експертизи і зафіксована на схемі довжина гальмувального шляху автомобіля позивача; всупереч вимогам ст.1193 ЦК України суд не зазначив які саме докази свідчать про те, що позивач не допустив халатність і неувагу відносно транспортного засоба, який рухався попереду.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.
Третя особа ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги ДВП „Укрпромводчормет" не заперечував; при цьому пояснивши, що в його діях немає порушень Правил дорожнього руху, в той час коли позивач порушив Правила, здійснивши обгін його автомобіля на перехресті.
Судом першої інстанції встановлено, що 3 вересня 2004 року о 12 год. ОСОБА_1 рухався на належному йому автомобілі АУДІ-100 по вул. Курнатовського в м.Горлівці, яка є головною дорогою, та почав робити обгін автомобіля ГАЗ-53 під керуванням водія Горлівського УВКГ ДВП „Укрпромводчормет" ОСОБА_2 коли автомобіль ГАЗ-53 несподівано повернув ліворуч на вул. Медицинську. Проте незважаючи на екстренне гальмування, яке став робити ОСОБА_1, сталося зіткнення з автомобілем відповідача. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль АУДІ-100 було пошкоджено. Сума завданої ОСОБА_1 матеріальної шкоди складає 17 893 грн. 29 коп.
В умовах пригоди, що сталася, ОСОБА_1 не мав технічної можливості запобігти зіткненню транспортних засобів, а дії водія автомобіля ГАЗ-53 ОСОБА_2 створювали необхідні і достатні умови для настання ДТП і знаходились з нею у причинному зв'язку.
Суд прийшов також до висновку, що внаслідок ДТП ОСОБА_1 спричинена моральна шкода, оскільки він зазнав страх, дратування щодо пошкодження його автомобіля та неможливості певний час користуватися ним.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1187 ч.2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі /право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо/ володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи водій ОСОБА_2 знаходився у трудових відносинах з відповідачем і 3 вересня 2004 року виконував виробниче завдання на автомобілі ГАЗ-53.
На місці дорожньо-транспортної пригоди в той же день працівниками відділу ДАІ Горлівського міськвідділу внутрішніх справ був складений протокол огляду, а також схема дорожньо-транспортної пригоди.
Постановою судді Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 22 листопада 2004 року провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КпАП України зупинено у зв'язку зі спливом двомісячного строку притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.
Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи від 9 лютого 2006 року, зробленого на підставі дослідження, проведеного по наданим вихідним даним, в дорожній обстановці, що склалася, водій автомобіля ГАЗ-53 ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху, який передбачає, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, в т.ч. повороту на перехрестях, водій повинен переконатися, що це буде небезпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; з технічної точки зору в діях водія автомобіля ГАЗ-53 ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п.10.1 ПДР і можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді для нього знаходилась у виконанні ним зазначених вимог.
В дорожній обстановці, що склалася, водій автомобіля АУДІ-100 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно вимогам п.п. 12.4, 12.3 та 14.6 Правил дорожнього руху, які передбачають, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.; у разі виникнення небезбеки для руху або перешкоди.яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди; обгін заборонено на перехресті /при цьому незалежно від того є перехрестя регульованим чи ні, виконання обгону на них заборонено/. З технічної точки зору в діях водія автомобіля АУДІ-100 ОСОБА_1 невідповідності вимогам п.п. 14.6 та 12.3 ПДР не вбачається і вбачається невідповідність вимогам п.12.4 ПДР. При цьому експертом зазначено, що відсутність у водія автомобіля АУДІ-100 ОСОБА_1 технічної можливості запобігти зіткненню транспортних засобів навіть рухаючись з максимально дозволеною швидкістю руху в населених пунктах, дає підстави для висновку про те, що перевищення ОСОБА_1 максимально дозволеної швидкості руху транспортних засобів в населених пунктах, не здійснювало необхідних та достатніх умов для настання дорожньо-транспортної пригоди і відповідно, не знаходилось з ним в причинному зв'язку. В разі відсутності інформації для водія ОСОБА_1 про наявність попереду перехрестя проїжджих частин з технічної точки зору початок моневру обгону водієм ОСОБА_1 перед перехрестям не може бути оцінено як невідповідність вимогам п.14.6 ПДР та як обставина, що знаходилась в причинному зв'язку з настанням пригоди.
З технічної точки зору в умовах дорожньо-транспортної пригоди, що склалася, водій автомобіля АУДІ-100 ОСОБА_1 не мав технічної можливості запобігти зіткненню транспортних засобів шляхом втконання вимог п. 12.3 ПДР.
З технічної точки зору дії водія автомобіля ГАЗ-53 ОСОБА_2 створювали необхідні і достатні умови для настання даної пригоди та відповідно знаходились з нею у причинноу зв'язку.
Такі висновки експертом зроблені з використанням схеми дорожньо-транспортної пригоди та шляхом проведення відповідних розрахунків, тому немає підстав вважати висновок експерта необгрунтованним і не приймати його в якості доказу вини водія ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді.
За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність вини відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, в результаті чого був пошкоджений автомобіль позивача і у зв'язку з чим йому спричинена матеріальна шкода, яку повинен відшкодувати відповідач і про відсутність можливості позивача запобігти дорожньо-транспортній пригоді.
Висновком автотоварознавчого дослідження від 29 жовтня 2004 року, яке проводилось експертом ОСОБА_3, який має кваліфікацію судового експерта і стаж експертної роботи з 1985 року, вартість матеріальної шкоди, спричиненої володільцу автомобіля АУДІ-100 склала 17 893 грн. 29 коп.
Даний висновок відповідачем не оспорюється.
Відповідно до ст. 1166 ч.1 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Такі ж вимоги при визначенні розміру збитків викладені і в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6 /з подальшими змінами та доповненнями/.
Таким чином апеляційний суд вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про те, що відповідач зобов'язаний відшкодувати матеріальну і моральну шкоду, спричинену в результаті дорожньо-транспортної пригоди, оскільки шкода заподіяна внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; при цьому розмір матеріальної шкоди судом визначений правильно. Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, а саме ст.ст. 23, 1167,1172,1187, ЦК України.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача і правильно визначив таке відшкодування у розмірі 1000 грн.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і спростовуються зібраними по справі доказами.
Рішення суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права іпідстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 314 ч.1 п.1 ,315 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу ДВП „Укрпромводчормет" відхилити.
Рішення Калінінського районного суду М.Горлівки Донецької області від 22 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.