Справа № 11 -a-608 Головуючий в суді 1 -ї ін-т. - Забуранний Р.А.
Категорія ст. 191 ч.2 КК України Доповідач - Олексієнко І.С.
Апеляційний суд Кіровоградської області
УХВАЛА
іменем України
8 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградського області в складі:
головуючого - судді - Драного О.П.
суддів - Олексієнко І.С. і Палічука А.О.,
з участю прокурора- Чабанюк Т.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2005 року, яким
ОСОБА_1, українець, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, працюючий ІНФОРМАЦІЯ_1, розлучений, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий; засуджений за ст.191 ч.2 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю пов»язаною з обслуговуванням товаро-матеріальних цінностей строком на 1 рік. На підставі ст.. 75 КК України звільнено останнього від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, поклавши на нього обов»язок у відповідності до ст.. 76 КК України повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, періодично з"являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Рубаномостівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області 300 грн.
Суд визнав винним ОСОБА_1 в тому, що він 23 червня 2004 року біля 10 годин, знаходячись в приміщенні Рубаномостівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області особисто отримавши від ОСОБА_2 300 грн., які той правомірно отримав у касі СП ТОВ «Берегиня», згідно видаткового касового ордеру НОМЕР_1 для сплати орендної плати за користування землею дав вказівку виконуючій обов»язки ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 оформити, прибуткові касові документи. Непроінформована про злочинні наміри свого керівника остання виписала прибутковий касовий ордер НОМЕР_2 на ТОВ «Берегиню» квитанцію до якого передала керівництву господарства.
Проте, ОСОБА_1, використовуючи своє службове становище, отримані кошти до каси сільської ради не надав, а обернув їх у свою власність.
В апеляційній скарзі на цей вирок засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а справу провадженням закрити в зв'язку з відсутністю в його діях події злочину на підставі ст.. 6 п. 1 КПК України.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав доводи своєї апеляції та наполягав на них, міркування прокурора про законність і обґрунтованість вироку суду першої інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити частково.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 в скоєні заволодінням чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, та кваліфікацію його дій за ст.. 191 ч. 2 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події та ґрунтуються на зібраних у справі доказах.
Хоча як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе не визнав і скористався ст. 63 Конституції України покази давати відмовився взагалі, вказавши на те, що не привласнював та не заволодівав будь-якими коштами, основною причиною порушення щодо нього кримінальної справи було те, що він на протязі останніх років постійно звертався до різних інстанцій із скаргами на ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2, з яким знаходиться в неприязних стосунках, однак його вина доведена прибутковим касовим ордером НОМЕР_2, касовою книгою Рубаномоськівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області за 2002-2004 роки, квитанцією до прибуткового касового ордеру НОМЕР_2 на яких стоїть підпис касира її печатка Рубаномостівської сільської ради, актом Маловисківського міжрайонного контрольно ревізійного відділу від 25.11.2004 року, висновком почеркознавчої експертизи від 25.12.2004 року, висновком технічної експертизи НОМЕР_3, та іншими доказами, зібраними на досудовому слідстві та перевіреними в ході розгляду справи в судовому засіданні.
Крім того, допитана на досудовому слідстві та в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердила той факт, що 23.06.2004 рок коли вона виконувала обов»язки касира в сільській раді, то до неї прийшов ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 і сказав їй щоб вона виписала прибутковий касовий ордер так як він отримав у ТОВ «Берегиня» 300 грн. в рахунок оплати по оренді землі. Ці кошти вона не бачила, виконуючи наказ керівника вона виписала вказаний ордер і ОСОБА_1 на ньому поставив печатку, а квитанцію від нього вона передала головному бухгалтеру ТОВ «Берегиня». Печатка завжди знаходилась в кишені в сільського голови і він ніколи її нікому не давав. Бланки прибуткових касових ордерів у неї не проштамповані і кожен раз як потрібно була печатка то вона зверталася до сільського голови який власноручно її ставив на бухгалтерських документах. Вона неодноразово просила і ОСОБА_1 повернути до каси 300 грн., щоб їх можна було провести по касовій книзі та оприбуткувати, однак останній постійно кричав на неї і кошти не повертав. Печатка з 2001 року чи з 2002р., постійно знаходиться тільки у сільського голови він її нікому не давав.
Таким чином, суд, виходячи з досліджених доказів, вірно дійшов до висновку про винність ОСОБА_1 у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, і вірно кваліфікував його дії за ст.191 ч.2 КК України. Підстав вважати, що засуджений не міг скоїти такого злочину, не ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах, оскільки, як видно із матеріалів кримінальної справи всі дії останнього були послідовні і узгоджені між собою. Крім того, суд першої інстанції ретельно перевіряв доводи ОСОБА_1, аналогічні тим, що викладені у його апеляційній скарзі, про непричетність до інкримінованого йому злочину. Викрадені в судовому рішенні мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими, такими, що відповідають матеріалам справи. Як свідчать фактичні обставини справи, ОСОБА_1 намагається у такий спосіб уникнути відповідальності за скоєне. Тому, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого безпідставна і не обґрунтована.
Будь-яких процесуальних порушень при оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 та кваліфікації його дій, органами досудового слідства та судом не допущено. Висновки суду ґрунтуються на допустимих і достатніх доказах.
Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то воно є справедливим, відповідає вимогам ст.. 65 КК України. Суд врахував як ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, так і дані про його особу і обґрунтовано дійшов до висновку про можливість його виправлення і перевиховання на підставі ст.. 75 КК України. Але колегія суддів не може погодитися з тим, що судом першої інстанції призначено до засудженого обов»язки згідно ст. 76 КК України і вважає це необгрунтованим в зв»язку з тим, що останній вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив злочин середньої тяжкості від якого не настало тяжких наслідків, також по справі не встановлені обставини, які обтяжують покарання, тому необхідно скасувати вирок в цій частині.
Керуючись ст.ст.362,365,366 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2005 року стосовно ОСОБА_1 - змінити, виключивши з резолютивної частини вироку вказівку суду про обов»язок засудженого повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи і періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи в порядку ст. 76 КК України.
В решті вирок залишити без змін.