Справа № 2 - 18

2008 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня    2008 року              смт. Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

                   у складі :                 головуючої судді  Калиній Г.В.

                                                     секретаря    Федишин І.П.                                                    

                                        з участю адвокатів   ОСОБА_1.

                                                                            та ОСОБА_2 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_3до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6та ОСОБА_7про  відшкодування матеріальної та моральної  шкоди та за позовом  ОСОБА_8та ОСОБА_9до ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та  відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

         У своїй позовній заяві ОСОБА_3. просить постановити рішення,  яким стягнути з відповідачів у її користь  у  рахунок відшкодування матеріальної шкоди 311 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди 1700 гривень та судові витрати по справі.

У своїй позовній заяві ОСОБА_4. та ОСОБА_9.  просять постановити рішення, яким зобов»язати відповідачку не чинити їм перешкоди у користуванні належною їм земельною ділянкою,  демонтувавши  встановлену огорожу та  стягнути з відповідачки у їх користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 1700 гривень.

У судовому засіданні  позивачка - відповідачка ОСОБА_3. свої позовні вимоги підтримала, а позов ОСОБА_7. та ОСОБА_9. не визнала  та пояснила, що  проживає у с. Сливки, має у власності житловий будинок по сусідству з відповідачами. Рішенням Небилівської сільської ради у 1989 році їй та відповідачам виділений спільний заїзд довжиною 35 метрів та шириною 3,5 метрів. У зв»язку з тим, що відповідачі чинили їй перешкоди у користуванні цим заїздом, у 2003 році у Рожнятівський районним судом ОСОБА_9. та ОСОБА_4. були засуджені за вчинення злочинних дій відносно неї. Цим же вироком суд, розглянувши її цивільний позов, зобов»язав  засуджених встановити вздовж заїзду огорожу. У процесі виконання рішення суду вони дійшли до згоди, внаслідок якої вона відмовилася від стягнення з засуджених моральної та матеріальної шкоди та власними силами встановила огорожу вздовж заїзду. Огорожа дійсно створює певні незручності для відповідачів, оскільки їхнє подвір»я є невеликим і незручно заїжджати на нього великим транспортом. Однак ця огорожа є запорукою її користування заїздом, оскільки у неї з відповідачами до цього часу  неприязні відносини через цей заїзд. Однак відповідачі - сини засуджених : ОСОБА_5, ОСОБА_6та ОСОБА_7,  24 травня  минулого року самовільно  розібрали частину огорожі, та на її зауваження ображали її різними непристойними словами,  погрожували, що не дозволять  користуватися заїздом.  7 листопада 2007 року, вже після заявленого нею позову,  ОСОБА_4. у її присутності розібрав ще 3 метри встановленої нею огорожі. Діями відповідачів їй спричинено глибокі моральні страждання, які полягають у приниженні її честі і гідності, у порушенні душевної і психологічної рівноваги. Поведінка відповідачів негативно впливає на її стан здоров»я, так як вона є людиною похилого віку, її чоловік  уже помер, а тому вона почувається незахищеною та приниженою відповідачами. Крім того  діями відповідачів їй заподіяна матеріальна шкода, у сумі, яка необхідна на відновлення  знятої огорожі. Вона не згідна на демонтаж огорожі, тому що у такому випадку не буде мати змоги користуватися заїздом, так як відповідачі - позивачі агресивно настроєні проти неї і вже тепер погрожують, що не дозволять користуватися заїздом. Тим, що вона встановила огорожу вздовж заїзду вона не спричинила позивачам моральної шкоди, бо виконувала рішення суду.

Відповідач ОСОБА_4. позов ОСОБА_3. не визнав а свій позов підтримав, пояснивши, що дійсно його сини розібрали частину огорожі, що знаходиться між спільним заїздом та його подвір»ям, а у листопаді  він також розібрав декілька метрів огорожі,  бо огорожа  заважає заїзду транспорту на йог подвір»я.  Йому відомо про рішення суду про встановлення огорожі. Він це рішення   не оскаржував. Крім того не заперечує, що хату збудував без відповідної технічної документації і до цього часу не має документів про право власності на землю.

Відповідач ОСОБА_5. позову не визнав та пояснив, що дійсно разом з братом  ОСОБА_7 розібрав частину огорожі, встановленої позивачкою, тому що ця огорожа заважає заїзду до господарства батьків. Вважає, що там огорожі не повинно бути і не буде.

Представник відповідача ОСОБА_6. по дорученню та позивачка по справі - ОСОБА_9.,  позову ОСОБА_3. не визнала, а свій позов підтримала та пояснила, що дійсно її сини  ОСОБА_5 та ОСОБА_6розібрали частину встановленої позивачкою огорожі, тому що вона заважає їм та створює незручності. По заїзді ходять внуки позивачки, які порушують її спокій. Їй відомо про рішення суду про встановлення огорожі, вона його не оскаржувала, але з цим рішенням не згідна. Ніхто не дозволяв синам розбирати огорожу. Огорожа їм заважає, чим їй та чоловікові спричиняється моральна шкода. 

Відповідач ОСОБА_7. позову не визнав, пояснивши, що був присутнім, коли брати розбирали огорожу, вважає, що вони зробили правильно, бо огорожа їм заважає. Він особисто не розбирав огорожу, а лиш допоміг братові перенести демонтовані стовпи до подвір»я позивачки. На зауваження останньої він сказав їй, дати йому дорогу через своє подвір»я, якщо хоче користуватися спірним заїздом.

 Вислухавши сторін  та вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов ОСОБА_3. слід задовольнити, а позовні вимоги  ОСОБА_4. та ОСОБА_9. не підлягають до задоволення з таких підстав.

 Копіями  паспорта на будівництво житлового будинку, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витягу  з реєстрації права власності на нерухоме майно, плану забудови земельної ділянки та рішення Небилівської сільської ради від 26.04.1989 року за № 16  (а.с. 4 -7, 10) підтверджено, що позивачка ОСОБА_3. є власником  домоволодіння, яке знаходиться у АДРЕСА_1, збудованого на підставі  виданих у встановленому порядку документів, заїзд до якого проходить вздовж господарства  ОСОБА_7. та ОСОБА_9.

Копією вироку Рожнятівського районного суду від 4 серпня 2003 року (а.с.59-61) підтверджено, що за вчинення самоуправства на спірному заїзді та спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3.,  цим вироком засуджені  ОСОБА_4. та ОСОБА_9. Крім того вироком задоволено цивільний позов ОСОБА_3. та зобов'язано ОСОБА_9. встановити огорожу, відгородивши своє подвір»я від заїзду по всій довжині, залишивши ширину дороги 3,5 метра.

Копією ухвали Рожнятівського районного суду від 8 листопада 2003 року (а.с.33) підтверджено, що у порядку виконання вироку в частині цивільного позову, змінено спосіб його  виконання, та надано право ОСОБА_3. встановити огорожу власними силами за рахунок ОСОБА_9.   

Актами  комісії Сливківської сільської ради від 30 травня 207 року та від 9 листопада 2007 року (а.с.8-9, 48) підтверджено, що частина встановленої ОСОБА_3. огорожі демонтована.

Висновком експертизи з питання визначення вартості робіт по відновленню огорожі (а.с. 12-13) підтверджено, що для відновлення огорожі необхідно затратити 226 гривень.

Квитанціями про оплату (а.с.16,17) підтверджено, що за проведення експертиза позивачка оплатила 85 гривень.

Отже судом встановлено, що  спірна огорожа встановлена ОСОБА_3.  на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення є  обов»язковими до виконання на всій території України.

Також судом встановлено, що ОСОБА_4.,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6. та ОСОБА_7.,  всупереч рішенню суду,  самовільно демонтували частину огорожі,  а тому їхніми  протиправними діями ОСОБА_3. спричинено як матеріальну так і моральну шкоду.

         Відповідно до вимог ст.ст. 1166, 1167  ЦК України  матеріальна та моральна шкода, заподіяна громадянину неправомірними діями , відшкодовується особою, яка заподіяла таку  шкоду.

         Розмір заподіяної матеріальної шкоди доведений позивачкою ОСОБА_3. та підлягає відшкодуванню у повному об»ємі.

         При визначенні розміру  відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги глибину моральних страждань позивачки  ОСОБА_3., її похилий вік та поведінку і відношення до вчиненого відповідачів, та вважає, що позов у частині відшкодування моральної шкоди,  також підлягає до задоволення у повному об»ємі.

         Виходячи з встановлених судом фактів суд приходить до висновку, що ОСОБА_3.,  встановивши огорожу, діяла на виконання рішення суду, а тому її дії є правомірними, а відповідно позов про відшкодування моральної шкоди, заявлений до неї - безпідставним.

Крім того з пояснень позивачів ОСОБА_4. та ОСОБА_9. судом встановлено, що  на даний час вони Державний акт на право власності на землю, яка відмежована спірною огорожею,  не виготовили.

Відповідно до ст. 125 ЗК України,  право власності та право постійного користування  на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем  документа, що посвідчує право  власності чи право постійного користування  земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Отже судом встановлено, що на даний час позивачі не стали  належним власником чи  належним землекористувачем землі, що межує з спірним заїздом,  так як не отримали у встановленому порядку документ, що посвідчує це право (Державний акт на право власності на землю).

Відповідно до ст. 152 ЗК України, вимагати усунення  порушень свого права на землю має право власник земельної ділянки або  землекористувач.

Оскільки позивачі на даний час не є законними власниками чи користувачами  землі, то не мають права  на  судовий захист неіснуючого права власності чи права користування   землею.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

         На підставі ст. 124 Конституції України, ст. ст. 103, 152, 158 ЗК України, ст.ст. 16, 23, 1166, 1167 ЦК України,  керуючись  ст.ст. 213-215, 218  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4,  ОСОБА_5, ОСОБА_6та ОСОБА_7у користь ОСОБА_3  у солідарному порядку  в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 311 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди 1700 гривень та в рахунок відшкодування судових витрат по справі  683 гривні.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_8та ОСОБА_9відмовити за їх безпідставністю.

         Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Рожнятівський районний суд шляхом подачі заяви про його апеляційне оскарження на протязі десяти днів з часу його проголошення та апеляційної скарги на протязі двадцяти днів з часу поданої у строк заяви, або у строк подачі заяви.

Суддя:    підпис

Копія відповідає оригіналу :

Суддя Рожнятівського районного суду                                Г.В.Калиній