ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/10511/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

при секретарі судового засіданняШрамко Я.В.

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Ковальова О.В. Сидорчук І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_5 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2012р. № 0002011701, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2012р. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_5 звернувся з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби та просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.08.2012р. № 0002011701, винесене Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Державної податкової служби, повністю.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією було проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем у період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р. за результатами якої було складено акт від 10.08.2012р. та встановлено порушення позивачем п.198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: відсутність податкових накладних від 09.11.2011р. № 321 та від 13.09.2011р. № 382 виданих ТОВ «Мідель Лтд». Позивачем 13.08.2012р. на адресу податкової інспекції була направлена податкова накладна № 321 від 09.11.2011р., яка отримана була податковою інспекцією, при цьому, було повідомлено податковий орган про те, що податкова накладна від 13.09.2011р. № 382 була загублена при перевезенні документів з вул. Васильєва,29 на вул. Матросова, 19 для пред'явлення на перевірку. Однак відповідачем не були враховані вищенаведені факти та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.08.2012р. №0002011701 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 10927 грн. 50 коп. Позивач зазначає, що збільшення йому грошового зобов'язання є неправомірним, оскільки відповідно до п.п.44.5 ст. 44 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків. Таким чином, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний був перенести термін проведення перевірки до дати відновлення податкової накладної №382 від 13.09.2011р. в межах 90 денного строку, а не збільшувати суму грошового зобов'язання.

Представник позивача в судовому засіданні вищезазначені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, надав письмові заперечення на позов та просить відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що податковою інспекцією було проведено документальну планову перевірку фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р. за результатами якої складено акт перевірки від 10.08.2012р. та встановлено порушення позивачем п.198.6 ст. 198, п.200 Податкового кодексу України в результаті чого було встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 8741,0 грн., а саме: позивач не надав для перевірки податкові накладні від 13.09.2011р. № 382 від ТОВ «Мідель Лтд» на загальну суму 24270 грн., з них ПДВ 4045,0 грн.; податкову накладну від 09.11.2011р. № 321 від ТОВ «Мідель Лтд» на загальну суму 28181,82 грн., з них ПДВ 4696,97 грн. У зв'язку з наведеним, перевіряючий зробив висновок про те, що позивач зависив задекларовану суму податкового кредиту на 8741,0 грн. у вересні та у листопаді 2011р. При цьому, представник відповідача зазначає, що 13.08.2012р. дійсно позивачем було надано податкову накладну від 09.11.2011р. № 321, яка була отримана податковою інспекцією, однак не врахована під час прийняття оспорюваного рішення, оскільки зазначена податкова накладна не містила підпису платника податків та не була скріплена печаткою позивача. Що стосується податкової накладної від 13.09.2011р. № 382, яка, як зазначає позивач була загублена під час перевезення до податкової інспекції, то відповідач вказує на те, що про втрату цієї податкової накладної позивач повинен був повідомити податкову інспекцію до закінчення перевірки, тобто до 06.08.2012р., а тому вважає, що інформація про втрату податкової накладної, надана позивачем 13.08.2012р. є такою, що надана з порушенням строку, визначеного п.п.44.5 ст. 44 Податкового кодексу України. У відповідності до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу).

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 05.10.2012р.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 17.07.2012р. по 06.08.2012р. Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби було проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р.

За результатами зазначеної перевірки податковою інспекцією було складено акт №2470/3/8/17-219/НОМЕР_2 від 10.08.2012р.за висновками якого встановлено порушення п.198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, донараховано ПДВ в сумі 8742,0 грн., в тому числі за вересень 2011р. - 4045,0 грн., за листопад 2011р. - 4697,0 грн. (а.с.8-26).

13.08.2012р. позивач супровідним листом № 1308 направив на адресу податкової інспекції податкову накладну від 09.11.2011р. за № 321 від ТОВ «Мідель Лтд». При цьому, у змісті вказаного супровідного листа позивач зазначив, що податкова накладна від 13.09.2011р. № 382 від ТОВ «Мідель Лтд» загублена при перевезенні документів з вул.Васильєва, 29 на вул. Матросова, 19 для пред'явлення на перевірку (а.с.28-29).

Також, 14.08.2012р. позивач подав заперечення на акт перевірки до податкової інспекції у яких просив врахувати дані заперечення, визнати правомірність віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 8742,0 грн. за податковими накладними від 13.09.2011р. № 382 та від 09.11.2011р. № 321 і відмінити акт від 10.08.2012р. (а.с.30-31).

22.08.2012р. податковим органом було надано відповідь на заперечення позивача, в яких зазначено про те, що копія податкової накладної від 09.11.2011р. № 321 від ТОВ «Мідель Лтд» надана до податкового органу, не засвідчена підписом платника податків та не скріплена печаткою, а тому заперечення позивача залишені без задоволення (а.с.32-33).

В подальшому, на підставі вищенаведеного акту перевірки від 10.08.2012р. податковою інспекцією 28.08.2012р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002011701 за яким ОСОБА_5 було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10927 грн. 50 коп. ( за основним платежем - 8742 грн., за штрафними санкціями - 2185,50 грн.) - (а.с.27).

Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважає, що збільшення йому грошового зобов'язання з податку на додану вартість є неправомірним та вчиненим з порушенням вимог п.п.44.5 ст. 44 Податкового кодексу України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Аналогічні повноваження податкових органів визначені і статтею 20 Податкового кодексу України.

У відповідності до ст. 86 Податкового кодексу України результати проведених перевірок оформлюються актом та шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень у разі виявлення податковим органом заниження чи завищення податкових зобов'язань платника податків.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень надано право та повноваження щодо проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, витребування у платника податків необхідних для перевірки документів, складання відповідних актів за результатами таких перевірок та прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень.

Так, як вбачається із наявних в матеріалах документів та підтверджується і представником позивача, документальна планова перевірка позивача була проведена на підставі наказу від 26.06.2012р. № 559, який вручено позивачеві 05.07.2012р., направлення на перевірку від 17.07.2012р. № 396, яке пред'явлено було під підпис позивачеві 17.07.2012р., 18.07.2012р. та на підставі ст.ст. 20, 77, 81, 82 Податкового кодексу України з відома позивача та за результатами такої перевірки було складено відповідний акт від 10.08.2012р., який міститься в матеріалах справи.

За актом перевірки від 10.08.2012р. податковим органом було встановлено порушення позивачем п.198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, донараховано ПДВ в сумі 8742,0 грн., в тому числі за вересень 2011р. - 4045,0 грн., за листопад 2011р. - 4697,0 грн.(а.с.8-26).

Підставою для вказаних висновків була відсутність під час перевірки та не надання позивачем до перевірки наступних податкових накладних, а саме:

- за вересень 2011р. задекларована податкова накладна від 13.09.2011р. № 382 від ТОВ «Мідель Лтд» на загальну суму 24270,0 грн. в т.ч. ПДВ 20% 4045,0 грн., але до перевірки вказана накладна не була надана;

- за листопад 2011р. задекларована податкова накладна від 09.11.2011р. № 321 від ТОВ «Мідель Лтд» на загальну суму 28181,82 грн. в т.ч. ПДВ 20% -4696,97 грн., але до перевірки податкова накладна не була надана (а.с.20).

Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктами 4.5 - 4.7 ст. 44 вказаного Кодексу визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Як встановлено судом, а також підтверджено і представником позивача в судовому засіданні під час перевірки вказані вище податкові накладні від 13.09.2011р. № 382 та від 09.11.2011р. № 321 не були надані для перевірки, але 13.08.2012р. позивач направив податкову накладну від 09.11.2011р. № 321 до податкової інспекції та повідомив про те, що податкова накладна від 13.09.2011р. № 382 була загублена при перевезенні документів з вул.Васильєва, 29 на вул. Матросова, 19 для пред'явлення на перевірку (а.с.28-29).

Податковий орган не врахував надану позивачем податкову накладну від 09.11.2011р. № 321 у зв'язку з тим, що надана копія вказаної накладної не було засвідчена підписом платника податків та не скріплена печаткою(а.с.32-33).

В судовому засіданні була досліджена надана позивачем податковому органу копія податкової накладної від 09.11.2011р. № 321 зі змісту якої вбачається, що вона не містить підпису платника податку та не скріплена печаткою платника податку(а.с.140).

Пунктами 85.2, п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною - п.198.1-198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Водночас, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сум податку до податкового кредиту є наявність оформленої у встановленому законодавством порядку податкової накладної.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачем у ході судового розгляду даної справи податкові накладні від 13.09.2011р. № 382 та від 09.11.2011р. № 321 виписані ТОВ «Мідель Лтд» позивачем під час перевірки не були надані, копія податкової накладної № 321 від 09.11.2011р., яка була надана позивачем 13.08.2011р. не була засвідчена підписом платника податків та не скріплена печаткою в порушення вимог п.85.8 ст. 85 Податкового кодексу України, а тому у відповідності до вимог ст. 44 Податкового кодексу України вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Не можуть бути покладені в основу даного рішення твердження позивача про те, що податковий орган відповідно до п.п.44.5 ст. 44 Податкового кодексу України повинен був з дня надходження до податкової інспекції повідомлення про втрату документу перенести термін проведення перевірки до дати відновлення податкової накладної №382 від 13.09.2011р. в межах 90 денного строку, а не збільшувати суму грошового зобов'язання, оскільки перенести терміни проведення перевірки було неможливо у зв'язку з тим, що станом на момент звернення позивача з інформацією про втрату документу (13.08.2012р.) перевірка уже була завершена та за результатами такої перевірки було складено відповідний акт від 10.08.2012р. При цьому, як зазначив представник позивача у ході перевірки у період з 17.07.2012р. по 06.08.2012р. позивач не заявляв про втрату вказаної податкової накладної.

Згідно ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгруновують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 цього ж Кодексу визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 вказаного Кодексу).

Як встановлено у ході судового розгляду справи, позивач не навів жодних підстав та не надав будь-яких доказів на підтвердження неправомірності прийнятого відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення, навпаки, наданими документами та поясненнями представників сторін підтверджено те, що оспорюване позивачем рішення прийнято відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України з урахуванням вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладених обставин, у адміністративного суду відсутні підстави для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,86, 91, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2012р. № 0002011701- відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 10.10.2012р.

Суддя С.О. Конєва