Справа № 11-а-720-2006 року                   Головуючий у І інстанції: Пляка С.Л.

Категорія: ч.1 ст.161 КК України            Доповідач: Драний О. П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2006 року колегія суддів Судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області

в складі: головуючого - судді Драного О. П.,

суддів - Палічука А.О., Петрової І.М.

з участю прокурора - Чабанюк Т.В.

адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді кримінальну справу за апеляціями прокурора Олександрівського району, захисника -адвоката ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12., ОСОБА_13, ОСОБА_16, потерпілої ОСОБА_17 на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2006 року, яким

ОСОБА_18, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого виправдано за ч.1 ст.161 КК України за недоведеністю його вини у вчиненому злочині.

Органами досудового слідства ОСОБА_18 обвинувачувався у скоєні умисних дій, спрямованих на розпалювання національної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, а також пряме обмеження прав та встановлення прямих привілеїв громадян за ознаками соціального походження, місця проживання, а саме в тому, що, працюючи вчителем української мови та літератури Несватківської загальноосвітньої школи І-ІП ступенів, під час проведення 14 лютого 2005 року уроку української  літератури,   в   присутності  учнів   6-ого   класу   Несватівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, яка розташована в с. Несватково Олександрівського району Кіровоградської області, помітивши, що учень 6-ого класу - ОСОБА_9 надів на голову паперову «шапочку», наказав останньому зняти її з голови і при цьому пояснив, що в такій шапочці він схожий на «жида», що тільки «жиди» носять в приміщеннях шапочки, що «жиди» - це погані люди і вони тільки сидять в їхній школі і бурмочуть та лише займають місце, і жидів потрібно знищувати", вказавши при цьому рукою в сторону кабінету ІНФОРМАЦІЯ_2, потерпілої ОСОБА_17.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_18 обвинувачувався також в тому, що він неодноразово вживав некоректні висловлювання в адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_17, обзиваючи її «жидівкою», так як мати останньої - ОСОБА_18(дівоче прізвище - ОСОБА_19, єврейка за національністю, принижуючи тим самим людську честь та національну гідність потерпілої.

В апеляціях:

- прокурор Олександрівського району просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, в зв»язку з невідповідністю висновків  суду  фактичним  обставинам  справи,  істотними  порушеннями вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, вказуючи при цьому на те, що вина підсудного у скоєнні злочину, передбаченого ч.1  ст.161  КК України, підтверджується зібраними   по   справі   доказами:   показами   потерпілої   ОСОБА_17, неповнолітніх потерпілих - учнів 6-го класу Несватківської загальноосвітньої школи, їх законних представників, свідка ОСОБА_20, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, однак яким суд не дав належної юридичної оцінки, не усунув суперечностей в показах свідків, у вироку не зазначив, чому він взяв до уваги одні докази та відкинув інші, при цьому, в порушення вимог кримінально-процесуального закону, поклавши в основу виправдувального вироку лише покази ОСОБА_18. Крім того зазначив, що суд, виправдовуючи ОСОБА_18., у вироку вказав, що між останнім і потерпілою протягом тривалого часу склалися взаємні неприязні стосунки, що підтверджено показами самого підсудного, а також свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, в зв»язку з чим його умисел не був спрямований   на   розпалювання   національної   ворожнечі,   а   так   як   дії підсудного у вигляді некоректних висловлювань мали одноразовий характер, вони також не могли принизити честь та гідність учнів, проте, на його думку, у даному випадку неправильно застосовано кримінальний закон, оскільки таке його тлумачення суперечить його точному змісту, оскільки сам факт публічного  проголошення під час  навчального процесу,  вчителем,  який користується авторитетом серед дітей, слів про те, що представники певної нації є гіршими ніж інша частина   суспільства, заклик до їх знищення за національною ознакою є закінченим злочином з моменту проголошення цих слів і становить суспільну небезпеку, так як впливає на формування свідомості громадян.

- захисник - адвокат ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх потерпілих ОСОБА_24, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12., ОСОБА_13 ОСОБА_16, також просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, вказуючи при цьому на те, що вина ОСОБА_18. в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.161 КК України, доведена в повному обсязі як під час досудового, так і в процесі судового слідства, що підтверджується показами потерпілої ОСОБА_17, неповнолітніх потерпілих: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_16., свідків ОСОБА_20, ОСОБА_25, ОСОБА_22, ОСОБА_26., висновком філологічної експертизи, в той час як суд дав неправильну оцінку представленим по справі доказам, вважаючи, що вони носять абстрактний характер, при цьому досліджував лише те, наскільки була принижена національна честь і гідність як неповнолітніх потерпілих, так і потерпілої ОСОБА_17, в той час як останні не заявляли цивільного позову про стягнення матеріальних збитків і моральної шкоди за приниження їх честі, гідності чи ділової репутації. Крім того, вказує на те, що ОСОБА_23. своїми неправомірними діями та непедагогічними методами наніс неповнолітнім потерпілим моральну травму;

- потерпіла ОСОБА_17 просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в зв»язку з однобічністю та неповнотою судового слідства, вважаючи, що суд при розгляді кримінальної справи належним чином не проаналізував докази, здобуті як під час досудового, так і судового слідства, зокрема, доводи прокурора, який підтримував державне обвинувачення, її покази, покази неповнолітніх потерпілих, свідка ОСОБА_20, поклавши в основу виправдувального вироку лише покази ОСОБА_18., які також ним належним чином перевірені не були та не дано їм належної оцінки в сукупності з іншими доказами по справі, а також покази свідків - його родичів та прихильників. Крім того вважає, що судом було неправильно трактовано і застосовано кримінальний закон, оскільки для наявності об»єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.1 ст.161 КК України, достатньо загального характеру висловлюваних злочинних ідей та поглядів суто загального характеру, не звернених до конкретної особи і не вимагає присутності в класі осіб єврейської національності.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляції, потерпілу ОСОБА_17 та в її інтересах захисника - адвоката ОСОБА_2, які підтримали доводи апеляції, захисника - адвоката ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх потерпілих ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12., ОСОБА_13 ОСОБА_16, який підтримав доводи своєї апеляції, ОСОБА_18. та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_1, які, вважаючи вирок законним і обгрунтованим, просили залишити його без змін, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора Олександрівського району, захисника - адвоката ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх потерпілих ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12., ОСОБА_13 ОСОБА_16, потерпілої ОСОБА_17 задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду про невинність ОСОБА_18. в скоєнні злочину, за яким він обвинувачувався органами досудового слідства, ґрунтується на висновках суду, які вказані у вироку і є правильним.

Так, допитаний в судовому засіданні ОСОБА_18 винним себе в пред»явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст.161 КК України   не визнав і пояснив, що він дійсно працює в Несватківській загальноосвітній школі І-Ш ступенів з 11.01.1995 року, на теперішній час на посаді ІНФОРМАЦІЯ_3. В цій же школі з моменту її відкриття в даний час на посаді вчителя російської мови та зарубіжної літератури працює і ОСОБА_17, з якою в нього впродовж тривалого часу склалися неприязні відносини. Приблизно наприкінці січня, 2005 року від ОСОБА_17 до відділу освіти райдержадміністрації надійшла заява про те, що його син - ОСОБА_23., який теж працює вчителем математики в Несватківській загальноосвітній школі І-Ш ступенів, запеклий антисеміт, що нібито він постійно обзиває ОСОБА_17 «жидівкою», хоча в усіх офіційних документах вона зазначала свою національність як українка і про її єврейське походження йому та членам його родини нічого відомо не було, і про те, що ОСОБА_17 має єврейське коріння йому стало відомо в квітні, 2005 року під час перевірки її скарги  співробітниками  СБУ,  і  він  ніколи  не  ображав  її  «жидівкою». Зазначену скаргу перевіряла комісія з відділу освіти райдержадміністрації, однак факти, викладені в ній, не знайшли свого підтвердження. Крім того, ОСОБА_17 подала на його сина скаргу аналогічного змісту в невідому йому єврейську організацію „Хабад". Приблизно в другій половині лютого 2005 року на уроці української літератури в 6-му класі учні задали йому питання про те, хто такі жиди?, жиди - це погані люди?, чи потрібно їх знищувати?

Під час проведення уроків йому неодноразово доводилося робити учням зауваження з приводу того, що вони сидять на уроках в зимових шапках, рукавицях та теплому верхньому одязі, а тому, можливо, з аналогічного приводу, коли - небудь робив зауваження і ОСОБА_9, однак того, щоб він сидів на уроці у паперовій шапочці - не пригадує, і ніколи його не ображав, тим більше, слів, що він схожий на «жида» і що «жиди» носять в

приміщенні шапочки не говорив, і про те, що ОСОБА_17 має єврейське походження він не знав, як не знали і члени його сім"ї, а дізнався про це лише в квітні, 2005 року під час проведення перевірки її скарги співробітниками Служби Безпеки України.

Доводи ОСОБА_18. про те, що в нього не було умислу, направленого на розпалювання національної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, а також пряме обмеження прав та встановлених прямих привілеїв громадян за ознаками соціального походження, місця проживання, не тільки не спростовані зібраними по справі доказами, а й знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Зокрема, як видно із показів неповнолітніх потерпілих - учнів 6-го класу Несватківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ОСОБА_5, ОСОБА_4., ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12., ОСОБА_13 ОСОБА_16, які давши аналогічні один одному покази пояснили, що висловлювання ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_18. про те, що «жиди» -це погані люди, які тільки займають місце в їхній школі, сидять і бурмочуть і їх потрібно знищувати, було сказано ним 14 лютого 2005 року під час уроку української літератури в зв»язку з тим, що учень ОСОБА_9 знаходився в класі в паперовій шапочці, а тому він наказав зняти її з голови, додавши при цьому, що тільки „жиди" носять в приміщенні шапки;

Показами свідківОСОБА_21 та ОСОБА_22, перший очолює відділ освіти Олександрівської райдержадміністрації, другий - працює на посаді директора Несватківської загальноосвітньої школи І-Ш ступенів, при цьому перший свідок пояснив, що ОСОБА_17 звернулася в відділ освіти Олександрівської райдержадміністрації з проханням припинити антисемітські висловлювання, які висказують вчителі Несватківської школи ОСОБА_18 і ОСОБА_23. За фактами, викладеними в зверненні, проводилися відповідні перевірки, під час яких будь-яких фактів розпалювання міжнаціональної ворожнечі виявлено не було. Крім того, додав, що в розмові з ним по телефону ОСОБА_17 поставила умову, що коли заступника директора школи ОСОБА_18. буде звільнено з роботи, і на цю посаду буде призначено ОСОБА_20 - конфлікт буде вичерпано. Другий свідок пояснила, що в березні, 2005 року від начальника відділу освіти вона дізналася, що ОСОБА_17 подала письмову скаргу про те, що ОСОБА_18 на уроці говорив непристойні слова, в зв"язку з чим по перевірці доводів скарги в квітні, 2005 року в школі працювала комісія відділу освіти, однак за результатами перевірки будь-яких фактів міжнаціональної ворожнечі виявлено не було.

Однак, вказане вище висловлювання не було адресоване конкретній особі, мало одноразовий характер, при цьому ніяк не могло принизити честь та гідність учнів класу, оскільки вони не належать до осіб єврейської національності, а тому органи досудового слідства визнали їх потерпілими без належних на те підстав.

Крім того, не свідчить про розпалювання національної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, а також пряме обмеження прав та встановлення прямих привілеїв громадян за ознаками соціального походження, місця проживання і жест рукою ОСОБА_18. в сторону кабінету ОСОБА_17, так як він не відноситься до висказаного ОСОБА_18, і не стосується саме ОСОБА_17, оскільки в приміщенні школи розташовано декілька кабінетів і кабінет ОСОБА_17, де вона в той час проводила урок, не знаходиться поруч з кабінетом, де ОСОБА_18 проводив урок української літератури.

Доводи в апеляціях прокурора Олександрівського району, захисника -адвоката ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх потерпілих, потерпілої ОСОБА_17 про неправильність застосування кримінального закону, оскільки для наявності об»єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.1 ст.161 КК України, достатньо загального характеру висловлюваних злочинних ідей та поглядів суто загального характеру, не звернених до конкретної особи і не вимагає присутності в класі осіб єврейської національності, - не можуть бути підставою для скасування вироку, оскільки умисел ОСОБА_18. не був направлений на розпалювання національної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, а також пряме обмеження прав та встановлення прямих привілеїв громадян за ознаками соціального походження, місця проживання, що підтверджується фактичними обставинами справи, згідно з якими факт висловлювання мав одноразовий характер, не був адресований конкретній особі.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_18 обвинувачувався також в тому, що він неодноразово вживав некоректні висловлювання в адресу вчителя російської мови та зарубіжної літератури ОСОБА_17, називаючи її „жидівкою", оскільки її мати ОСОБА_18(дівоче прізвище ОСОБА_19), єврейка за національністю, тим самим принижуючи людську честь та національну гідність ОСОБА_17, що також не знайшло підтвердження під час судового слідства, оскільки воно носить абстрактний характер, в обвинуваченні не зазначено де, коли, за яких обставин і в зв"язку з чим ОСОБА_18 допускав в адресу ОСОБА_17 некоректні висловлювання, пов"язані з єврейським походженням останньої.

Як пояснив сам ОСОБА_18 про те, що ОСОБА_17 має єврейське походження він дізнався в квітні, 2005 року під час проведення перевірки скарги останньої співробітниками Служби Безпеки України, оскільки вона в усіх офіційних документах зазначала свою національність як українка і про її єврейське походження ні йому, ні членам його родини нічого відомо не було.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно з висновком професора   В.В.   Яременка,   упорядника   нового   тлумачного   словника української мови в 4-ох томах, директора інституту культурологічних та етнополітичних досліджень імені Іларіона Київського, голови Федерації патріотичних видань України слово жид є синонімом до слова «єврей» і з давніх часів вживалося на означення єврейської народності. Походить із „івриту" єврейської мови, через латинську мову і інші європейські прийшло в Україну. Образливого значення слово жид не мало, як і українець, поляк, француз, бо вживалося на означення етносу і його представників.

Таким чином, ні в ході досудового, ні під час судового слідства вина ОСОБА_18. у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.161 КК України, не знайшла свого підтвердження, оскільки будь-яких достовірних даних про те, що висловлювання останнього були направлені на розпалювання національної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, а також пряме обмеження прав та встановлення прямих привілеїв громадян за ознаками соціального походження, місця проживання, по справі не добуто, в зв"язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про недоведенність вини ОСОБА_18.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора Олександрівського району, захисника - адвоката ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх потерпілих ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12., ОСОБА_13 ОСОБА_16, потерпілої ОСОБА_17 залишити без задоволення, а вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2006 року стосовно ОСОБА_18 залишити без зміни.