Справа № 22ц/0591/964/2012 Головуючий у 1 інстанції Шиян В.В.

Категорія 42 Суддя-доповідач Сорока Г.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Сороки Г.П., Кочегарової Л.М.,

при секретарі - Велигоненко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення, зняття з реєстраційного обліку, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 грудня 2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

18 травня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 та просив усунути перешкоди у здійсненні ним права власності, користування та розпорядження належним йому житловим будинком АДРЕСА_1, виселити відповідача з будинку, зобов'язати Відділ ГІРФО Орджонікідзевського РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області зняти відповідача з реєстраційного обліку за даною адресою.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом йому на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. В 1993 році в будинку був зареєстрований племінник ОСОБА_3, який за усною домовленістю повинен був сплачувати всі витрати по утриманню будинку та прибудинкової території, проводити оплату всіх комунальних платежів та підтримувати належний його стан. Однак, за час проживання відповідача виникли борги з оплати за послуги. Він є пенсіонером, переніс складну операцію і має труднощі погашенні боргів, тому повідомив ОСОБА_3 про намір продати будинок та попросив його знятись з реєстрації та виселитись, але відповідач відмовився це зробити.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 06 грудня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Усунуто ОСОБА_2 перешкоди у здійсненні права власності та користування житловим будинком АДРЕСА_1, виселено ОСОБА_3 з вказаного житлового без надання іншого житлового приміщення та знято з реєстрації за цією адресою.

Також стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 16 лютого 2012 року виправлено описку в рішенні суду від 06 грудня 2011 року виправлено описку та в усьому тексті рішення по-батькові відповідача ОСОБА_3 правильно вважати «ОСОБА_3» замість «ОСОБА_3» у відповідних відмінках.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись в апеляційній скарзі на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, яка доводи апеляційної скарги підтримала, просила скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, заперечення представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, який просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.09.2006 року ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. Своє право власності позивач зареєстрував в Реєстрі прав власності 06.10.2006 року.

У вказаному будинку з 28.12.1993 року зареєстрований ОСОБА_3, що підтверджується витягом будинкової книги та довідкою квартального комітету №4.

За таких обставин, виходячи з того, що ОСОБА_3 не надав суду доказів на підтвердження того, що вселився в будинок не за договором піднайму, а як член сім'ї наймача або за письмовим договором, але в подальшому відносини склалися таким чином, що він став членом сім'ї наймача, суду не надав, зустрічний позов про визнання права користування жилим приміщенням не заявив, та, враховуючи те, що у відповідача утворилась понад три місяці значна заборгованість за користування електроенергією в сумі 462,32грн., з газопостачання в сумі 1424,53грн, суд першої інстанції, керуючись ст.158,170,ч.4 ст.168 ЖК України, дійшов до висновку, що позивач має право вимагати розірвання договору піднайму. Тому, з урахуванням положень ст.150 ЖК України, того, що діями відповідача порушуються конституційні права позивача на володіння своїм майном, визнав позов обґрунтованим та задовольнив.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки до них суд дійшов не у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Як вбачається зі справи, відповідач проживає та зареєстрований в житловому будинку АДРЕСА_1 в 1993 році. В цей час будинок належав на праві власності ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідченого договору про право забудови будинку та безстрокове користування земельною ділянкою від 15.08.1953 року. Позивач набув право власності на будинок на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.09.2006 року, тобто, через тривалий час після вселення відповідача.

Оформленого відповідно до вимог ч.2 ст.158 ЖК України письмового договору найму житлового приміщення та зареєстрованого у виконавчому комітеті місцевої ради між відповідачем та колишнім власником будинку суду не надано. Не наданого такого письмового договору найму житлового приміщення укладеного між позивачем та відповідачем.

З огляду на наведене у суду першої інстанції не було підстав для застосування вимог ст.ст.158,168,170 ЖК України, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини про найму (оренді) житла.

Окрім того, позивач в позовній заяві даними нормами права свої вимоги не обґрунтовував, не наводив ніяких обставин про укладання договору найму жилого приміщення, а усний дозвіл на проживання не породжує ніяких договірних відносин щодо договору найму.

Тому, рішення суду не може бути визнане законним та підлягає скасуванню.

Згідно ст.150 ЖК України, ст.383 ЦК України громадяни, що мають у приватній власності будинок (квартиру), користуються ним для особистого проживання та проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Відповідно до ст.155 ЖК України, ст.321 ЦК України громадянин не може бути позбавлений права власності на своє майно чи обмежений в його здійсненні.

Згідно ст.391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Із змісту позовної заяви, пояснень представників сторін вбачається, що позивач в будинку не проживав та не проживає, відповідач з позивачем разом також не проживав та ніколи не був членом його сім'ї. Відсутні між сторонами і будь-які договірні відносини про проживання.

Таким чином, відповідач є тимчасовим мешканцем, його право користування жилим приміщенням є похідним від права колишнього власника, який помер. Оскільки договір найму жилого приміщення між колишнім власником та відповідачем у встановленому порядку не укладався, у позивача після прийняття спадщини ніяких зобов'язань перед відповідачем щодо його проживання в будинку не могло виникнути. У зв'язку з чим, а також з урахуванням того, що між сторонами відсутні договірні відносини щодо найму (оренди) житла, відповідач на вимогу позивача, як власника будинку, повинен звільнити спірний будинок, оскільки своїми діями він створює перешкоди власнику у вільному користуванні та розпорядженні належним останньому майном.

З урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, виселення відповідача із жилого приміщення є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

З матеріалів справи також вбачається, що заявляючи позов про зняття з реєстрації, позивач просив зобов'язання по зняттю відповідача з реєстрації покласти на Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, який не був залучений до участі у справі, не є стороною у справі і на нього не можуть бути покладені будь-які зобов'язання.

Крім того, позивач не навів ніяких обставин, які б свідчили про порушення його прав Відділом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, та доказів не надав. А відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Тобто, рішення суду про виселення є підставою для зняття такої особи з реєстрації.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, підстав для задоволення позову про зобов'язання Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб зняти відповідача з реєстрації в належному позивачу будинку не вбачається.

Однак, суд першої інстанції вирішуючи позов про зняття відповідача з реєстрації, на дані обставини та вимоги закону уваги не звернув і помилково дійшов до висновку про задоволення позову про зняття з реєстрації.

Тому рішення суду в частинні зняття з реєстрації також підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні даного позову.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з обставин справи, ніякими належними, допустимими та переконливими доказами не підтверджені, не грунтуються на вимогах закону та не мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, переглядаючи справу в межах доводів апеляційного оскарження та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення та зняття з реєстрації підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, у зв'язку з чим апеляційна скарга представника відповідача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 грудня 2011 року в частині усунення перешкод, виселення та зняття з реєстрації скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні та розпорядженні будинком АДРЕСА_1, виселити ОСОБА_3 з вказаного житлового будинку без надання іншого жилого приміщення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 про зобов'язання Відділу ГІРФО Орджонікідзевського РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області зняти ОСОБА_3 з реєстрації за вказаною адресою відмовити.

В частині судових витрат рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :