Справа № 22/1740  Головуючий у 1 інстанції: Шульга О.М.

Категорія - 13   Доповідач: Головчук С В.

Рішення ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 жовтня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі :

головуючого Головчук С.В. суддів Павицької Т.М., Жизневської А.В. при секретарі Прищепі О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі циві­льну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду від 6 липня 2006 року, -

встановив   :

в вересні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з по­зовом про визнання договору дарування недійсним. Він зазначав, що 19.02.2002 року між ним та ОСОБА_2. був укладений договір дарування 1/2 частини будинку №АДРЕСА_1 в м. Коростені. Цей договір є удаваним, оскільки фактично від­булась купівля-продаж будинку, відповідачка заплатила йому ко­шти. Крім того, зазначену угоду він уклав під впливом тяжких обставин (смерть матері, його хвороба, відсутність доходів) та за станом здоров'я не міг розуміти значення своїх дій. Посила­ючись на викладене, просив визнати договір дарування недійс­ним, застосувавши реституцію.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду від б липня 2006 року в позові відмовлено за безпідставністю вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. порушує питання про скасування рішення суду з направленням справи на новий роз­гляд. Зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, суд не звернув уваги на доведеність факту продажі частини будинку та визнання цього факту відповідачкою. Крім того, суд не дав оцінки його поясненням та доказам про хвороб­ливий стан, пов'язаний з наркоманією. В той період він не міг керувати своїми діями та уклав угоду на вкрай невигідних умо­вах.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підля­гає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові про визнання договору дарування не­дійсним як удаваної угоди, суд визнав, що сторони приховали договір купівлі-продажу, який між ними фактично відбувся, про­те вчинення удаваного правочину не тягне його недійсності.

Проте з таким висновком погодитись неможливо.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1. був власником 1/2 частини будинку №АДРЕСА_1 в м. Коростені.

19.02.2002 року між ним та відповідачкою був укладений договір дарування зазначеної частини будинку.

Судом встановлено, що фактично сторони мали на меті прихо­вати договір купівлі-продажу будинку з наміром сплатити при його укладенні менший розмір державного мита. Такі обставини стверджуються поясненнями сторін та показаннями свідків.

Спірні правовідносини регулюються ч.2 ст.58 ЦК (в редакції 1963 року), а не ст. 235 ЦК, який набрав чинність з 1.01.2004 року. За наведених обставин, встановивши, що угода укладена з метою приховати іншу угоду, суд відповідно до ч.2 ст.58 ЦК України визнає що сторонами укладена та угода, яку вони дійсно мали на увазі (п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсним" від 28.04.1978 року № 13 із наступними змінами).

Позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки про передачу грошей за купівлю будинку відповідачка заявила при розгляді іншої цивільної справи, розглянутої в 2005 році.

Враховуючи викладене, рішення в цій частині підлягає ска­суванню. Оскільки судом першої інстанції обставини справи встановлені повно, по справі можливо ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Позивачем визнано, що за договором купівлі-продажу він отримав кошти, за які було обумовлено продаж, тому ці кошти не стягуються на його користь з відповідачки.

Що стосується рішення в частині вимог про визнання догово­ру дарування недійсним з інших правових підстав (ст.57 ЦК України), то угода може бути визнана недійсною лише з однієї підстави. Тому суд правильно відмовив в задоволенні решти ви­мог.

Керуючись ч.2 ст.58 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 209,303,307,309,314,316,317  ЦПК України, суд-

Вирішив   :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольни­ти частково. Рішення Коростенського міськрайонного суду від 6 липня 2006 року скасувати в частині відмови в позові про ви­знання договору дарування недійсним на підставі ч.2 ст.58 ЦК України, ухваливши в цій частині нове рішення.

Визнати недійсним договір дарування від 19.02.2002 року 1/2 частини будинку № АДРЕСА_1 в м. Коростені Житомирської області, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати, що фактично між ними укладено договір купівлі-продажу вказаної частини бу­динку.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протя­гом двох місяців з дня проголошення.