Справа №22/1596 Головуючий у 1 інстанції Бондарчук В.В.
Категорія 12 Доповідач Жизневська А.В.
РІШЕННЯ
Іменем України
4 жовтня 2006 року апеляційний суд Житомирської області
в складі: головуючого Жизневської А.В. суддів Малахової Н.М. Матюшенка І.В. при секретарі Кульчицькій І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення завдатку, відшкодування моральної шкоди, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2. на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 5 червня 2006 року,
встановив:
У березні 2006 року до суду звернувся ОСОБА_1. із позовом, в якому просив стягнути на його користь з ОСОБА_2. сплаченого йому 2525 грн. завдатку та додатково стягнути суму у розмірі завдатку, а також моральну шкоду в розмірі 5000 грн. У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2. просив стягнути з ОСОБА_1. у відшкодування моральної шкоди на його користь 5000 грн.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від
05 червня 2006 року частково задоволено позов ОСОБА_1.,
стягнуто на його користь 2525 грн. авансу, 500 грн. моральної
шкоди, 500 грн. витрат за надання правової допомоги.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати вказане рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1. і задоволення його позову. Зазначає, що, на його думку, суд безпідставно визнав отриманий ним завдаток авансом, оскільки відповідно до ст.546 ЦК України завдаток є одним із традиційних видів забезпечення виконання зобов'язання. А судом фактично встановлено, що угода по відчуженню не відбулася з вини ОСОБА_1, угода про завдаток виконана у письмовій формі. Тому вважає, що у суду не було підстав задовольняти позов ОСОБА_1. Крім цього, поза увагою суду залишилася постанова КМУ №590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», де зазначено розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні.
Перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2. про стягнення подвійної суми завдатку, мотивуючи вимоги тим, що на підтвердження свого наміру купити в останнього земельну ділянку із будинком в м.Житомирі в серпні 2005 року передав йому 2525 грн. (сума, еквівалентна 500 дол.США) і отримав письмову розписку про це. Однак договір купівлі-продажу не був укладений з вини ОСОБА_2., оскільки при досягненні згоди про купівлю-продаж земельної ділянки йому не було повідомлено про належність її двом власникам.
ОСОБА_1. звернувся до суду з підстав, передбачених ч.І ст.571 ЦК України, відповідно до якої якщо порушення сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Однак, виходячи із змісту зазначеної норми матеріального права, вона застосовується в тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь із сторін. Якщо ж сторони домовилися укласти договір, але відповідним чином його не оформили, сплачені в рахунок виконання платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.
Виходячи із положень ст.99 Конституції України і Указу Президента від 25.08.1996 р.№762/96 «Про грошову реформу в Україні» - грошовою одиницею і єдиним законним засобом платежу на території України є гривня, тому стягненню підлягає 500 дол.США за курсом Національного банку України, що на день ухвалення рішення становило 2525 грн.
За таких обставин суд 1 інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо необхідності повернення авансового платежу в розмірі 2525 грн.
Суд 1 інстанції обгрунтовано відмовив і у задоволенні позову ОСОБА_2. про відшкодування моральної шкоди, з'ясувавши характер правовідносин та відсутність правової норми, яка б їх регулювала, визначала порядок та умови відшкодування.
Проте, суд допустив помилку, застосувавши положення ч.І ст.611 ЦК України, і стягнув на користь ОСОБА_1. моральну шкоду. Вказана норма стосується порушення зобов'язання, встановленого договором, а сторонами він належним чином не оформлявся. Тому рішення в цій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 В. В. про відшкодування моральної шкоди.
Згідно постанови КМУ №590 від 27.04.2006 р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення не повинно перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
З протоколу судового засідання 5 червня 2006 року вбачається, що ОСОБА_1. надавалася правова допомога в судовому засіданні, яке тривало з 14-30 год. до 17-30 год. (а.сп.26-31). За
три години роботи має бути сплачено 420 грн. (350*40%*3 години). А відтак, рішення в цій частині підлягає зміні, стягнуті витрати -зменшенню з 500 грн. до 420 грн.
В решті рішення постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 05 червня 2006 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в задоволені позову. Змінити рішення в частині стягнення з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. витрат за надання правової допомоги, зменшивши їх розмір з 500 грн. до 420 грн. В решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього дня може бути оскаржено в "касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.