_{АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД}

ЗАКАРПАТСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа № 22-1185 /2006 р                         Головуючий у І інстанції: Гейруш В.Б.

РІШЕННЯ Іменем України

б жовтня 2006 року                                                                                                              м.Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого   Павліченка С.В.

суддів: Кеміня М.П., Фазикош Г.В.

при секретарі Довбака Т.О. з участю позивачки ОСОБА_1 її представника, ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зміни підстав для розірвання трудового договору, стягнення заробітної плати та моральної шкоди

встановила:

У червні 2005 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зміни підстав для розірвання трудового договору, стягнення заробітної плати та моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що вона, офіційно до 31 грудня 2004 року перебувала у трудових правовідносинах з відповідачкою ОСОБА_3, а з 31 грудня 2004 року з ОСОБА_4, однак фактично виконувала роботу за двома трудовими договорами до 1  квітня 2005 року.

1 квітня 2005 року трудовий договір з позивачкою був розірваний на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України.

Позивачка вважала розірвання трудового договору таким, що не відповідає вимогам закону.

Зважаючи на такі обставини, ОСОБА_1 просила постановити рішення, яким визнати її звільнення незаконним, зобов'язати ОСОБА_4 розірвати з нею трудовий договір за ст. 38 КЗпП України, стягнута з ОСОБА_4 4204 грн. заробітної плати за вимушений прогул, стягнути J3 Молнар 1.П. 174 грн. заборгованості по заробітній платі та 3570 грн. за вимушений прогул, а також стягнути з відповідачів по 1300 грн. моральної шкоди з кожного.

Рішенням    Мукачівського міськрайонного суду від 9 червня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачки ставиться питання про скасування рішення суду, як такого, що не відповідає вимогам закону, та постановления нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідачі проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вважають рішення суду законним та обґрунтованим.

Апеляційна скарга    підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

При розгляді даної справи суд першої інстанції не врахував, що п.2 ст. 40 КЗпП України передбачає як підставу для розірвання трудового договору і ініціативи власника або уповноваженого ним органу виявлену невідповідність працівника займаній посаді, або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Позивачка, за трудовим договором з ОСОБА_4 виконувала роботу продавця без зазначення спеціалізації та діапазону розрядів / а.с. 19/.

Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників торгівлі та громадського харчування затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 30 листопада 1999 p. N 918 та погоджених Міністерством праці та соціальної політики України жодні вимоги щодо кваліфікації особи, яка обіймає професію продавця без спеціалізації та розряду не передбачені.

Дані про стан здоров'я позивачки , який перешкоджає продовженню роботи на посаді продавця в матеріалах справи відсутні і відповідачі на них не посилаються.

У зв'язку з цим, трудовий договір з ОСОБА_1 не міг бути розірваний за п.2 ст. 40 КЗпП, оскільки підстав для застосування цієї норми права не існувало.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що звільнення позивачки проведене без законних підстав, з порушенням вимог   п. 4 ст. 36 та п.2 ст. 40 КЗпП.

Суд першої інстанції при розгляді справи в цій частині неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до ч. 4 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України позивачка ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі з виплатою заробітної плати за вимушений прогул.

Оскільки позивачка просить змінити формулювання причини звільнення із підстав встановлених п.2 ст. 40 КЗпП на звільнення за власним бажанням, її вимога підлягає задоволенню в цьому вигляді.

Щомісячна заробітна плата позивачки складає 237 грн., з моменту звільнення позивачки до моменту розгляду справи апеляційним судом /час вимушеного прогулу/ складає 1 рік 6 місяців.

Розмір заробітної плати за вимушений прогул, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_1 складає 4266 грн.

Вимоги позивачки до відповідачки ОСОБА_3 оскільки трудовий договір між сторонами припинений ЗО грудня 2004 року на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням позивачки ОСОБА_1 , і дане припинення трудового договору сторонами у встановленому порядку не оспорюється.

Вимога позивачки про стягнення моральної шкоди не задоволена судом першої інстанції обґрунтовано, оскільки наявність такої шкоди та її розмір в установленому порядку не доведено.

Керуючись ст.  ст. 307, 309,  313, 314, 316, 317 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

р і ш йла:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 9 червня 2006 року в частині відмови у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за вимушений прогул скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Змінити підстави та дату звільнення ОСОБА_1.

Вважати ОСОБА_1 звільненою з посади продавця з 6 жовтня 2006 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 4266 \чотири тисячі двісті шістдесят шість\ грн. заробітну плату за вимушений прогул.

В іншій частині рішення Мукачівського міськрайонного суду від 9 червня 2006 року залишити без змін.

Рішення проголошене в порядку ст.218, 317 ЦПК України, набирає законної сили з моменту його проголошення і відповідно до ст. 326,327 ЦПК України може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.