У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді - Мельника Ю.М.,

суддів: Демянчук С.В., Ковальчук Н.М.

секретаря судового засідання - Міщук Л.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Приходько Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Сарненського районного суду від 20 вересня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства „Автомобільна компанія „Укртранс" про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Сарненського районного суду від 20 вересня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ „Автомобільна компанія „Укртранс" про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди було відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням , ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій вказував на його незаконність через порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Зазначав, що суд першої інстанції без законних на те підстав відмовив йому в задоволенні позову і не врахував , що після звільнення позивача 18 травня 2010 року з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України відповідач всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України не провів із ним розрахунку в день звільнення.

Стверджував , що відповідач не виплачував належні йому від підприємства суми умисно , а тому вважав , що затримка розрахунку при звільненні мала місце з вини відповідача.

Просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1, давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просила скаргу задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача вказував на законність та обгрунтованість рішення місцевого суду і просила апеляційну скаргу відхилити.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.___________________________

Провадження № 22-ц1790/1884/2012 Головуючий у 1 інстанції : Товстика І.В.

Доповідач : Мельник Ю.М.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні його позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того , що вини відповідача у затримці розрахунку при звільненні позивача з роботи немає, а тому відсутні підстави для покладення відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, на відповідача за таку затримку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду і вважає, що він грунтується на досліджених судом доказах та відповідає вимогам закону.

За змістом ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач наказом № 67-к від 18 травня 2010 року був звільнений з роботи у ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" із 17 травня 2010 року за п. 2 ст. 40 КЗпП України.( а.с. 34).

На момент звільнення із роботи відповідач був зобов"язаний виплатити позивачеві 7839 грн. 00 коп. ( 2548 грн. 80 коп. (лікарняні) + 2867 грн. 40 коп.(перерахунок лікарняних)+ 2100 грн. 00 коп. ( вихідна допомога) + 1779 грн. 03 коп ( компенсація за невикористані 33 дні відпустки)+ 212 грн. 16 коп .(індексація заробітної плати) - 1668 грн. 44 коп. (соціальні внески та подадок з доходів фізичних осіб). ( а.с. 5, 88).

У зв"язку із тим , що в лікарняному листку , який позивач подав роботодавцю для оплати містилися виправлення , відповідач проводив перевірку дійсності цього листка непрацездатності. ( а.с. 76-78).

Відповідно до ч. 2 ст. 116 КЗпП України в разі спору про розмір сум , належних працівникові при звільненні , власник або уповноважений ним орган у всякому випадку повинен в зазначений в цій статті строк виплатити не оспорювану суму.

Із матеріалів справи вбачається , що 28 травня 2010 року позивач з"явився до відповідача для отримання належних від підприємства коштів .Згідно видаткового касового ордеру від 28 травня 2010 року відповідач виплатив позивачеві не оспорювану суму - 2000 грн.( а.с. 6)

При ознайомленні із наказом про звільнення із роботи ОСОБА_3 був також повідомлений , що остаточний розрахунок він може отримати в касі ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" 7 червня 2010 року. ( а.с. 35).

Проте , після 6 червня 2010 року ОСОБА_3 жодного разу не з"явився до відповідача за отриманням заробітної плати.

Відповідач 14 червня 2010 року листом № 240, 20 січня 2011 року листом № 35, 29 березня 2011 року листом № 187 повідомляв позивача про можливість отримати належні йому від підприємства суми в касі підприємства або надати банківські реквізити для перерахування цих коштів на банківський рахунок позивача , однак позивач таких дій не вчиняв.( а.с. 70-75).

Із урахуванням зазначеного суд першої інстанції прийшов до вірного та обгрунтованого висновку , що вини відповідача у затримці розрахунку при звільненні ОСОБА_3 немає і підстав для стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України немає , як немає підстав і для відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку , що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити , а рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст. 307 , ст. 308, ст. 315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити , а рішення Сарненського районного суду від 20 вересня 2012 року залишити без зміни .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої інстанції до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали суду апеляційної інстанції.

Головуючий :

Судді :