У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді - Мельника Ю.М.,

суддів: Ковальчук Н.М., Ковалевича С.П.

секретаря судового засідання Міщук Л.А.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача Буковського В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 21 вересня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Стемп" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зміну дати звільнення, стягнення компенсації за невикористані відпустки , корегування звітності персоніфікованого обліку та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ТЗОВ "Стемп" про витребування трудової книжки , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані відпустки , зміну дати звільнення з роботи та відшкодування моральної шкоди . ( а.с. 1-3).

Після неодноразового збільшення та уточнення позовних вимог ОСОБА_1 остаточно сформулював позовні вимоги і просив суд:

- стягнути із відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 23 листопада 2011 року по 31 липня 2012 року в сумі 9621 грн. 87 коп.; - відкорегувати звітність по його персоніфікованому обліку по 31 липня 2012 року ; - стягнути компенсацію за невикористані відпустки за відпрацьовані 2002-2007 роки в сумі 7914 грн. 97 коп.;

- стягнути компенсацію за невикористані додаткові відпустки за період із 2008 року по 2011 рік в сумі 1083 грн. 59 коп.;

- змінити дату звільнення з роботи із 23 листопада 2011 року на 31 липня 2012 року ;

- стягнути для відшкодування моральної шкоди 3000 грн. ( а.с. 190-192).

Позовні вимоги обгрунтовував тим , що 23 листопада 2011 року він був звільнений із роботи за п.1 ст. 36 КЗпП України. Однак , відповідач після звільнення його із роботи не виплатив всіх належних йому від підприємства сум, не видав трудову книжку , не виплатив компенсацію за невикористані відпустки та не здійснював відрахувань до Пенсійного фонду. Такими діями відповідач заподіяв йому моральну шкоду.

Рішенням Рівненського міського суду від 21 вересня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказував на його незаконність.

Зазначав , що суд першої інстанції при ухваленні рішення безпідставно відмовив йому в задоволенні позову про зміну дати звільнення із роботи , оскільки відповідач Провадження № 22-ц1790/1979/2012 Головуючий у 1 інстанції : Денисюк П.Д.

Доповідач : Мельник Ю.М.

не видав йому в день звільнення з роботи трудову книжку , не провів на час розгляду справи в суді із ним розрахунку та не здійснив корегування даних персоніфікованого обліку позивача.

Крім того , суд першої інстанції не врахував , що відповідач всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України не виплатив належні йому від підприємства суми і письмово не повідомив про нараховані суми , які належали позивачу при звільненні.

Із цих підстав просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1, давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та запереченнях на апеляційну скаргу вказував на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції і просив залишити його без зміни , а апеляційну скаргу - без задоволення.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених в суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги , якщо від час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права , які є обов"язковою підставою для скасування рішення.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що вини відповідача у затримці видачі трудової книжки та затримці розрахунку при звільненні позивача з роботи немає, а тому відсутні підстави для внесення до наказу про його звільнення зміни дати звільнення , покладення на відповідача відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, та покладення обов"язку відшкодувати моральну шкоду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду і вважає, що він грунтується на досліджених судом доказах та відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов"язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок в строки , зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

За змістом ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Згідно ч. 4 ст. 235 КЗпП України слідує, що в разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України та Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Датою звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом першої інстанції , що наказом директора ТзОВ «Стемп»від 23 листопада 2011 року № 54 о-с ОСОБА_1 було звільнено з посади технічного директора товариства з 23 листопада 2011 року за згодою сторін ( а.с. 20). Підставою для такого звільнення була заява ОСОБА_1 (а.с. 21).

В акті від 23 листопада 2011 року було зафіксовано , що ОСОБА_1 відмовився ставити підпис про ознайомлення з наказом про його звільнення з роботи, відмовився отримати належним чином оформлену трудову книжку й письмове повідомлення про належні йому суми та відмовився одержати належні йому грошові кошти ( розрахункові). ( а.с. 22).

Допитані в судовому засіданні суду 1 інстанції свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили той факт , що в день звільнення ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватися із наказом про звільнення , відмовився отримувати належні від підприємства суми та отримувати трудову книжку. Вказані обставини вони втрьох зафіксували в акті від 23 листопада 2011 року.

На час звільнення позивача з роботи ОСОБА_1 від підприємства належало до виплати 4759 грн.12 коп. з яких 2861 грн. 56 коп. - заробітна плата , а 1897 грн. 56 коп. - компенсація за невикористану відпустку.( а.с. 58).

6 грудня 2011 року відповідач перерахував належні від підприємства 4759 грн. 12 коп. на банківський рахунок позивача. ( а.с. 34).

7 грудня 2011 року відповідач направив на адресу позивача лист з пропозицією отримати трудову книжку. ( а.с. 8)

У своєму листі - претензії на адресу відповідача ОСОБА_1 вказував , що він не отримує свою трудову книжку у зв"язку із тим , що відповідач не провів виправлень у його персоніфікованому обліку . ( а.с. 5).

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснив , що він не отримував у відповідача свою трудову книжку , оскільки відповідач не подав до управління Пенсійного фонду достовірну інформацію про заробітну плату та стаж позивача у липні - листопаді 2011 року.

Із Журналу обліку трудових книжок вбачається , що відповідач видав трудову книжку ОСОБА_1 23 липня 2011 року ( а.с. 47-49)

Із урахуванням зазначеного колегія суддів прийшла до висновку , що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність вини відповідача у затримці розрахунку при звільненні позивача та затримці видачі йому трудової книжки.

Враховуючи те, що вини відповідача в несвоєчасному отриманні позивачем трудової книжки та несвоєчасному отриманні належних від підприємства сум немає, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив позивачеві у задоволенні позову про зміну дати звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки відповідач не порушував прав позивача , то суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

Зважаючи на те, що станом на 13 січня 2012 року відповідач подав до управління Пенсійного фонду уточнені дані персоніфікованого обліку позивача , то підстав вносити зміни ( уточнення) до такого обліку немає, і місцевий суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Доводів щодо незаконності рішення суду в частині відмови стягнення компенсації за відпустки позивач в апеляційній скарзі не наводив , тому колегія суддів рішення суду першої інстанції в цій частині в апеляційному порядку не перевіряла.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку , що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити , а рішення суду першої інстанції - залишити без зміни.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст. 315 , ст. 317ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Рівненського міського суду від 21 вересня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої інстанції до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали суду апеляційної інстанції.

Головуючий :

Судді :