1із3 Справа № 2а-889/11

П О С Т А Н О В А Іменем України

07.11.2012 м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Іваницького Р.С.

при секретарі Якуб В.В.

за участю представників позивача ОСОБА_1

ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши в судовому засіданні в залі суду у м.Іршава адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Брідської сільської ради, третя особа ОСОБА_4 без самостійних вимог на стороні відповідача про визнання нечинним та скасування рішень Брідської сільської ради, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 звернувся до Іршавського районного суду з позовом до Брідської сільської ради, третя особа ОСОБА_4 без самостійних вимог на стороні відповідача, про визнання не чинним та скасування рішень Брідської сільської ради, мотивуючи тим, що є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 10.01.2003 року. Даний земельний акт виготовлено згідно діючого на той час земельного законодавства. На даний час виникла потреба отримання кадастрового номера земельної ділянки. Звернувшись до відповідних органів державного комітету України із земельних ресурсів, йому було відмовлено у зв'язку з тим, що його земельна ділянка має накладку із земельною ділянкою громадянки ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 яка вже є в земельному кадастрі. Документація зазначеної земельної ділянки було виготовлено на підставі рішень Брідської сільської ради від 22.05.2010 року та 16.09.2011 року, яка не взяла до уваги межі його земельної ділянки як приватного власника відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 10.01.2003 року.

Представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з вище вказаних мотивів, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив позов, вважає, що Брідська сільська рада виносила дані рішення законно, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали думку представника відповідача та також заперечили проти позовних вимог посилаючись на рішення різних судів (т.1 а.с.60-72), просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що працює начальником міськрайонного управління Держкомзему у місті Іршава і Іршавському районі Закарпатської області, згідно до чинного законодавства вони визначають кадастровий номер земельної ділянки, якщо вбачається накладка вони повертають кадастрову справу на доопрацювання. Земельна ділянка ОСОБА_6 накладається на суміжні ділянки, відповідно вони не можуть надати кадастровий номер ділянці ОСОБА_6 Земельний акт на право власності ОСОБА_6 є старого зразка, земельний акт

2із3

ОСОБА_4 -нового зразка. Вони не проводять геодезичні роботи до них надходять готові матеріали з підписами відповідних організацій, можливо вказаними організаціями було допущено помилку, але новий земельний акт ОСОБА_4 виготовлено з порушеннями, тому, що не було узгоджено з суміжними землекористувачами. Сільська рада та інші відповідні органи не в повному обсязі вивчили матеріали попереднього погодження, не взяли до уваги державний акт на земельну ділянку ОСОБА_6, який є дійсний. Проектна організація не перевірила та не зробила збірний кадастровий план, що призвело до порушень (т.1 а.с.228).

Почувши думку сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 10.01.2003 року (т.1 а.с.6, 175, 176), виданого на підставі Технічної документації (т.1 а.с.104-111, 141-150). На даний час виникла потреба отримання кадастрового номера земельної ділянки, на що позивач ОСОБА_6 виготовив Технічну документацію (т.1 а.с.166-206). В отриманні кадастрового номера земельної ділянки ОСОБА_6, було відмовлено міськрайонним управлінням Держкомзему у місті Іршава і Іршавському районі Закарпатської області, у зв'язку з тим, що земельна ділянка позивача має накладку із земельною ділянкою громадянки ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 яка вже є в земельному кадастрі (т.1 а.с.162). Технічна документація на земельну ділянку громадянки ОСОБА_4 виготовлена ТОВ «Меридіан -Ір»(т.2 а.с.1-39) з сутєвими порушеннями, в пояснювальній записці вказано підставу для розробки документації із землеустрою щодо посвідчення права на земельну ділянку площею 0, 1540 га (т.2 а.с. 3), але в рішенні 30-ої позачергової сесії 5-го скликання Брідської сільської ради від 22.06.2010 року (т.1 а.с. 4, т.2 а.с. 10), не вказано розміри земельної ділянки. В заяві про визначення кадастрового номера не зазначено посадову особу, яка прийняла дану заяву та дату прийняття заяви (т.2 а.с. 15), не підписано довідку про правовий статус земельної ділянки (т.2 а.с. 16), не підписано акту прийому-передачі межових знаків на зберігання власником суміжної ділянки ОСОБА_6 та акту погодження меж земельної ділянки (т.2 а.с. 21, 22), дану документацію затверджено рішенням 7-ої позачергової сесії 6-го скликання Брідської сільської ради від 16.09.2011 року (т.1 а.с.13, т.2 а.с. 30).

Відповідно до ст.59 Закону України «Про землеустрій», врахування приватних інтересів при здійсненні землеустрою на місцевому рівні полягає у забезпеченні фізичним та юридичним особам рівних можливостей набуття у власність та користування земельних ділянок і в захисті їхніх прав на землю.

З 01.01.2002 року відповідно до статті 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ, право власності або право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 02.05.2009 року у відповідності із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок» право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникало з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно до ч.1 ст.126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; або свідоцтвом про право на спадщину.

Як вбачається, право власності ОСОБА_6 виникло значно раніше ніж право власності ОСОБА_4, тому надана технічна документація останньому містить помилки, що призводить до неможливості використання земельної ділянки, або саме встановлення її меж в натурі та одержання кадастрового номеру земельної ділянки, тобто державної реєстрації його права власності, що є обов'язковою вимогою Земельного кодексу України на сьогоднішній день.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Саме внаслідок неправомірних дій відповідача порушено право власності на землю позивача, адже саме винесення відповідачем рішень про надання дозволу на виготовлення технічної документації по передачі у власність земельної ділянки без зазначення розміру земельної ділянки та затвердження вище вказаної технічної документації на право власності на землю ОСОБА_4 з наявними у технічній документації помилками.

3із3

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено обґрунтованості та законності вище зазначеної бездіяльності, відтак суд, проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 11, 69, 71, 77, 159-163 КАС України, ст.. 59 Закону України «Про землеустрій», ст.. ст.. 116, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.. 19 Конституції України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати рішення 30-ої позачергової сесії 5-го скликання Брідської сільської ради від 22.06.2010 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації на передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_4.» та рішення 7-ої позачергової сесії 6-го скликання Брідської сільської ради від 16.09.2012 року «Про передачу земельної ділянки у власність громадянки ОСОБА_4.».

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Іршавський районний суд. У разі застосування судом частини третьої статі 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя: Р. С. Іваницький