АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/490/9704/12 Справа № 2/410/2132/12 Головуючий у 1 й інстанції - Озерянська Ж.М. Доповідач - Кіктенко Л.М.
Категорія
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді: Кіктенко Л.М.
Суддів: Кочкової Н.О., Колодяжної Н.Є.
при секретарі: Бойко О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 3 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей, треті особи : служба у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Підгороднянської міської ради, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 3 серпня 2012 року визначено місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей з матір'ю -відмовлено.
Вирішено питання стосовно судових витрат.
З таким рішенням не погодилась ОСОБА_2, звернулась з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, у задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального, процесуального права,
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знаходились у зареєстрованому шлюбі з 22 квітня 2000 року, від якого мають двох неповнолітніх дітей : сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7) та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).
Рішенням Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 27 квітня 2012 року шлюб, зареєстрований 22 квітня 2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Виконкому Кіровської районної ради м.Дніпропетровська, актовий запис №81, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - розірвано (а.с.6).
Після розірвання шлюбу малолітні діти проживають за адресою АДРЕСА_1 разом зі своїм батьком ОСОБА_3, матір'ю відповідачки -ОСОБА_6 та матір'ю позивача -ОСОБА_7 Згідно довідки № 15 від 25 квітня 2012 року виданої Квартальним комітетом № 87 ОСОБА_2 з січня 2012 року у вказаному будинку та з дітьми не проживає .
Згідно акту обстеження матеріально-побутового положення від 4 квітня 2012 року в помешканні де мешкають діти є всі умови для їх проживання, виховання та розвитку(а.с.10).
Встановлено, що ОСОБА_2 не цікавиться життям своїх дітей, не займається їх вихованням, а батько постійно піклується про хлопчиків, забезпечує їх всім необхідним.
ОСОБА_2 добровільно залишила синів проживати з батьком, доказів бажання забрати дітей до себе надано не було.
Відповідно до висновків спеціалістів служби у справах дітей Дніпропетровської райдержадміністрації та Підгороднянського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 25 квітня 2012 року № 5/12-955, зазначено за необхідне визначити місце проживання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1(а.с.11,34).
Батько дітей: ОСОБА_3 за місцем проживання позитивно характеризується(а.с.18), працює,за місцем роботи характеризується позитивно(а.с.17, його заробітна плата складає 5000 грн.(а.с.10).
На підставі договору купівлі-продажу від 26 травня 2008 року(а.с.36), йому належить житловий будинок АДРЕСА_1, Дніпропетровської області площею 1012 кв.м., житловою площею 98,3кв.м., загальною площею 179,3 кв.м.(а.с.15-16).
Мати дітей-ОСОБА_2 працює (а.с.32) та має дохід не меньше мінімальної заробітної плати, встановлений законодавством України(а.с.32), за місцем роботи характеризується позитивно(а.с.33),проживає з другим чоловіком на квартирі,яку він наймає на підставі договору оренди житла (а.с.99-101).
ОСОБА_2 з 16 червня 2012 року знаходиться у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, громадянином Сирії (а.с.94), про що вона надала суду апеляційної інстанції свідоцтво про реєстрацію шлюбу, після реєстрації шлюбу має прізвище ОСОБА_2(а.с.94).
Згідно ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства»від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ, кожна дитина має право проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батька. Батько і мати мають рівні права та обов'язки, щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ч. 1,2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та дитини.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом ( ст.161 СК України). Під час вирішення спору береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Крім того, згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України", вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Врахувавши психологічну близькість сина ОСОБА_11 з батьком, обставини життя до яких звик малолітній ОСОБА_4, який висловив своє категоричне бажання проживати з батьком, та виходячи з інтересів обох малолітніх дітей , яких недоцільно розлучати, що батько має достатній дохід для утримання дітей, мати такого доходу не має, що батько виявляє більшу увагу до дітей і турботу до них, прихильність дітей до батька, особисті якості батьків та їх можливості щодо створення належних умов для виховання дітей, а мати дітей :ОСОБА_2 не цікавилась життям своїх дітей, не займалась їх вихованням, залишила їх і діти проживали з батьком за адресою: АДРЕСА_1,батько дітей: ОСОБА_3 забезпечений постійним житлом, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_3 та про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, зводяться до переоцінки доказів по справі.
Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
ОСОБА_2 не надала суду першої та апеляційної інстанції переконливих доказів, які б давали підстави для задоволення її апеляційної скарги і позовних вимог.
Крім того, заробітня плата її на рівні мінімальної (а.с.32), вона не має можливості утримувати двох малолітніх дітей.
Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, тому апеляційний суд, враховуючи конкретні обставини справи та сімейні відносини сторін приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.,ст.209,303,307, 308,314 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 3 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: