Справа №11-3171 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Добнєв С.С. Доповідач Самойленко A.I.

ВИРОК

Іменем України

17 жовтня 2006 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленко А.І. суддів Яременка А.Ф., Свіягіної І.М.

з участю прокурора Каушана І.В. потерпілої ОСОБА_1 засудженого ОСОБА_2 розглянув   у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Донецьку   справу  за апеляцією прокурора, який,  затвердив обвинувальний  висновок,  на вирок Куйбишевського районного суду м.Донецька від 15 травня 2006 року, яким

ОСОБА_2,  уродженця  М.Слов'янська

Донецької   області,    українця,    громадянина

України,      зареєстрованого      за      адресою:

АДРЕСА_1,     мешканця     м.Макіївки

Донецької області, не судимого

засуджено за ст.152 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі

ст.ст.75, 76 КК України засудженого звільнено від відбування покарання, якщо

протягом іспитового строку 2 роки він не вчинить нового злочину і виконає

покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне

проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти

органи  кримінально-виконавчої системи  про  зміну місця  проживання  або

роботи, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої

системи.

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні зґвалтування потерпілої ОСОБА_1 за таких обставин.

26 листопада 2005 року приблизно о 19 годині ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння перебував у кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" в м.Донецьку, де побачив ОСОБА_1, яка також перебувала у стані алкогольного сп'яніння. З метою зґвалтування останньої ОСОБА_2 запропонував їй вийти порозмовляти за територію кафе, на що ОСОБА_1 погодилась. Перебуваючи за територією кафе, ОСОБА_2 із застосуванням фізичного насильства заштовхав ОСОБА_1 за приміщення кінотеатру "ІНФОРМАЦІЯ_2" , де кілька разів вдарив її кулаком в обличчя і по тулубу. Подавивши таким чином опір потерпілої, ОСОБА_2 привів її до будинку АДРЕСА_2, де він тимчасово мешкав, завів у приміщення  недобудованого  гаража і,  висловлюючи  погрозу  застосування фізичного насильства, яку потерпіла з урахуванням заподіяння їй ОСОБА_2 тілесних ушкоджень сприймала як реальну, зґвалтував ОСОБА_1.

В апеляції прокурор, з урахуванням внесених до неї змін, просить скасувати вироку суду першої інстанції і постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання у виді 3 років позбавлення волі. В обгрунтування доводів апеляції прокурор посилається на те, що суд першої інстанції не врахував належним чином характер, ступінь тяжкості і конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу засудженого, через що призначив ОСОБА_2 надмірно м'яке покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, потерпілу ОСОБА_1, яка висловилась про необхідність задоволення апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_2, який заперечував проти апеляції і просив вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а вирок суду - скасуванню в частині призначення покарання, виходячи з наступного.

Фактичні обставини вчинення злочину, встановлені вироком суду першої інстанції, як і кваліфікація дій засудженого, не оспорюються в апеляції. Тому відповідно до вимог ст.365 КПК України у апеляційного суду відсутні підстави для перегляду вироку в цій частині і скасування вироку в повному обсязі як про це ставиться питання в апеляції прокурора.

У той же час, визнавши винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин, суд першої інстанції не врахував належним чином конкретні обставини вчинення злочину, зокрема те, що дії ОСОБА_2 носили зухвалий характер, були поєднані із спричинення потерпілій тілесних ушкоджень. Висновки суду у вироку про те, що ОСОБА_2 працює і позитивно характеризується не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки згідно характеристики, наданої ВАТ ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2 працював на цьому підприємстві лише півмісяця, і з 13 серпня 2004 року його звільнено. За цей нетривалий час роботи мали місце випадки невиходу ОСОБА_2 на роботу без поважних причин (а.с.88). Таким чином, ОСОБА_2 з 13 серпня 2004 року ніде не працює, негативно характеризується за останнім місцем роботи, не має постійного місця проживання. За місцем тимчасового проживання в Куйбишевському районі м.Донецька ОСОБА_2 характеризується негативно, як особа схильна до вчинення злочинів, ніде не працює, зловживає спиртними напоями.

Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням вимог ст.ст. 75, 76 КК України є несправедливим внаслідок його надмірної м'якості.

Тому вирок у частині призначення ОСОБА_2 міри покарання підлягає скасуванню з постановлениям свого вироку апеляційним судом у цій частині.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366, 378 КПК України, апеляційний суд

засудив:

Апеляцію прокурора задовольнити частково.

Вирок Куйбишевського районного суду м.Донецька від 15 травня 2006 року щодо ОСОБА_2 в частині призначення йому покарання скасувати і призначити йому за ст.152 ч.1 КК України покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до набрання вироком чинності залишити без зміни - підписку про невиїзд. Після набрання вироком чинності взяти ОСОБА_2 під варту і строк покарання обчислювати з дня взяття його під варту.

На цей вирок протягом одного місяця з моменту проголошення вироку можуть бути подані касаційні скарги чи касаційне подання до Верховного Суду України через Апеляційний суд Донецької області.