РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0190/5795/2012Головуючий суду першої інстанції:Лебедь О.Д.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Руснак А. Ф.
РІШЕННЯ
"07" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді Руснак А.П.,
СуддівБерзиньш В.С. ., Кірюхіної М.А.,
При секретаріГаліч Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Комюніті», ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною і такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію та її спростування, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Комюніті» на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 03 липня 2012 року,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в сеті Інтернет та в газеті «Республика. Еженедельник Крыма» НОМЕР_1 на першій та четвертій сторінках була опублікована стаття під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором статті зазначений ОСОБА_2. На думку позивача, опублікуванням зазначеної статті було грубо порушено його права, принижено честь, гідність та ділову репутацію.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 03 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Максимус Комюніті», ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною, про визнання інформації такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію та її спростування, стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано недостовірною інформацію розміщену в газеті «Республика. Еженедельник Крыма» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 на першій та четвертій сторінках в статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», автор ОСОБА_2, наступного змісту: «ОСОБА_1 украл у каждого симферопольца. Подземный переход на площади Амет-хана Султана и еще два - на Москольце и в самом центре, напротив магазина «Сельпо» - входят в сферу интересов известного крымского политика и бизнесмена ОСОБА_1. По нашим подсчетам, каждый год они приносят владельцу кучу денег - около 600 тысяч долларов. В бюджет Сімферополя из этой суммы попадают жалкие гроши. В трех принадлежащих ОСОБА_1 подземных переходах находяться болем 350 торговых мест - от небольших витрин с газетами и открытками до вполне солидных магазинов, кафе и ательє. 400 тысяч в месяц - попадает в карман хозяину переходов. В год получается очень солидная сума - 4,8 миллиона гривен. Кто украл у вас эти 200 гривен? Ответ очевиднен. Теперь становится понятно, откуда у партии ОСОБА_1 «Союз» деньги на массовые предвыборные раздачи продуктов. И еще понятнее, зачем в 2010 году ОСОБА_1 так рвался в мэры Сімферополя. Перед человеком, который умудрился выдоить десятки миллионов из трех подземных переходиков, пост мэра открывал просто космические возможности. Лидер партии «Союз» из последних сил держится за подземную кормушку. На днях он начал рассылать в органы власти письма, в которых прозрачно намекает: Между строк этого послания легко прочитать: «Переходы мои. Если выгонят - сожгу». Визнано такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію інформацію, яка розміщена в газеті «Республика. Еженедельник Крыма» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 на першій та четвертій сторінках в статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», автор ОСОБА_2, наступного змісту: «ОСОБА_1 украл у каждого симферопольца? Кто украл у вас эти 200 гривен? Ответ очевиднен. Теперь становится понятно, откуда у партии ОСОБА_1 «Союз» деньги на массовые предвыборные раздачи продуктов. И еще понятнее, зачем в 2010 году ОСОБА_1 так рвался в мэры Сімферополя. Перед человеком, который умудрился выдоить десятки миллионов из трех подземных переходиков, пост мэра открывал просто космические возможности». Зобов'язано відповідача ТОВ «Максимус Комюніті» надрукувати в найближчому випуску газети «Республика. Еженедельник Крыма» спростування недостовірної інформації щодо ОСОБА_1, розповсюджену в газеті «Республика. Еженедельник Крыма» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 на першій та четвертій сторінках в статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», автор ОСОБА_2, шляхом надрукування на першій та четвертій сторінках газети «Республика. Еженедельник Крыма» резолютивної частини рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 03 липня 2012 року тим же шрифтом, з розміщенням її під заголовком «Спростування недостовірної інформації про ОСОБА_1», таке ж «Спростування недостовірної інформації про ОСОБА_1» розмістити на офіційних сторінках газети «Республика. Еженедельник Крыма» в сеті Інтернет www.facebook.com.GazetaRespublika, www.respublika-krim.livejornal.com. В решті заявлених вимог позивачу ОСОБА_1 до ТОВ «Максимус Комюніті», ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною, про визнання інформації такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію та її спростування, стягнення моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Максимус Комюніті» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 107 грн. 30 коп.
В апеляційній скарзі ТОВ «Максимус Комюніті» просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляції зводяться до того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, суд не врахував, що розповсюджена відповідачем інформація є особистою думкою автора, а не викладенням фактичних даних.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими правами, які охороняються цивільним законодавством.
За змістом ст. 277 ЦК України, частини 4 ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) особі, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації гарантується право на спростування цієї інформації особою, яка поширила таку інформацію.
Разом з тим, за змістом зазначеного законодавства, кожному гарантується право на свободу висловлення поглядів, в тому числі право поширювати інформацію без втручання органів державної влади, за умови, що він діє добросовісно і надає правильну і достовірну інформацію, не завдаючи при цьому шкоди репутації окремих осіб і не порушуючи їх прав.
Статтею 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.
У Рішенні, ухваленому у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» (Заява № 16695/04) Європейський Суд з прав людини у черговий раз наголосив, що преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов'язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов'язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу.
… Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об'єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність.
З аналізу в цілому змісту статті ОСОБА_2 вбачається, що викладені в ній відомості носять характер припущення, яке ґрунтується на аналізі загальновідомих фактів щодо причетності Корпорації Імперія до торгівлі у підземних переходах міста та враховуючи кількість та приблизну вартість торгівельних місць, автор зробив свою суб'єктивну оцінку на підставі котрої припустив, що місцевий бюджет недоотримує біля 200 грн. на душу населення.
Надруковані у статті відомості є оціночним судженням, особистою думкою автора, а тому відповідно до вимог закону не підлягають спростуванню і доведенню їх правдивості.
Одне із завдань преси є інформування суспільства про потенційну небезпеку. У разі підвищеного суспільного інтересу преса має право повідомляти зокрема й про голі підозри у кримінальних діях. За умови дотримання засад добросовісності засобом масової інформації при оприлюднені недоведених тверджень, вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають відхиленню як необґрунтовані.
Суд першої інстанції вищенаведених положень законодавства не врахував, висновки суду не відповідають встановленим ним обставинам справи, тому на підставі п.п. 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 309, 313, 315, 317, 319, 324, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Комюніті» задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 03 липня 2012 року скасувати. Відмовити у задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Комюніті», ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною і такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію та її спростування, відшкодування моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку у двадцятиденний строк.
Судді Руснак А.П., Берзиньш В.С. ., Кірюхіної М.А.,