Справа № 22-7769/2006р.                   Головуючий в 1 інстанції Коваленко В.В.

Категорія 23                                       Доповідач Звягінцева О.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 жовтня 2006 року         Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С.

суддів Звягінцевої О.М. ,Молчанова С.І.

при секретарі Стефановій І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до Міської платної стоматології", 3-я особа ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і

встановив:

в апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість рішення суду, яким відмовлено у задоволенні її позовних вимог, і ставить питання про скасування цього рішення, ухвалення нового про задоволення позову за неправильним дослідженням та оцінкою судом наявних доказів і невідповідністю висновків суду обставинам справи. Вважає, що під час судового розгляду було встановлено факти про наявність причинно-слідчого зв'язку між її зверненням до відповідача за наданням стоматологічної допомоги та наступним різким погіршенням стану її здоров'я і госпіталізацією до стаціонару, однак судом ці факти невірно оцінено. Її лікаря ОСОБА_2 було притягнуто до дисципінарної відповідальності за допущену нею низку порушень при її лікуванні, судом відмовлено у задоволенні клопотання щодо проведення повторної СМЕ, однак практично всі члени експертної комісії підтвердили можливу наявність причинно-слідчого зв'язку між неправильним застосуванням до неї анестезуючих препаратів лікарем ОСОБА_2 та її шоковим станом, наступною тривалою госпіталізацією.

В засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 та її представник -адвокат ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити, рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову, а 3-я особа ОСОБА_2 заперечувала проти доводів скарги, просила її відхилити, рішення суду залишити без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

14.12.2004 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача, зазначала, що з 20.07.2004 р. вона звернулась до нього зі скаргою на зубний біль. Після огляду лікар -стоматолог ОСОБА_2 повідомила, що зубний біль пов'язаний з нервами та видалила нерв з 6-го нижнього зубу з правого боку, після чого біль не припинився, і на протязі наступних 4-ьох діб вона також відчувала зубний біль. Через 4 дні вона знову звернулась до ОСОБА_2, яка видалила нерв 4-го нижнього зубу з правого боку, але зубний біль не вщухав, тому вона попросила надати їй направлення до іншої лікарні, але відповідачем було відмовлено. 9.08.2004 р. вона за власною ініціативою пішла до стоматології СПЦТЛ № 1, де їй підпилили зуби, тобто вирівняли прикус та через день її зубний біль зник. Оскільки вона страждає на ішемічну хворобу серця, гіпертонічною хворобою П ст., і після того, як їй було зроблено укол ОСОБА_2 в момент видалення нерву, вона відчула себе дуже погано, через декілька днів піднявся артеріальний тиск, у зв'язку з чим вона потрапила на стацлікування, де знаходилась з 23.08.2004 р. до 2.09.2004 р. і з 7.09.2004 р. до 18.09.2004 р. Вважає, що внаслідок невірного визначення діагнозу фахівцем ОСОБА_2 і у зв'язку з незаконним видаленням нервів з двох зубів їй спричинено матеріальну шкоду в сумі 1094 грн., що складається з вартості придбаних нею медикаментів, та моральну шкоду, яка полягає в тому, що внаслідок невірного визначення діагнозу, лікування, видалення нервів вона дуже переживала, знаходилась у нервово-психологічному стані. Моральну шкоду вона оцінює в 5000 грн.

Тому просила стягнути на її користь з відповідача вказані суми у відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 13 березня 2006 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду- скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 5 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Суд першої інстанції не уточнив в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1, внаслідок чого залишились нерозглянутими вимоги щодо невідповідності її лікування встановленому діагнозу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 вважає, що їй неправильно визначений діагноз, у зв'язку з чим було видалено нерви з двох здорових зубів (а.с. 4-5).

Фактично суд не розглянув цих позовних вимог, не дав належної правової оцінки двом медичним картам стоматологічного хворого ОСОБА_1 , виданим однією лікувальною установою-відповідачем, з наявними в них протиріччями ( а.с. 11-13, 18-19).

В першій медичній карті позивачки зазначений її діагноз: „ хронічний глибокий карієс", є запис лікаря про те, що при першому зверненні хворої 20.07.2004 р. зроблено заміну старих пломб, поновлено коронки 6, 7 зубів, а 21.07.2004 р. знято страру пломбу в 6-му зубі, екстирпація пульпи, діагноз: „хронічний простий пульпіт 6, 7 зубів" (а.с. 11-13).

У той же час у другій медичній карті позивачки зазначено інший діагноз: „дефекти пломб 7, 6 зубів", є запис про те, що при першому ж зверненню хворої на її вимогу депульповано 6 зуб (а.с. 18-19).

За таких обставин судом першої інстанції при розгляді цієї справи не перевірено правильність встановленого діагнозу позивачки.

За висновком комісійної судово-медичної експертизи № 686 від 30.05.2005 р.-27.10.2005 р. експертами взято до уваги діагноз позивачки „хронічний простий пульпіт", тоді як у другій її медичній карті зазаначено діагноз: дефекти пломб 7,6 зубів", окрім того, зроблено висновок про те, що застосування лікарем ОСОБА_2 препаратів для анастезії при лікуванні ОСОБА_1 не могли првести до загострення гіпертонічної хвороби та ішемічної хвороби серця (а.с. 133-135).

Судом не з'ясовано, а якщо б не було встановлено діагноз „хронічний простий пульпіт", чи можна було б позивачці депульпувати зуби, коли хворій ОСОБА_1 стало погано- 21 або 29 липня 2004 р.

Суд також повинен був з'ясувати, чи застосовуються в стоматології будь-які медичні препарати, які можуть впливати на артеріальний тиск.

Оскільки судом першої інстанції не розглянуто частину позовних вимог ОСОБА_1 і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 307, п. 5 ст. 311, ст. 313, п. 2 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Київського районного суду м. Донецька від 13 березня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.