УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0190/7219/2012Головуючий суду першої інстанції:Гребеннікова Н.О.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Руснак А. Ф.
"07" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіРуснак А.П.,
СуддівБерзіньш В.С., Кірюхіної М.А.,
При секретарі Галіч Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа ОСОБА_9 про стягнення аліментів на утримання батька, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Білогірського районного суду АРК від 12 вересня 2012 року,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_7 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що він є батьком відповідачки та на теперішній час являється пенсіонером і отримує пенсію у розмірі 1056,11 грн. У зв'язку з частими захворюваннями йому потрібна матеріальна допомога на лікування, яку відповідачка у добровільному порядку відмовляється надавати. На підставі чого просив стягнути з відповідачки аліменти на своє утримання у розмірі 1/5 частин заробітку щомісячно.
Рішенням Білогірського районного суду АРК від 12 вересня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа ОСОБА_9 про стягнення аліментів на утримання батька відмовлено. Судові витрати віднесено за рахунок держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Доводи апеляції зводяться до того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, апелянт зазначає, що судом, при ухваленні рішення, не було враховано ті обставини, що відповідачка має постійний дохід однак відмовляється надавати йому допомогу, як батьку, у порушення ст. 51 Конституції України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.6). Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком у розмірі 1056,11 грн. (а.с.16). Має низку захворювань, які підтверджуються довідками у матеріалах справи.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з недоведеності їх позивачем.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Статтею 204 СК України передбачено, що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.
Крім цього, згідно до ч. 2 ст. 205 СК України, при визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків необхідно враховувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків.
Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них.
Так, з пояснень ОСОБА_8 у суді першої інстанції вбачається, що ОСОБА_7 у 1984 році розірвав шлюб з її матір'ю ОСОБА_10, після чого протягом двадцяти п'яти років не спілкувався з нею та не цікавився її життям.
Крім того, ОСОБА_8 працює начальником відділу обліку надходження платежів Управління Пенсійного фонду у Білогірському районі АРК та отримує заробітну плату у розмірі 1102 грн. На її утриманні знаходиться неповнолітній син, який навчається у школі та її мати ОСОБА_10, яка є пенсіонеркою, і отримує пенсію у розмірі 1010,19 грн. та потребує постійного лікування.
Отже, висновок суду першої інстанції щодо не надання позивачем до суду жодного належного доказу того, що відповідачка ОСОБА_8 має можливість надавати йому матеріальну допомогу є обґрунтованим.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що позивач має повнолітню дочку ОСОБА_9, яка піклується про нього, за наявності можливості, та надає йому матеріальну допомогу.
На підставі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги вищезазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для зміни чи скасування рішення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін, на підставі ч. 1 ст. 308 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, ч. 1 ст. 308, 313, 315, 317, 319, 324, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Білогірського районного суду АРК від 12 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк.
Судді Руснак А.П., Берзіньш В.С., Кірюхіної М.А.,