РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/6658/2012Головуючий суду першої інстанції:Гулевич Ю.Г.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Філатова Е. В.

РІШЕННЯ

"06" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіФілатової Є.В.

СуддівЛюбобратцевої Н.І. Харченко І.О.

При секретаріПостіковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, Податкової інспекції м. Сімферополя, третя особа: державна виконавча служба в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про виключення майна з акту опису та звільнення з-під арешту, за апеляційною скаргою командира військової частини А2320 ОСОБА_9 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 04 травня 2011 року,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року ОСОБА_7 звернулась з позовом до ОСОБА_10, Податкової інспекції м. Сімферополя, третя особа: державна виконавча служба в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про виключення майна з акту опису та звільнення з-під арешту предметів домашньої обстановки що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та автомобілю «Мерседес - Бенц» д/н НОМЕР_1.

Вимоги мотивовані тим, що вироком Військового суду Севастопольського гарнізону від 20.05.2010 р., який набрав чинності, її чоловік - ОСОБА_8 був засуджений за ст. ст. 410 ч. 2, 366 ч. 2, 423 ч. 2, 425 ч. 2, 27 ч. 3, 366 ч. 2 КК України до п'яти років позбавлення волі, з позбавленням права займати адміністративно - господарські посади, пов'язані з фінансово-економічною діяльністю строком на три роки. Під час досудового слідства був накладений арешт на спірне майно, яке нібито належить ОСОБА_10 На виконання вироку суду 17.10.2010 р. видано виконавчий лист, на підставі якого ДВС в Центральному районі Сімферопольського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження та складено акт серії АА №148412 від 28.12.2010р. опису та арешту всього майна, включаючи таке, на яке не може бути звернено стягнення. Державний виконавець проводив дії на виконання конфіскації майна, в той час, як до засудженого така міра покарання не застосована. Вважаючи, що все описане майно не належить засудженому, а є особистою власністю позивачки, як придбане під час окремого проживання, за власні кошти та інших осіб, вона просила виключити все майно з опису та звільнити з під-арешту.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 04 травня 2011 року позов задоволено; виключено з акту опису серії АА № 148412 від 28.12.2010 р. складений державним виконавцем Центрального ВДВС м. Сімферополя Володькиним С.А. майно: телевізор «Philips» - 100 грн., DVD програвач - 40 грн., столик під телевізор - 30 грн., крісло 2 шт. - 60 грн., уголок - 40 грн., холодильник «Індезіт» - 100 грн., люстра - світильник 2 шт. - 60 грн., кухонний уголок - 150 грн., плита газова «Гефест» - 20 грн., витяжка «Ардо» - 10 грн., шафа тристулкова - 40 грн., диван - ліжко, крісла 2 шт., тумбочка - 100 грн., люстра, світильник - 20 грн., стіл комп'ютерний кутовий - 20 грн., крісло офісне - 30 грн., куточок дитячих меблів (тумбочка, стіл, стінка) - 200 грн., люстра - 10 грн., диван кутовий - 100 грн., крісло - 20 грн., набір для передпокою - 30 грн., люстра (бра) 2 шт. - 30 грн., піаніно «Україна» - 30 грн., шафа - купе, ліжко, тумбочка - 100 грн., полка для книг - 10 грн., лампа настільна 2 шт. - 20 грн., автомобіль «Мерседес - Бенц» Е 320 д/н НОМЕР_1, сірого кольору, 1994 р. випуску - 41 628, 18 грн., люстра - 10 грн., дзеркало настінне - 15 грн., пральна машина «Індезіт» - 70 грн., стіл письмовий - 50 грн., вентилятор - 10 грн., визнавши за ОСОБА_7 право особистої власності на вказане майно.

Додатковим рішенням від 14 жовтня 2011 року Центральним районним судом м. Сімферополя Автономної Республіки Крим знято арешт з автомобілю «Мерседес - Бенц» Е 320 д/н НОМЕР_1, сірого кольору, 1994 р. випуску, накладеного постановою військового прокурору прокуратури ВМС України Ращупкіним А.А. 11.05.2007 року.

В апеляційній скарзі командир військової частини А2320 ОСОБА_9 просить рішення суду змінити та ухвалити нове рішення яким справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду з обов'язковим залученням до участі у справі Військової частини А2320 та військової прокуратури Сімферопольського гарнізону. Вважає рішення таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції не залучив до участі у розгляді справи як співвідповідача військову частину А 2320. Військова частина є Військовим формуванням та згідно із ЗУ «Про Збройні Сили України» джерелом забезпечення військових частин є кошти державного бюджету. Під час ухвалення оскаржуваного рішення не враховано позицію військової частини як державного органу й стягувача у виконавчому провадженні.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржене рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив дійсної природи спірних правовідносин та коло осіб, інтереси яких зачіпаються спором.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна для забезпечення реального виконання рішення може накладатися шляхом його опису і накладання арешту або ухвалення відповідної постанови. Опис майна оформлюється актом, в якому вказуються час та місце складання акту, всі процесуальні реквізити та данні державного виконавця, боржника та осіб, які присутні під час виконавчих дій, назва органу чи посадової особи, що видала виконавчий документ та його резолютивна частина, назва кожного внесеного в акт предмету, його ознаки та оцінка. Окремо вказується майно, на яке відповідно до ст.56 цього Закону не може бути звернено стягнення.

Статтею 82 того ж Закону передбачено право учасників виконавчого провадження оскаржити дії чи бездіяльність державного виконавця, в тому числі щодо складання акту.

Оскільки позивачка не є учасником виконавчого провадження всі її доводи стосовно недоліків акту є необґрунтованими.

Разом з тим, особа, яка вважає, що описане майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. При цьому тягар доказування згідно ч.1 ст.60 ЦПК України правових підстав, на які посилається позивач в обґрунтування права власності на спірне майно, полягає на позивачі.

Зі справи вбачається, що позивачка перебуває у шлюбі з засудженим ОСОБА_8 з 1987р. Все описане майно знаходиться за місцем реєстрації подружжя.

Статтею 60 СК України передбачено, що все набуте подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. А за правилами ст.70 СК України у разі поділу (виділу) майна їх частки визнаються рівними.

Виходячи із зазначених положень закону, позивачка мала право на виключення з опису та звільнення з під арешту 1/2 часки майна, в тому числі того, на яке не може бути звернено стягнення.

Проте позивачка таких вимог не заявляла, в наслідок чого апеляційний суд позбавлений можливості вирішити питання щодо цього майна. До того ж, його обсяг не можливо встановити у відсутності даних про кількість членів сім'ї позивачки, про використання майна у професійній діяльності або навчанні.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджується своїми правами щодо предмету спору на свій розсуд.

Позивачка просила захистити її право способом визнання всього описаного майна її особистою власністю на підставі ч.6 ст.57 СК України, як набуте одним з подружжя за час їх окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Задовольняючи ці вимоги, суд першої інстанції вважав їх доведеними. Проте такого висновку суд дійшов без всебічного та неупередженого дослідження обставин справи, у відсутності незалежних доказів та виключно на підставі пояснень позивачки, її матері та подруги, які надали дуже неконкретні свідчення без даних про час, вид та джерело придбаного майна.

Згідно ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до вимог ч.5 ст.719 ЦК України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

У порушення цих правил, суд погодився з доводом про те, що позивачка купила автомобіль «Мерседес-Бенц» за гроші, подаровані матір'ю, на підставі розписки позивачки, що не є допустимим доказом у розумінні ст.59 ЦПК України.

Позивачка та її свідки стверджували, що подружжя ОСОБА_8 припинили фактичні шлюбні відносини з 2006р. Суд не встановив час придбання кожної спірної речи, втім з представлених позивачкою квитанцій частка майна куплена значно раніш (тумба 700грн. - у 2005р., шафа-купе 2745грн. - у 2003р., кутовий диван «Дельфін» 2180грн. - у 2005р., пральна машина 1760грн. - у 2000р.). Автомобіль «Мерседес-Бенц» зареєстрований на позивачку з правом управління ОСОБА_8 Зазначеним даним суд першої інстанції не дав ніякої оцінки.

Суд не звернув уваги, що за вироком суду до ОСОБА_8 не застосована міра покарання - конфіскація майна, втім задоволено цивільний позов прокурора в інтересах ВЧ А2320, на виконання якого відкрито виконавче провадження та описано майно засудженого. За таких обставин, саме права ВЧ А2320, як стягувача у виконавчому провадженні зачіпаються даним спором, проте її не було залучено до справи, що потягло неповноту та однобічність дослідження доказів та неправильне вирішення спору.

Таким чином, безспірно встановлено, що права апелянта порушені, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Оскільки по справі не здобуто переконливих доказів на підтвердження права особистої власності позивачки на спірне майно, апеляційний суд не має перешкод в ухваленні нового рішення про відмову в позові, при цьому права ВЧ А2328, як особи, що має інтерес у справі не зачіпаються.

Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303, 304, п.2,4 ст. 309 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу командира військової частини А2320 ОСОБА_9 задовольнити частково, рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 04 травня 2011 року та додаткове рішення від 14.10.2011р. скасувати, ОСОБА_7 в позові до ОСОБА_8, Податкової інспекції м. Сімферополя про виключення майна з опису та звільнення з під арешту відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: