Справа № 22-7837/2006р.                         Головуючий в 1 інстанції Бусилко С.І.

Категорія 39                                             Доповідач Звягінцева О.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 жовтня 2006 року   Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С.

суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І.

при секретарі Стефановій І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Добропіллявугілля" відособлений підрозділ "Шахта Новодонецька" про виплату вихідної допомоги у зв'язку з виходом на пенсію та стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні і

встановив:

в апеляційній скарзі представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким відмовлено у задоволенні позову, і ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, просила про її задоволення, скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позову.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

29.05.2006р. позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, зазначав, що з 27.08.1984 р. до т.ч. з перервами він знаходиться у трудових відносинах з ВП "Шахта "Новодонецька" ДП "Добропіллявугілля". 5.07.1995 р. він був звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. Згідно з п.12.15 "Угоди з тарифів, трудових та соціальних гарантій між Держвуглепромом та галузевими профспілками вугільної промисловості" від 12.02.1992р. у разі звільнення за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію підприємство повинно виплатити робітникові вихідну допомогу у розмірі тримісячної заробітної плати, яка до т.ч. йому не нарахована та не сплачена. В порушення вимог ст. 116 КЗпП України відповідач не розрахувався з ним у повному обсязі при звільненні. Розмір вихідної допомоги та розмір середнього заробітку за несвоєчасний і неповний розрахунок при звільненні необхідно визначати із заробітку за травень-червень 1995 p. Розмір середньої заробітної плати для нарахування вихідної допомоги складає 153грн. 41коп., розмір вихідної допомоги-460грн. 23коп., розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні- 3904грн.88 коп.

Тому просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь вказані суми вихідної допомоги та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2006 р. в задоволенні позову відмовлено за пропуском без поважних причин термінів звернення до суду за вирішенням спору.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Всупереч доводів скарги суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно дослідив обставини справи, встановленим фактам і доказам надав належну правову оцінку, застосувавши матеріальний закон, правильно вирішив спір. Висновки суду відповідають обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Судом встановлено, що дійсно згідно з п. 12.15 "Угоди з тарифів, трудових та соціальних гарантій між Держвуглепромом та галузевими профспілками вугільної промисловості" від 12.02.1992р. при виході позивача на пенсію повинна сплачуватися одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі та середнього заробітку, але цю допомогу відповідач йому не нарахував та не сплатив.

Позивач при звільненні за ст. 38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію 6.07.1995 р. знав про невиплату одноразової допомоги, але з вказаним позовом звернувся до суду майже через 11 років - 29.05.2006 p., тобто з пропуском строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, передбаченого ст. 233 КЗпП України.

Оскільки до суду він звернувся з пропуском вказаного строку, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні позову.

В позовній заяві, в суді першої інстанції не ставилось питання щодо поновлення строку звернення до суду, позивачем не надано переконливих доказів поважності причин його пропуску.

Доводи скарги апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки вони не спростовують правових висновків суду.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення немає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ст. 314 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 відхилити, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.