Справа№11-735/2006 Категорія ст. 186 ч.2 КК України

Головуючий у суді 1-ої інстанції Іонніков В.М. Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлев С.В.

^УХВАЛА

Іменем  України

03 жовтня 2006 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді     Мельничук Н.М.,

суддів     Ткаченка В.Л. та Яковлева СВ.,

з участю

прокурора    Воронухи Д.С.

та засуджених   ОСОБА_1. і ОСОБА_2.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 12 липня 2006 року.

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець міста Бердичева Житомирської області, громадянин України, з неповною середньою освітою, працюючий робітником в ІНФОРМАЦІЯ_2, неодружений, житель м. Житомира вул. АДРЕСА_1, раніше судимий :

1.              19.02.2003 р. - за ст.185 ч.4, 309 ч.2, 69, 70 ч.І КК України на 3 роки позбавлення волі;

2.              22.08.2003 р. - за ст.ст.309 ч.І, 70 ч.4 КК України на

3 роки позбавлення волі;

3.    14.10.2003 р. - за ст.ст.185 ч.І, 70 ч.4 КК України на

4 роки позбавлення волі; звільнений 06.07.2005 р. на

підставі ст.З п."б" Закону України "Про амністію" від

31.05.2005 р.,

засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженець міста Житомира, громадянин України, з неповною середньою освітою, непрацюючий, неодружений, прож. в м. Житомирі по вул. АДРЕСА_2, несудимий в силу ст.89 КК України, засуджений за ст.186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо кожного із засуджених по даній справі - ОСОБА_2. та ОСОБА_1., залишено попередній - тримання під вартою.

Початок строку відбуття призначеного покарання кожному із засуджених по даній справі - ОСОБА_2. та ОСОБА_1., постановлено обчислювати з 13 жовтня 2005 року.

Стягнуто з кожного із засуджених по даній справі - ОСОБА_2. та ОСОБА_1., на користь УМВС України в Житомирській області по 20 грн. судових витрат.

Речові докази у справі постановлено : порвану грошову купюру номіналом 20 грн. - знищити ; мобільний телефон - залишити потерпілому ОСОБА_3..

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_2. та ОСОБА_1. вчинили злочин за таких обставин.

Так, 16 серпня 2005 року близько 13-ої години ОСОБА_2. разом з ОСОБА_1. проходили по вул. Котовського в м. Житомирі, де побачили раніше їм незнайомого ОСОБА_3., який йшов їм назустріч і розмовляв по мобільному телефону. ОСОБА_2 вступив у попередню змову зОСОБА_1, направлену на відкрите викрадення чужого майна. З цією метою ОСОБА_2 наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_3, від чого останній впав на землю і у нього з рук випав мобільний телефон. Після цього ОСОБА_2 наніс удар ногою в ліве плече ОСОБА_3, спричинивши йому фізичну біль. Далі ОСОБА_2 за попередньою змовою зОСОБА_1 відкрито, а ОСОБА_1 ще і повторно, викрали у ОСОБА_3 : мобільний телефон "Флай" вартістю 662 грн., в якому знаходилась картка оператора мобільного зв'язку "Київстар" вартістю 50 грн., на рахунку якого знаходились кошти в сумі ЗО грн. ; гроші в сумі 285 грн.. Всього ОСОБА_2. та ОСОБА_1. викрали майно потерпілого ОСОБА_3. на загальну суму 1027 грн..

В апеляції засуджений ОСОБА_1. просить змінити вирок щодо нього : або перекваліфікувати його дії на ст.185 ч.2 КК України та призначити покарання із застосуванням ст.75 КК України ; або зменшити міру покарання, призначену несправедливо за ст. 186 ч.2 КК України.

В обгрунтування автор апеляції посилається на те, що : у нього не було попередньої змови з ОСОБА_2 ; до потерпілого ОСОБА_3. вони не застосовували фізичного насильства ; насправді вони лише підібрали мобільний телефон і частину порваної купюри біля чоловіка, який сидів на лавці і був у нетверезому стані.

На думку апелянта його вина у грабежі не доведена, так як будь-які докази у справі відсутні, а показання дружини потерпілого не можуть бути визнані такими.

Щодо пом'якшення призначеного покарання, то апелянт наводить свої доводи, які, як на його думку, дають підстави для цього.

Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_1., який уточнив свою позицію в поданій апеляції і вважав невірною кваліфікацію його дій з мотивів, викладених в апеляції, але разом з тим вважав, що справу слід направити на додаткове розслідування для з'ясування

всіх обставин справи, пояснення засудженого ОСОБА_2., який підтримав апеляцію засудженого ОСОБА_1., думку прокурора, який вважав апеляцію засудженого безпідставною, а вирок суду відповідаючим вимогам закону, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляції і заперечень прокурора проти її задоволення, колегія суддів вважає, що подана по справі апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини засуджених у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та кваліфікацію їх дій грунтуються на сукупності досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку.

Посилання засудженого ОСОБА_1. в апеляції на протилежне суперечить доказам у справі.

Зокрема, судом обгрунтовано покладено в основу вироку послідовні показання потерпілого ОСОБА_3., в яких він докладно виклав обставини вчиненого щодо нього злочину.

Так, потерпілий повідомив про злочин у той же день, що вбачається з протоколу усної заяви про злочин від 16 серпня 2005 року ( а.с.2 ). У цей же день у нього були відібрані пояснення, дані яких відповідають послідуючим протоколам його допитів та показанням у суді ( а.с.5, 15-16, 207 - 208 ), а також слідчим було проведено огляд місця події ( а.с.З - 4 ).

Під час огляду місця події 10 жовтня 2005 року присутня там ОСОБА_4. надала мобільний телефон марки "Fly" і при натисканні кнопок *#06# на дисплеї висвітився № НОМЕР_1 ( а.с.18 ). 13 жовтня 2005 року у потерпілого ОСОБА_3. було вилучено гарантійний талон на мобільний телефон, який 14 жовтня 2005 року був оглянутий, відповідно до якого мобільний телефон вказаної моделі має № НОМЕР_1 і був придбаний 08 жовтня 2004 року ( а.с.23, 24, 47 ). Під час огляду предметів потерпілий по відомим йому ознакам, що відображені в протоколі слідчої дії, також впізнав мобільний телефон як такий, що належить йому і був викрадений 16 серпня 2005 року ( а.с.47).

13 жовтня 2005 року ОСОБА_3. при пред'явленні йому осіб для впізнання серед інших осіб чітко впізнав ОСОБА_1. та ОСОБА_2. як тих, що пограбували його 16 серпня 2005 року ( а.с.25, 26 ).

13 жовтня 2005 року у потерпілого було вилучено половину банкноти номіналом 20 гривень, яка залишилась у нього після вчиненого щодо нього злочину ( а.с.23, 24 ). У цей же день у ОСОБА_2. також було вилучено половину банкноти номіналом 20 гривень ( а.с.36 ). Вказані дві частини банкноти 14 жовтня 2005 року були оглянуті і приєднані до матеріалів справи в якості речових доказів ( а.с.47, 48 ). За висновком експерта № НОМЕР_2 від 28 жовтня 2005 року дві частини банкноти номіналом 20 гривень, які було представлено на дослідження, раніше складали єдине ціле ( а.с.57 - 59 ).

Крім наведеного, показання потерпілого об'єктивно підтверджуються показаннями свідків : ОСОБА_5. - дружини потерпілого, яка особисто бачила тілесні ушкодження у чоловіка після вчиненого щодо нього злочину, та пошкодження на його одежі, а, крім того, їй зі слів чоловіка стало відомо про

обставини вчиненого злочину ; матері і сина ОСОБА_6 ( ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ), показання яких були досліджені судом першої інстанції, щодо обставин придбання останнім в середині - кінці серпня 2005 року у двох молодих хлопців викраденого у ОСОБА_3 мобільного телефону ( а.с.188зв, 17, 130).

Будь-які дані, крім версії і показань засуджених по справі, про перебування потерпілого ОСОБА_3. на час скоєння злочину - 16 серпня

2005  року, у стані алкогольного сп'яніння в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, підстав для критичної оцінки показань ОСОБА_3. не було як у органу досудового слідства, так і у суду першої інстанції. З даним також погоджується й колегія суддів, так як показання потерпілого не викликають сумнівів у їх правдивості.

Не грунтується на вимогах закону твердження автора апеляції про безпідставність прийняття судом як доказу показань свідка ОСОБА_5. -дружини потерпілого, так як це суперечить вимогам ст.65 КПК України. Більш того, посилання апелянта лише на ту обставину, що вона є дружиною потерпілого, не дає підстав для критичної оцінки її показань.

З огляду на наведене суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1. за ст. 186 ч.2 КК України, в тому числі за кваліфікуючою ознакою як грабіж, вчинений за попередньою групою осіб. Про наявність вказаної кваліфікуючої ознаки свідчать як обставини вчинення злочину, так і послідуючі дії, направлені на розпорядження викраденим.

При вирішенні питання яка саме міра покарання за скоєне повинна бути призначена йому суд виходив із загальних засад призначення покарання - ст.65 КК України, повно та об'єктивно врахувавши всі обставини у відповідності з вимогами закону, а тому призначив мінімальне покарання, яке передбачене санкцією ч.2 ст.186 КК України.

Підстави для застосування ст.ст.69, 75 КК України щодо ОСОБА_1. на думку колегії суддів відсутні, а тому посилання засудженого в апеляції з цього приводу ( щире каяття у вчиненій крадіжці, відсутність попередньої змови, молодий вік, працевлаштування після звільнення з місць позбавлення волі та позитивні характеристики ) визнає безпідставними.

Не вбачаючи підстав для зміни чи скасування постановленого відповідно до вимог закону вироку суду, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 12 липня

2006         року щодо нього ж - без зміни.