Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ас -327 2006 р. Головуючий у 1-й інстанції-Завгородній Є.В.
Категорія -42 Доповідач -Потапенко В.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого-судді - Вербицького B.C. Суддів - Єгорової C.M., Потапенка В.І. при секретарі - Пономаренко А.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 у справі за його адміністративним позовом до військової частини А-0680, Міністерства оборони України про стягнення компенсації за речове майно , продовольче забезпечення , моральної шкоди та судових витрат, на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2006 року .
Заслухавши доповідача, представника позивача, представника військової частини, та дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2006 року , у якій просить її змінити та повністю задовільнити його позовні вимоги.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2006 року позов задоволено частково. З військової частини А-0680 на користь ОСОБА_1 стягнуто 1320 грн.61 коп. компенсації за невикористане речове майно, 10 грн.8б коп. витрат на правову допомогу, та 8грн.50 коп. судового збору у дохід держави. В решті позовних вимог відмовлено.
Апелянт посилається на те , що суд першої інстанції застосував Закон від 17.02.2000 року « Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» , але він не повинен застосовуватися до даних правовідносин, оскільки не розповсюджується на звільнених військовослужбовців. Також судом до спірних правовідносин не було застосовано практику Європейського суду.
Представник військової частини як у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, так і у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача ,представника позивача, представника військової частини, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін..
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом Міністра оборони України НОМЕР_1 позивача звільнено з військової служби за скороченням штатів.
Згідно довідки від 31.12.2004 року НОМЕР_2 , виданої в\ч А-0680 перед позивачем існує заборгованість по речовому майну належному до видачі: до 11.03.2000року на суму 1325 грн.61 коп., з 12.03.2000 року і по день звільнення 2588 грн.49 коп.
Виходячи з вищезазначених обставин , суд першої інстанції дійшов до висновку , що відповідно до п.2 Закону України від 17.02.2000 року № 1459 « Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (далі Закон № 1459) позивач з 12.03.2000 року втратив право на отримання грошової компенсації замість невикористаного речового майна та отримання грошової компенсації замість продовольчих пайків.
Колегія суддів вважає , що висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення грошових коштів замість продовольчих пайків та грошової компенсації замість невикористаного речового майна , починаючи з 12.03.2000 року і по день звільнення позивача з військової служби грунтується на вимогах матеріального права ,яке регулює спірні правовідносини.
Судом на законних підставах до спірних правовідносин було застосовано Закон № 1459 оскільки він не визнаний Конституційним Судом України як неконституційний , а тому має законну силу і повинен застосовуватися судами. Безпідставними є доводи апеляційної скарги стосовно того ,що даний Закон не може бути застосовано до спірних правовідносин.
Не грунтуються на вимогах Закону і доводи апелянта стосовно того, що після звільнення його з військової служби на нього не розповсюджуються положення Закону № 1459 , оскільки він вже є не війсьвослужбовцем, а цивільною особою.
З обставин справи вбачається , що спірні правовідносини виникли ще у період проходження позивачем військової служби , а тому цей спір і повинен вирішуватися саме по нормах права , які регулюють проходження військової служби. Саме звернення до суду вже після звільнення позивача з військової служби не змінює статусу спірних правовідносин. Вимоги позивача стосовно стягнення на його користь моральної шкоди з посиланням на норми ЦК України є також безпідставними , оскільки у даному випадку необхідно керуватися законодавством, що регулює порядок проходження військової служби , а аналіз цього законодавства свідчить про те, що воно не передбачає відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку , що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права , а тому підстави для її скасування у межах доводів апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 195, 196, п.1 ч. 1 ст.. 198, ст.ст..200, 206, 254 КАС України , колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця .