ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 

26.06.08р.

Справа № 23/160-08

 

За позовом  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ 

до  Міського комунального підприємства "Дніпроліфт", м. Дніпропетровськ

Третя особа-1: Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

Третя особа-2: Дніпропетровська міська рада, м. Дніпропетровськ

про стягнення суми основного боргу - 15 593,70грн., суми індексу інфляції - 2 105,15 грн., 212,76 грн.  - 3% річних, 1 347,47 грн. - пені

 

Суддя  Добродняк І.Ю.

 

Представники:

  Від позивача: ОСОБА_1, підприємець

Від відповідача: Лукашенко М.В. - дов. від 12.05.08 №7, представник

Від третьої особи-1: не з"явився

Від третьої особи-2: не з"явився 

 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом та просить стягнути з Міського комунального підприємства "Дніпроліфт" на користь позивача суму основного боргу - 15 593,70 грн., суми  індексу інфляції - 2 105,15 грн., 212,76 грн.  - 3% річних, 1 347,47 грн. - пені.

12.05.08 позивачем подана письмова заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з Міського комунального підприємства "Дніпроліфт" на користь позивача суму основного боргу - 15 593,70 грн., суму відповідного індексу інфляції  -  3337,05грн., 281,97грн.  - 3% річних від простроченої суми, обґрунтовуючи позовні вимоги умовами п.6.2 договору  №50/2ИН від 31.07.07 про надання юридичних послуг.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що п.6.2 договору  №50/2ИН від 31.07.07 не регулює спірних правовідносин.

За клопотанням відповідача до участі у справі залучені в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради; - Дніпропетровську міську раду, про що винесена відповідна ухвала від 13.05.08.

Третя особа-1 проти позову заперечує, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа-2 в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду невідомі, про час та місце судового засідання повідомлена судом належним чином.

21.05.08 відповідачем - Міським комунальним підприємством "Дніпроліфт" заявлений зустрічний позов про визнання недійсним договору №50/2ИН від 31.07.07.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час укладення спірного договору було порушено Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", норми якого розповсюджуються на сторони, враховуючи статус відповідача - міського комунального підприємства "Дніпроліфт", а саме: щодо укладення вказаного договору, за яким вартість послуг перевищує 20000,00 грн., жодних тендерних процедур проведено не було. 

Судом зустрічна позовна заява прийнята до розгляду сумісно з первісним позовом, про що судом зазначено в ухвалі у даній справі від 29.05.08.

Позивач проти зустрічного позову заперечує, посилається на те, що відповідачем не подано доказів, що грошові кошти підприємства підпадають під перелік грошових коштів, перелічених в ст.1 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти". Укладений між сторонами договір не має ніякого відношення до державних коштів.

13.06.08 позивачем подана письмова заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить визнати, що укладений договір підряду № 50/2ИН від 31.07.07 про надання юридичних послуг, є дійсним і відповідає нормам діючого законодавства України, а також є обов'язковим для виконання; стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 15593,70 грн., суму інфляційних втрат -3586,55 грн., 3% річних -326,83 грн.

26.06.08 позивачем подана письмова заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить визнати, що укладений між сторонами договір № 50/2ИН від 31.07.07, відповідає нормам Цивільного законодавства України, не суперечить іншим законодавчим актам України, а також є обов'язковим для виконання; стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 15593,70 грн., суму інфляційних втрат -3586,55 грн., 3% річних -326,83 грн.

Фактично вказаними вище письмовими заявами позивачем збільшені позовні вимоги.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що нормами Господарського процесуального кодексу України позивач не наділений правом під час розгляду справи збільшувати позовні вимоги, суд в межах даної справи розглядає позовні вимоги, заявлені у визначених позивачем межах з урахуванням поданої письмової заяви про уточнення позовних вимог від 12.05.08, одночасно зазначаючи, що позивач не позбавлений можливості звернутися з рештою вимог до суду за загальними правилами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд,

 

В С Т А Н О В И В  :

 

Між сторонами укладений договір підряду № 50/2ИН від 31.07.07 про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого позивач (виконавець за договором) взяв на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу замовнику - Міському комунальному підприємству "Дніпроліфт" в Господарському суді Дніпропетровської області за позовом замовника до комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 50 в межах, визначених в п.2.1 договору.

Вартість обумовлених за вказаним договором послуг визначена сторонами в п.4.1 договору в сумі 22389,36 грн., яку замовник зобов'язувався сплатити позивачеві протягом п'яти банківських днів після набрання рішенням господарського суду за позовом замовника до комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 50 законної сили.

Крім вказаної суми, замовник зобов'язувався також сплатити виконавцю за проведену виконавцем роботу по виконанню рішення господарського суду згідно п.п.3.6, 4.5 договору суму, визначену в розмірі 5259,68 грн.

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що у випадку якщо в процесі претензійно-позовної роботи боржник (КЖЕП №50) добровільно погасить суму боргу або замовник в добровільному порядку відмовиться від стягнення з відповідача суми основного боргу, сум, які відповідають індексу інфляції за весь період прострочення, пені і 3% річних від простроченої суми, або за його вимогою суд залишить позов без розгляду, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю (позивач у справі) вартість юридичних послуг в розмірі 30% від суми заявленого позову на момент подачі з господарський суд позовної заяви за позовом Міського комунального підприємства "Дніпроліфт" до КЖЕП №50.

Вказана сума визначена сторонами в договорі не як штрафна санкція, а як незалежна оплата за надані юридичні послуги за договором  № 50/2ИН від 31.07.07 і визначена сторонами за цим договором в розмірі 15593,70 грн.

За змістом п.6.2 договору № 50/2ИН від 31.07.07 сума 15593,70 грн. є обов'язковою до оплати незалежно від кількості складених процесуальних документів або кількості проведених судових засідань.

Як вбачається з матеріалів справи, в господарському суді Дніпропетровської області розглянута справа № 9/166-07 за позовом Міського комунального підприємства "Дніпроліфт" до комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 50 про стягнення суми 51978,77 грн., провадження у якій було порушено господарським судом ухвалою № 9/166-07 від 27.08.07.

Заявою від 11.10.07 МКП "Дніпроліфт" уточнив позовні вимоги, просив стягнути з КЖЕП №50 суму 21589,41 грн. основного боргу, 12997,75 грн. збитків від інфляції, 1654,65 грн. 3 % річних.

Під час вирішення спору у вказаній справі в судових засіданнях на підставі виданої МКП "Дніпроліфт" довіреності б/н від 22.11.05 приймав участь ОСОБА_1, яким було також підготовлено позовну заяву від імені МКП "Дніпроліфт" до КЖЕП №50, проти чого відповідач у даній справі не заперечує.

Листом № 614 від 03.10.07 відповідач повідомив господарський суд Дніпропетровської області, що довіреність, видана МКП "Дніпроліфт" на ім'я  ОСОБА_1 від 22.11.05, відкликана.

Листом № 613 від 03.10.07 відповідач повідомив позивача про розірвання договору № 50/2 ИН від 31.07.07 (лист отриманий позивачем 06.10.07 -а.с.22).

22.10.07 господарським судом Дніпропетровської області у справі № 9/166-07 винесено рішення, яким позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 50 на користь Міського комунального підприємства "Дніпроліфт" суму 409 грн. 65 коп. збитків від інфляції, 275 грн. 79 коп. трьох процентів річних, 152 грн. 34 коп. витрат на держмито, 34 грн. 57 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині позовних вимог у сумі 29549 грн. 41 коп. провадження у справі припинено. В решті позовних вимог - відмовлено.

Виходячи з фактично здійснених позивачем дій з підготовки документів за позовом до КЖЕП №50, представлення інтересів в суді, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу 15593,70 грн., посилаючись на умови п.6.2 договору № 50/2 ИН від 31.07.07. За порушення виконання грошового зобов'язання в сумі 15593,70 грн. позивач просить стягнути з відповідача передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати і 3% річних.

Суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідач - Міське комунальне підприємство "Дніпроліфт" відповідно до Статуту, затвердженому 22.01.03 рішенням Дніпропетровської міської ради, із змінами та доповненнями є комунальним підприємством, заснованим на комунальній власності територіальної громади міста Дніпропетровська. Власником підприємства є територіальна громада у особі Дніпропетровської міської ради.

Під час укладення сторонами договору № 50/2 ИН від 31.07.07 діяв Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", в розумінні ст.1 якого відповідач є розпорядником державних коштів. При цьому за змістом ст.1 Закону  України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" кошти установ чи організацій, створених в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, є державними коштами незалежно від джерела їх формування та надходження.

Відповідно до ст.2 вказаного Закону цей Закон застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі для товару (товарів), послуги (послуг) становить або перевищує 20 тисяч гривень, а для робіт - 50 тисяч гривень.

З огляду на викладені норми, суд вважає, що спірні правовідносини повинні регулюватися з урахуванням приписів вказаного Закону.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" закупівля може здійснюватися шляхом таких процедур: відкритих торгів із зменшенням ціни; торгів з обмеженою участю; двоступеневих торгів; запиту цінових пропозицій (котирувань); закупівлі в одного учасника; редукціону.

Частиною 4 статті 2 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" встановлена пряма заборона на укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата розпорядником державних коштів товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, передбачених цим Законом, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, укладення договору між сторонами № 50/2 ИН від 31.07.07 фактично здійснено з порушенням законодавчо встановленого порядку, без дотримання умов, визначених Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

Таким, приймаючи до уваги, що замовником за договором № 50/2 ИН від 31.07.07 є розпорядник державних коштів, вартість послуг за вказаним договором перевищує 20000,00 грн., у зв'язку з чим укладення такого договору потребує певної законодавчо встановленої процедури, суд вважає, що сторонами не дотримано вимог, передбачених ст.203 ЦК України в частині відповідності змісту правочину актам цивільного законодавства, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що відповідно до ст.215 ЦК України є підставою  для визнання вказаного договору недійсним як оспорюваного правочину (ч.3 ст.215 ЦК України), внаслідок чого зустрічні позовні вимоги Міського комунального підприємства "Дніпроліфт" є обґрунтованими, підлягають задоволенню.

Згідно ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Виходячи з вимог вказаної норми, суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки ґрунтуються на умовах недійсного договору.

Стосовно встановлених ч.1 ст.216 ЦК України правових наслідків недійсності правочину, суд вважає, що в межах даної справи їх застосувати неможливо.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Відповідна заява від заінтересованої сторони до суду під час вирішення спору не надходила.

Крім того, виходячи з фактичних обставин справи, наявних в матеріалах справи документів, обсяг наданих Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 послуг та їх вартість на момент вирішення спору сторонами не визначені та не визначалися.

Судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.49, ст.ст. 82-84, 116  ГПК України, господарський суд, -

 

В И Р І Ш И В:

 

Відмовити в задоволенні первісного позову.

Задовольнити  зустрічний позов в повному обсязі.   

Визнати недійсним договір підряду № 50/2ИН від 31.07.07 про надання юридичних послуг, укладений між  Фізичною особою-підприємцемОСОБА_1, м. Дніпропетровськ, та Міським комунальним підприємством "Дніпроліфт", м. Дніпропетровськ.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ, на користь Міського комунального підприємства "Дніпроліфт", м. Дніпропетровськ, -

85 грн. 00 коп. державного мита;

118 грн. 00 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Повернути Фізичній особі-підприємцюОСОБА_1, м. Дніпропетровськ, державне мито в сумі 7 грн. 87 коп., зайво сплачене квитанцією від 05.03.08, оригінал якої залишається в матеріалах справи.

Повернення зайво сплаченого державного мита здійснити на підставі цього рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно з ст. 84 ГПК України.

Суддя

І.Ю. Добродняк

 

Рішення підписано 11.07.08