АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 10/1690/419/2012 Номер провадження 10/1690/419/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Обревко Суддя-доповідач: Бурда К. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2012 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді - Бурди К.І.

суддів -Кисіля А.М., Харлан Н.М.

з участю прокурора -Хасаєва К.Н.

захисника -ОСОБА_2

слідчого -Радочіна О.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали справи за апеляцією старшого прокурора прокуратури м. Кременчук на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 28 вересня 2012 року.

Цією постановою, щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки і мешканки АДРЕСА_1, громадянки України, з середньою освітою, неодруженої, раніше судимої,

обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України відмовлено у задоволенні подання про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту.

Згідно з постановою суду, органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 23.04.2012 року, приблизно о 20 год. 05 хв. біля будинку №19 по вул. Гагаріна, м. Кременчук, незаконно збула ОСОБА_4 за 100 грн. медичний шприц об'ємом 10 мл., заповнений до позначки 1 мл рідиною прозорого кольору, яка згідно висновку спеціаліста містить метамфотамін, який відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено, маса метамфетаміну в рідині масою 0,7523 г. становить 0,00216 г.

18.09.2012 року СВ Кременчуцького МУ порушено кримінальну справу за фактом незаконного збуту психотропної речовини метамфетаміну, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.

18.09.2012 року ОСОБА_3 затримано в порядку ст.115 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.

20.09.2012 року винесена постанова про перекваліфікацію злочинних дій ОСОБА_3 за ч.1 ст.307 КК України на ч.2 ст.307 КК України.

20.09.2012 року ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Відмовляючи у задоволенні подання слідчого суд вказав, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання в м. Кременчуці, де проводиться досудове слідство, перебуває на диспансерному обліку з діагнозом ВІЛ-інфекція IV клінічна стадія, ВДТБ внутрішньочеревних лімфовузлів, орофарангеальний кандидоз, хронічний вірусний гепатит С., а в матеріалах подання міститься лише формальний набір підстав для тримання особи під вартою, без приведення конкретних доказів та посилання на тяжкість злочину. Однак це не може бути підставою для обрання самого суворого запобіжного заходу, тому відсутні підстави вважати, що вона може продовжити злочинну діяльність, ухилитися від слідства та суду і перешкодити встановленню істини у справі.

В апеляції прокурор просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, не працює, не має тісних соціальних зв'язків, раніше судима за вчинення злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, може намагатися вчиняти тиск на свідків по кримінальній справі, та безпосередньо на них впливати.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, промову прокурора на підтримку апеляції, заперечення захисника обвинуваченої ОСОБА_3, який просив постанову суду залишити без зміни, а апеляцію прокурора без задоволення, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, вважає, що вона не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 148 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства чи суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність.

Відповідно до вимог ст.150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, враховуються тяжкість вчиненого злочину, особа обвинуваченого, його вік, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що його характеризують.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.03 р. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.2 ст. 148 КПК України і його належної поведінки.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні одного епізоду збуту наркотичного засобу, має постійне місце проживання, проживаючи в м.Кременчуці разом з матір'ю. Обвинувачена має ряд тяжких захворювань, які потребують лікування та на даний час вирішується питання про направлення її на МСЕК, про що надані виписки із історії хвороби. З пояснень слідчого вбачається, що ОСОБА_3 на його виклики по справі з'являлась.

Тому суд першої інстанції у постанові правильно вказав, що у справі та поданні про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відсутні об'єктивні дані, що ОСОБА_3 за якихось певних умов чи в якійсь конкретній ситуації може порушити процесуальні обов'язки чи буде продовжувати злочинну діяльність, ухилятися від слідства та перешкоджати встановленню істини у справі.

У поданні зазначений лише типовий набір підстав для тримання під вартою ОСОБА_3 без приведення конкретних доказів щодо конкретної ситуації (див. справу «Харченко проти України», Європейського суду з прав людини, № 40107\02 рішення від 10.05.2011 р.).

Окрім того слідчим СВ Кременчуцького МУ О.І.Радочіним, і це не заперечується останнім, 28 вересня 2012 року по даній справі обрано ОСОБА_3 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд. Копія даної підписки додана до матеріалів справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 365,366,382 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А :

апеляцію старшого прокурора прокуратури м Кременчука залишити без задоволення, а постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 28 вересня 2012 року відносно ОСОБА_3 -без зміни.

С У Д Д І :

Бурда К.І. Кисіль А.М. Харлан Н.М.