АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/3688/2012 Номер провадження 22-ц/1690/3688/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Васильєва Л.М. Суддя-доповідач: Обідіна О. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Бутенко С.Б., Панченка О.О.

При секретарі : Зеленській О.І.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 7 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 7 вересня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_3 34666 грн., 1500 грн. за надання правової допомоги, 346 грн. 67 коп. судового збору, а всього 36512 грн. 67 ком.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Зокрема зазначає, що не перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3, отже підстав для стягнення коштів на ремонт та добудову будинку не має.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає, за таких обставин.

Згідно ст. 309 ч.1 п.3,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

По справі встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 11.02.2002 року ОСОБА_2 є власником 1/3 частини жилого будинку з частиною надвірних будівель, розташованого по АДРЕСА_1.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходячи з ч.3 ст. 61 ЦПК України, прийняв до уваги встановлений рішенням Київського районного суду м. Полтави від 27 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, факт перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах в період з квітня 2001 року по грудень 2010 року та факт здійснення їхніми спільними зусиллями перепланувань, добудов та ремонтних робіт в зазначеному домоволодінні. Врахувавши висновки будівельно-технічної експертизи, проведеної по справі про поділ майна та посилаючись на положення ст. 64 ЖК України, суд першої інстанції визнав за позивачем право на відшкодування позивачу Ѕ затрат на ремонт, переобладнання та добудови.

З вказаним висновком не може погодитись колегія суддів з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, право на отримання зазначених коштів в розмірі Ѕ вартості від проведених робіт, позивач обґрунтовувала фактом перебування з відповідачем в шлюбних відносинах та роз'ясненнями, які надав п.4 Постанови Пленуму Відповідно до п. 4 №7 від 4 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок». Зокрема роз'яснено, що інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо така допомога надавалась не безоплатно. Таке ж право за цих умов належить членам сім'ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень, або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст. 156 ЖК обов'язок.

Таким чином, право на відшкодування затрат на будівництво належить особі, яка згідно до вимог ст. 179 ЦПК України доведе факт понесення нею таких затрат, з огляду на те, що сторони почали спільно проживати в 2001 році , тобто коли положення КПШС України не передбачали такого виду шлюбних відносин як фактичні шлюбні відносини, тому факт створення спільної сумісної власності підлягає доведенню на загальних підставах.

Між тим, матеріали справи не містять ніяких доказів про те, що позивач приймала участь в будівництві, ремонті та переобладнанні житлового будинку , за рахунок яких збільшилась його вартість . Одночасно фактично недоведеною є вимога про відшкодування вартості будівельних робіт в розмірі саме Ѕ частини.

В даному випадку свої висновки суд вмотивував застосуванням ст. 61 ЦПК України , прийнявши до уваги те, що попереднім судовим рішенням встановлено факт перебування сторін в фактичних шлюбних відносинах . Між тим, з вимогою про встановлення факту проживання однією сім'єю сторони до суду не звертались, а відтак і відповідне рішення з цього приводу суд не приймав.

Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишились обставини, які встановлені переднім рішенням Київського районного суду м. Полтави про те, що на вказаний спірний об'єкт не поширюється статус спільної сумісної власності подружжя , а відтак і вимога про стягнення Ѕ вартості затрат на будівництво як подружжю з підстав наявних шлюбних відносин - не може бути задоволена.

Таким чином, колегія суддів вважає, що встановивши факт понесення ОСОБА_3 витрат на перепланування, ремонт та добудови до житлового будинку у розмірі 34666 грн. місцевий суд допустився помилки, вважаючи вказаний факт доведений позивачем.

Також заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги з приводу, що здійснені в будинку переобладнання та прибудови є самочинними, тому в розумінні ст. 331 ЦК України не можуть вважатись новоствореним майномё право власності на яке виникне в момент прийняття його до експлуатації та моменту державної реєстрації. До вказаного часу особа вважається власником матеріалівё обладнання, які були використані в процесі цього будівництва.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п.3,4 ,316 , 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 7 вересня 2012 року скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Судді: