29.10.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-2790-1903/2012 р. Головуючий
у 1 інстанції Кукурекін К.В.
Категорія 19 Доповідач апеляційної
інстанції Колбіна Т.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Колбіної Т.П.,
суддів - Сундукова В.М., Саліхова В.В.,
при секретарі - Марушевській Т.В.
за участю представника ПАТ «Райффайзен банк «Аваль» - Сіроштан Н.М., представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 15 травня 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вимоги мотивує тим, що 03.06.2008 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_5 укладений кредитний договір №010/13-23/33/34-08, відповідно до умов якого ОСОБА_5 надані кредитні кошти в розмірі 99900,00 доларів США зі сплатою 14,5% річних строком повернення до 01 червня 2018 р. 03.06.2008 р. між банком та відповідачем укладений кредитний договір №010/13-23/33/35-08, відповідно до умов якого ОСОБА_5 надані кредитні кошті в розмірі 395000,00 доларів США зі сплатою 14,5% річних строком повернення до 01 червня 2018 р. на забезпечення виконання зобов'язання між сторонами також укладений договір іпотеки від 03.06.2008 р., предметом якого є нерухоме майно, а саме - торгівельний павільйон - бар «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташований на АДРЕСА_1.
Рішенням суду від 15 травня 2012 року позов задоволений.
Не погодившись з рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування судового рішення. Вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що у відповідачів виникла заборгованість за кредитними договорами в розмірі 5239215,05 грн., що складається із сум вчасно неповернутого кредиту, відсотків по сплаті процентів за користування кредитними коштами та пені за порушення виконання грошових зобов'язань; яка підлягає стягненню з відповідача шляхом звернення стягнення на предмет залогу - нерухоме майно.
З такими висновками погоджується колегія суддів з наступних підстав.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, у разі якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Одним із видів застави нерухомого майна є іпотека (ч. 1 ст. 575 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами 03.06.2008 р. укладений договір №010/13-23/33/34-08, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримав в кредит грошові кошті в розмірі 99900,00 доларів США зі сплатою відсотків з розрахунку 14,5% річних на строк до 01.06.2018 року.
03.06.2008 р. між Банком та ОСОБА_5 був укладений договір кредиту №010/13-23/33/35-08, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримав в кредит грошові кошті в розмірі 395000,00 доларів США зі сплатою відсотків з розрахунку 14,5% річних на строк до 01.06.2018 року.
Банк виконав зобов'язання за договорами та надав позичальнику кредитні кошти.
Позичальник порушив умови кредитних договорів в частині повернення кредиту - не сплачує щомісячні платежі, має заборгованість за тілом кредиту та процентами.
На забезпечення зобов'язань за кредитними договорами №010/13-23/33/34-08 та №010/13-23/33/35-08 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 03.06.2008 р. укладений договір іпотеки (реєстровий №3174), предметом якого є торгівельний павільйон-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 139,30 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0379 га та складається з торгового павільйону-бару літ. «А», ганку, сараю літ. «В», прибиральні літ. «Г», навісу літер «Б», огороджень 1, вимощень І (арк.с.28-32), що належить ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 16.11.2000 р. (арк.с.33).
При прийнятті судового рішення у даній справі, суд першої інстанції, керуючись вказаними нормами Цивільного Кодексу України та умовами кредитних договорів №010/13-23/33/34-08 та №010/13-23/33/35-08 від 03.06.2008 р., встановивши, що ОСОБА_5 порушено виконання своїх зобов'язань за вказаними договорами в частині повернення як кредиту, так і сплати відсотків за користування кредитними коштами, дійшов до правомірного висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про наявність заборгованості по кредитам, заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитами, пені за прострочення повернення кредиту та зверненні стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно.
Довід апеляційної скарги щодо незгоди з сумою заборгованості за кредитними договорами не може бути прийнятий до уваги з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за кредитними договорами №010/13-23/33/34-08 та №010/13-23/33/35-08 стягнута з ОСОБА_5 на користь банка відповідно до рішень Ленінського районного суду м. Севастополя від 28.12.2011 р. та від 04.11.2011 р. в загальному розмірі 5242855,05 грн., що відповідає сумі заборгованості, заявленої банком в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки (арк.с.6). Вказані рішення першої інстанції були оскаржені ОСОБА_5 та відповідно до ухвал апеляційного суду м. Севастополя від 23.10.2012 р. та 16.07.2012 р. залишені без змін.
Таким чином, на час розгляду апеляційної скарги є такими, що набули законної чинності рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитними договорами №010/13-23/33/34-08 та №010/13-23/33/35-08 в загальному розмірі 5242855,05 грн.
Довід апеляційної скарги щодо подвійного стягнення заборгованості за кредитними договорами - за рішеннями Ленінського районного суду м. Севастополя від 28.12.2011 р. та від 04.11.2011 р. та у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки - є неспроможними, оскільки право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена (п.9 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 р.).
Посилання ОСОБА_5 на п.42 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 р. є безпідставним, оскільки вказане положення стосується резолютивної частини судового рішення в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, а не сукупності судових рішень. Крім того, оскаржене рішення від 15.05.2012 р. відповідає вимогам, встановленим пунктом 42 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 р.
Посилання відповідача ОСОБА_5 на те, що площа об'єкту нерухомості значно збільшилася на день розгляду судом справи та склала 149,1 кв.м. є такими, що суперечать ст.5 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Довід апеляційної скарги про те, що суд при зверненні стягнення на предмет іпотеки не врахував частку подружжя відповідача - ОСОБА_7 - у об'єкті нерухомості, який є об'єктом сумісної власності подружжя, не може бути прийнятий до уваги, оскільки дружина ОСОБА_5 не позбавлена можливості звернутися з даною вимогою до суду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не є підставами для скасування прийнятого у даній справі судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення - залишенню без змін.
Керуючись 303,304,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 15 травня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: /підпис/ Т.П. Колбіна
Судді: /підпис/ В.М. Сундуков
/підпис/ В.В. Саліхов
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя Т.П. Колбіна