Справа № 1-93/11

Провадження № 1/0316/19/2012

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

смт. Турійськ 09 лютого 2012 року

Турійський районний суд Волинської області під головуванням судді Воробей І.В.

за участю секретаря Ганюк З.Ю.

прокурора Книш В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, не одруженого, учня професійно-технічного училища № 22 смт.Луків Турійського району Волинської області, з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

15 листопада 2011 року приблизно о 02 годині ОСОБА_1 з метою крадіжки чужого майна шляхом зривання навісного замка з вхідних дверей проник в приміщення літньої кухні господарства ОСОБА_2, розташованого за адресою АДРЕСА_2, й таємно викрав звідти належні їй газовий балон вагою 23 кілограми вартістю 2 гривні 15 копійок за 1 кілограм брухту чорного металу на суму 49 гривень 45 копійок та алюмінієвий бідон вагою 8 кілограмів вартістю 11 гривень за 1 кілограм брухту кольорового металу на суму 88 гривень, після чого з території подвір'я цього ж господарства таємно викрав належні ОСОБА_2 січкарню і решітку загальною вагою 127 кілограмів вартістю 2 гривні 15 копійок за 1 кілограм брухту чорного металу на суму 273 гривні 05 копійок, чим спричинив потерпілій майнову шкоду на загальну суму 410 гривень 50 копійок.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 повністю й беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину та суду показав, що 14 листопада 2011 року зранку він, проходячи повз господарство ОСОБА_2, розташоване за адресою АДРЕСА_2, побачив на території його подвір'я січкарню і вирішив викрасти її та інші наявні там металеві предмети. З цією метою 15 листопада 2011 року приблизно о 2 годині він через незамкнену хвіртку зайшов на територію господарства ОСОБА_2, знайденою там палицею зірвав навісний замок з вхідних дверей його літньої кухні, проник до її приміщення і таємно викрав звідти газовий балон та алюмінієвий бідон, а з подвір'я цього ж господарства - січкарню і решітку, щоб в подальшому продати їх як металобрухт.

У вчиненому ОСОБА_1 щиросердно розкаявся, погодившись із вказаним ОСОБА_2 переліком викрадених металевих предметів, а також - з їх вагою та вартістю.

Таким чином, показання підсудного ОСОБА_1 в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, які, в свою чергу, ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

Не маючи підстав сумніватися в істинності та добровільності позиції, а також показань підсудного, суд, відповідно до ч.3 ст.299 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду визнає недоцільним дослідження інших, окрім наведених вище, доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Тому, проаналізувавши досліджені докази, суд вважає доведеною винність ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, і кваліфікує такі його дії як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення.

При обранні міри покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що є тяжким злочином, особу підсудного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

До пом'якшуючих покарання обставин суд відносить підсудному щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.

До обтяжуючих покарання обставин суд відносить підсудному вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Також суд враховує і те, що, хоча ОСОБА_1 негативно характеризується за місцем проживання та вже не вперше притягується до кримінальної відповідальності, однак він є особою молодого віку, посередньо характеризується за місцем навчання і потерпіла претензій до нього не має.

З врахуванням наведеного суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_1 в даному випадку можливе без ізоляції його від суспільства і щодо нього слід обрати міру покарання, передбачену санкцією закону, за яким він повинен нести кримінальну відповідальність, із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України.

Долю речових доказів по справі суд вирішує у відповідності з п.5 ч.1 ст.81 КПК України.

Керуючись ч.3 ст.299, ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Речові докази по справі, а саме - січкарню, газовий балон, решітку та бідон, які знаходяться на зберіганні у ОСОБА_2, залишити у користуванні останньої.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_1 залишити попередній - підписку про невиїзд.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий