1із3

Справа № 1-333

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2012м.Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді                               Іваницького Р.С.

при секретарі                                                    Якуб В.В.

за участю: прокурора                                         Стільник А.М.

                     підсудного           ОСОБА_1          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Іршава кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1,           ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, розлученого, має одну малолітню дитину, раніше судимий,

за ст. ст.389 ч. 2, 185 ч. 1 КК України, -

встановив:

З 01 серпня 2011 року по 02 вересня 2011 року ОСОБА_1, будучи ознайомленим з порядком, місцем відбування покарання, графіком виходу на роботу для виконання громадських робіт та попередженим у встановленому законом порядку про відповідальність за ухилення від відбування даного покарання, навмисно, свідомо, без поважних причин, ухилявся від відбування призначеного йому покарання вироком Іршавського районного суду від 26 травня 2011 року у вигляді 80 ( вісімдесяти ) годин громадських робіт в Довжанській сільській раді Іршавського району, куди його було направлено кримінально-виконавчою інспекцією в Іршавському районі.

Продовжуючи злочинну діяльність 30 липня 2011 року близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу зайшов на територію ділянки нижнього складу лісозаготівлі дерева урочища «Митьово», що неподалік с.Довге, де проводиться рубка та заготівля лісу ТзОВ «ЕНО Меблі Лтд», і де знаходились два бульдозера, звідки таємно викрав дизельне паливо, а саме з баку бульдозера Т-130 в кількості 20 літрів та з баку бульдозера ТДТ-55 в кількості 30 літрів, заволодівши викраденим у загальній кількості 50 літрів дизельного палива з місця вчинення злочину зник, вартість за один літр дизельного палива згідно накладної виданої філією № 8 ТзОВ «ЕНО Меблі Лтд» становить 8 гривень 43 копійки, своїми діями заподіяв фірмі ТзОВ «ЕНО Меблі Лтд» матеріальну шкоду на загальну суму 421 гривню 50 копійок.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні ним злочинів, передбачених ст.389 ч.2, ст.185 ч.1 КК України визнав повністю і показав, що згідно вироку Іршавського районного суду від 26 травня 2011 року, його було засуджено за ч. 1 ст.164 КК України до покарання у вигляді 80 ( вісімдесяти ) годин громадських робіт. Так з початку червня 2011 року точної дати не пам'ятає, він виїхав на заробітки у Вінницьку область у с. Медвеже Ушко. Приблизно 04 липня 2011 року коли він находився на заробітках у Вінницькій області йому зателефонувала сестра ОСОБА_2 яка повідомила його, що прийшов виклик до кримінально-виконавчої інспекції і що він має з'явитися туди. 12 липня 2011 року він повернувся додому, а вже 14 липня 2011 року йому зателефонували із Довжанської сільської ради і повідомили його, щоб прийшов у Довжанську сільську раду. Коли прийшов у приміщення Довжанської сільської ради то там його чекали два інспектори кримінально-виконавчої інспекції, які ознайомили його з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, попередили, що при порушенні порядку та умов відбування покарання, його буде притягнуто до кримінальної відповідальності, а також дали направлення до

2із3

Довжанської сільської ради, ознайомили з графіком виходу на роботу та проінструктували по правилам техніки безпеки. 18 липня 2011 року Довжанською сільською радою його було прийнято для відпрацювання громадських робіт, визначено вид та місце виконання суспільно-корисних робіт, косити кладовище та прибирати узбіччя дороги по вул. С.Стрільців в с.Довге. Відповідальною за відпрацювання ним громадських робіт була призначена ОСОБА_3. З 18 липня 2011 року по 28 липня 2011 року згідно графіку він ходив на виконання громадських робіт. Громадські роботи, які він виконував відбирали багато часу та не давали йому можливості працювати в іншому місці, що спонукало його до виїзду на заробітки в Росію, але для цього треба було якісь кошти. Так 30 липня 2011 року збираючи гриби в лісі в урочище «Митьово», вийшовши на галявину, де проводилася рубка лісу побачив два великі бульдозери яких ніхто не охороняв. Він підійшов до бульдозерів і постукав по баках, в них було багато палива. Того ж дня повернувшись до дому, він взяв дві металеві каністри по 20 літрів та одну пластикову каністру 10 літрів та під вечір на велосипеді повернувся до побачених у лісі бульдозерів. Переконавшись що ніхто його не бачить стягнув 20 літрів дизельного палива з одного бульдозера та ще 30 літрів дизельного палива злив з другого бульдозера, закріпив на велосипед і попрямував з лісу додому. На другий день викрадене дизельне паливо запропонував продати односельцю ОСОБА_4, який погодився в нього купити 20 літрів дизельного палива за 150 гривень. Після вдалої оборудки з ОСОБА_4 він вирішив запропонувати останньому ще 30 літрів викраденого дизельного палива, на що той погодився. На наступний день він поніс 30 літрів викраденого дизельного палива до ОСОБА_4, але того дома не було, тоді він вирішив залишити у дворі ОСОБА_4 каністри з паливом біля дроварні. Того ж дня під вечір приблизно о 19 год. 00 хв., він зайшов до ОСОБА_4 повідомив його, що ранком заніс ще 30 літрів дизельного палива та просив одразу розрахуватися тому, що спішив так як вже їхав на заробітки до Москви в Росію.

Про крадіжку дизпалива з бульдозерів, які стояли в лісі ніхто не знав, тому що він нікому не розказував. 01 серпня 2011 року виїхав у Росію на заробітки, тому що громадські роботи, які він виконував відбирали багато часу та не давали йому можливості працювати в іншому місці. 02 вересня 2011 року він повернувся з Росії і відразу разом із інспектором Коваль Іваном Івановичем пішов до Іршавського РВ де його повідомили, що відносно нього порушена кримінальна справа. У вищевикладеному розкаюється, вину свою визнає та просить суворо його не карати.

За згодою учасників судового розгляду, на підставі ст. 299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження тих доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому

суд з’ясував, чи правильно розуміє підсудний зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а також роз’яснив, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, тому суд обмежився допитом підсудного та дослідженням матеріалів справи.

          Крім визнання підсудного своєї вини, його вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, а саме: подання інспектора КВІ ОСОБА_5В (а.с. 7-9); вироком Іршавського районого суду (а.с. 12-13); обліковою карткою №7 засудженого ( а.с. 14); актом перевірки виконання покарання (а.с. 26); протоколом огляду місця події (а.с. 47-49); накладною № 2/29 про вартість дизпалива (а.с. 68).

Оцінивши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_1, кваліфікована досудовим слідством за ст. 389 ч.2 КК України, за кваліфікуючими ознаками, як ухилення від відбування громадських чи виправних робіт особою, засудженою до цього покарання та за ст.. 185 ч. 1 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка) в судовому засіданні повністю доведена.

Обставини, що пом’якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання підсудного є рецидив злочину.

При обрані виду і розміру покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки злочину, всі обставини справи, особу підсудного ОСОБА_1, який скоїв невеликої та середньої тяжкості злочини, щиро розкаявся у вчинених злочинах, жаліє про вчинене по місцю проживання характеризується посередньо.

          З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що виправлення і перевиховання підсудного ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому до нього слід застосувати ст..75 КК України, звільнення від відбування покарання з випробовуванням.

Матеріальні збитки в розмірі 421 гривень 50 копійок відшкодовано в повному обсязі.

Речові докази по справі три пластмасові каністри, які знаходяться на зберіганні в кімнаті для зберігання речових доказів Іршавського РВ –знищити.

          Цивільний позов не заявлено, судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

3із3

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 389 ч.2 та ст.. 185 ч.1 КК України, призначивши йому покарання:

-          за ст. 389 ч.2 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

-          за ст. 185 ч.1 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від призначеного за цим вироком покарання, якщо він протягом 2 ( двох ) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки.                                         

Відповідно до ст. 76 ч.1 п.п. 2, 3 КК України, на ОСОБА_1 покласти обов’язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.

          Запобіжний захід, підписка про невиїзд - залишити до вступу вироку в законну силу.

Речові докази по справі три пластмасові каністри, які знаходяться на зберіганні в кімнаті для зберігання речових доказів Іршавського РВ –знищити.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Закарпатської області через Іршавський районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту проголошення.

Головуючий: ОСОБА_6