29.10.2012

Справа № 212/2-4916/11

Провадження 2/232/934/12

Справа № 2-4916/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29.10.2012 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю секретаря Жовтун М. А.,

представника позивача Мартинюка А. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 03.08.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»(правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_3 було укладено генеральну кредитну угоду № 19, відповідно до якого банк надав останній кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди і які є її невід'ємними частинами. 03.08.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 010/03-11/252, відповідно до якого банк надав останній кредит у сумі 120 500, 00 дол. США строком до 31.08.2018 року із сплатою 17, 05 % річних. Відповідно до п.2 кредитного договору, банк взяв на себе зобов'язання відкрити відповідачу позичковий рахунок № НОМЕР_1. На виконання умов договору позивач надав відповідачу 120 500, 00 доларів США, що підтверджується заявою про видачу готівки № 043/701-20 від 04.09.2008 року. 03.09.2008 року між банком та ОСОБА_3, було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4, відповідно до якого в забезпечення вимог банку, що випливають з кредитного договору, іпотекодавець передав у іпотеку нерухоме майно, а саме: магазин нежилого приміщення № 59, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 22.09.2011 року ОСОБА_3 особисто під підпис було вручено вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором № С02-115-0-1/9-3327 від 22.09.2011 року. Станом на 28.10.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 106 623,05 доларів США.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по кредиту в сумі 106 623, 05 доларів США, в еквіваленті станом на 28.10.2011 року за курсом НБУ -850 532, 07 гривень; заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 51 948, 34 доларів США, в еквіваленті станом на 28.10.2011 року за курсом НБУ -414 391, 91 гривень; пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 7 362, 59 доларів США, в еквіваленті станом на 28.10.2011 року за курсом НБУ -58 731, 75 гривень, всього суму в розмірі 165 933, 98 доларів США, в еквіваленті станом на 28.10.2011 року за курсом НБУ -1 323 655, 36 гривень, а також судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити, аргументуючи його мотивами викладеними в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи. Від відповідача не надійшло заяви про розгляд справи у її відсутність, не повідомлено причини неявки.

Суд, з'ясувавши думку представника позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

03.08.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_3 було укладено генеральну кредитну угоду № 19, відповідно до якої банк зобов'язався надати останній кредитні кошти в порядку і на умовах, визначеними кредитними договорами, укладеними в рамках цієї угоди і які є її невід'ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати 120 500, 00 доларів США.

03.09.2008 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 010/03-11/252, відповідно до якого банк надав останній кредит в сумі 120 500, 00 доларів США строком до 31.08.2018 року із сплатою 17, 05 % річних.

Додатком № 1 до кредитної угоди № 010/03-11/252 від 03.09.2008 року було визначено між сторонами договору графік повернення кредиту та сплати відсотків.

03.09.2008 року між банком та ОСОБА_3, було укладено договір іпотеки № 010/03-11/459, відповідно до якого в забезпечення вимог банку, що випливають з генеральної кредитної угоди № 19 від 03.09.2008 року, іпотекодавець передав у іпотеку нерухоме майно, а саме: магазин нежилого приміщення № 59, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі № 4998.

Судом встановлено, що відповідач належним чином умови кредитного договору не виконує.

Станом на 28.10.2011 року загальна сума заборгованості ОСОБА_3 становить 165 933, 98 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 1 323 655, 36 гривень, з яких: 106 623, 05 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 850 532, 07 гривень -заборгованість по кредиту; 51 948, 34 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 414 391, 91 гривень -заборгованість по відсотках за користування кредитом; 7 362, 59 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 58 731, 38 гривень -пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків. Дана заборгованість підтверджується розрахунками позивача, наданими в позовній заяві.

Згідно п. 1.5.1. частини № 2 кредитного договору № 010/03-11/252 від 03.09.2008 року погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до цього договору), шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок, вказаний в частині № 1 цього договору.

Згідно п. 1.9.1 частини № 2 кредитного договору № 010/03-11/252 від 03.09.2008 року незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не виключно. Вставлених п.2.3.8-2.3.13, п. 1.4.1 та ст. 3 цього договору та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Згідно п. 1.12.3 частини № 2 кредитного договору № 010/03-11/252 від 03.09.2008 року з підписанням цього договору сторони домовились, що будь-яке порушення позичальником умов цього договору повинно розглядатись як істотне порушення договору, яке надає право банку в порядку, передбаченому цим договором та/або діючим законодавством України, незалежно від встановлених договором строків виконання зобов'язань, вимагати від позичальника повернення кредиту та інших передбачених договором платежів.

Згідно п. 4.1.1 частини № 2 кредитного договору № 010/03-11/252 від 03.09.2008 року за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

Відповідно до нової редакції Статуту Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», зареєстрованого Національним банком України 05.11.2009 р., відбулася зміна найменування Банку. Відповідно до п. 1.3. Статуту, Протоколом Загальних зборів акціонерів № Зб-45 від 14.10.2009 року прийнято рішення про зміну найменування Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль». Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»є правонаступником за всіма правами і обов'язками Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

Згідно розрахунку суми боргу, заборгованість відповідача по кредитному договору № 010/03-11/252 від 03.09.2008 року, станом на 28.10.2011 року становить 165 933, 98 доларів США, в еквіваленті станом на 28.10.2011 року за курсом НБУ -1 323 655, 36 гривень, з яких: заборгованість по кредиту в сумі 106 623, 05 доларів США, в еквіваленті станом на 28.10.2011 року за курсом НБУ -850 532, 07 гривень; заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 51 948, 34 доларів США, в еквіваленті станом на 28.10.2011 року за курсом НБУ -414 391, 91 гривень; пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 7 362, 59 доларів США, в еквіваленті станом на 28.10.2011 року за курсом НБУ -58 731, 75 гривень.

Судом перевірено розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем і встановленого його відповідність умовам кредитного договору № 010/03-11/252 від 03.09.2008 року.

Заборгованість відповідачем перед позивачем не погашена.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3. ч. 1 ст. 3 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

При цьому згідно зі ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Судом встановлено наявність у позивача банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, позивач має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

На вище викладене, також, звернув увагу в п.10, п. 11 Постанови Пленуму № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів,

що виникають із кредитних правовідносин»Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно, не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/03-11/252 від 03.09.2008 року в іноземній валюті.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 530 ЦК України, зобов'язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст.ст. 546, 549, 550 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступні обставини.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_3 уклала з ВАТ «Райффайзен банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен банк Аваль», кредитний договір № 010/03-11/252 від 03.09.2008 року, отримала кошти в кредит в сумі 120 500, 00 доларів США, зобов'язувалась повернути їх, сплатити проценти, на умовах визначених договором, але взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконала, що підтверджується відомостями надання та погашення кредиту, відсотків, письмовим розрахунком заборгованості, наданим позивачем. Договором передбачено право банку вимагати погашення заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки.

Суд вважає, що відповідачем порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Добровільно відповідач не провів розрахунок за кредитним договором в строки, визначені його умовами, тому сума боргу підлягає стягненню.

Враховуючи вище викладене, а також ст.16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави для захисту прав позивача, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача згідно кредитного договору № 010/03-11/252 від 03.09.2008 року заборгованості в розмірі 165 933, 98 доларів США, в еквіваленті станом на 28.10.2011 року за курсом НБУ -1 323 655, 36 гривень, з яких: заборгованість по кредиту в сумі 106 623, 05 доларів США, в еквіваленті станом на 28.10.2011 року за курсом НБУ -850 532, 07 гривень; заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 51 948, 34 доларів США, в еквіваленті станом на 28.10.2011 року за курсом НБУ -414 391, 91 гривень; пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 7 362, 59 доларів США, в еквіваленті станом на 28.10.2011 року за курсом НБУ -58 731, 75 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду, до витрат, пов'язаних з розглядом справ належали витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно, враховуючи положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120, 00 гривень та судовий збір в сумі 1 700,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99 Конституції України, ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п. 3 ч.1 ст. 3, ст.ст. 16, 192, 525, 526, 530, 536, 546, 549, 550, 610, 611, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 624, ст. 627, ч. 1 ст. 629, ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, ч. 1 ст. 88, 212-216, 218, 224-226, 232 ЦПК України, суд -

ВИ Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та проживає за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції (рах. 29091015, МФО 302247, код 20097421):

заборгованість по кредиту в сумі 106 623, 05 доларів США, в еквіваленті станом на 28.10.2011 року за курсом НБУ -850 532 (вісімсот п'ятдесят тисяч п'ятсот тридцять дві) гривні 07 копійок;

заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 51 948, 34 доларів США, в еквіваленті станом на 28.10.2011 року за курсом НБУ -414 391 (чотириста чотирнадцять тисяч триста дев'яносто одна) гривня 91 копійка;

пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 7 362, 59 доларів США, в еквіваленті станом на 28.10.2011 року за курсом НБУ -58 731 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот тридцять одна) гривня 75 копійок,

всього суму в розмірі 165 933, 98 доларів США, в еквіваленті станом на 28.10.2011 року за курсом НБУ -1 323 655 (один мільйон триста двадцять три тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) гривень 36 копійок,

а також 1 700, 00 гривень судового збору та 120,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Суддя: