ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2006 р. | № 10/300-26/304-10/381 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді | Овечкіна В.Е., |
суддів | Чернова Є.В., |
Цвігун В.Л., |
розглянув касаційну скаргу |
ДП “Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро “Прогрес” імені академіка А.Г.Івченка |
на постанову | від 13.04.06 Запорізького апеляційного господарського суду |
у справі | № 10/300-26/304-10/381 господарського суду Запорізької області |
за позовом | ДП “Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро “Прогрес” імені академіка А.Г.Івченка |
до | ВДВС Шевченківського районного управління юстиції |
про | стягнення 5 848,98 грн. |
від позивача: Дем’яненко М.І., довір. ВСЕ №931940
від відповідача: не з’явилися
Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.12.05 (суддя Алейникова Т.Г.) за першою позовною вимогою: стягнення спірної суми за платіжною вимогою №99/6 від 24.06.05 як таке, що протиричить законодавству України визнати необґрунтованим - провадження у справі припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України; в частині стягнення з Держбюджету України 5 848,98 грн. шкоди в позові відмовлено.
Постановою 13.04.06 (судді: Радченко О.П., Мойсеєнко Т.В., Хуторной В.М.) рішення господарського суду змінено. Резолютивну частину викладено в наступній редакції:” Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання необґрунтованим стягнення 5 848,98 грн. за платіжною вимогою№99/6 від 24.06.05. В іншій частині позову відносно відповідача-1 та відповідача-2 відмовити”.
Позивач в поданій касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові акти, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скарга мотивована тим, що попередніми судовими інстанціями невірно застосовано норми процесуального та матеріального права та неповно встановлені обставини справи у справі. Скаржник вважає, що спір про відшкодування матеріальної шкоди підлягає розгляду в господарських судах України. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач по 24 справах несвоєчасно перерахував гроші УПФ України суперечить обставинам справи.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне.
На виконанні у відповідача-1 знаходилось 25 наказів господарського суду Запорізької області про стягнення з позивача на користь Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя загальної суми боргу в розмірі 69.688,39грн.
Керуючись ст.ст. З, 18, 24 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем були винесені відповідні постанови про відкриття виконавчих проваджень з виконання вищевказаних наказів:
-за наказами №№ 27/287, 27/235, 27/288, 10/502, 10/505, 18/515, 18/495, 18/460, 10/500-від 28.01.2005р.;
-за наказом № 10/501 - від 04.02.2005р.;
-за наказами №№ 10/503, 10/504 - від 23.02.2005р.;
-за наказами №№ 18/458, 18/459, 11/602, 11/601, 11/613, 18/430, 18/432 - від 22.03.2005р.;
-за наказами №№ 13/578, 13/539, 13/594, 13/595-від 10.12.2004р.
У вищевказаних постановах про відкриття виконавчого провадження встановлений строк для добровільного виконання рішення, який не перевищує семи днів.
Згідно зі ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" 25 виконавчих проваджень з виконання вищезазначених наказів господарського суду були об'єднані у зведене виконавче провадження № 99/6.
Платіжною вимогою №99/6 від 24.06.2005р. (а.с11, т.1) з розрахункового рахунку позивача відповідачем-1 було стягнуто 5.848,98грн. на погашення боргу згідно з наказами №10/501, №10/504 від 10.12.2004р. господарського суду, постанов держвиконавця по зведеному виконавчому провадженню. З зазначеної суми 5740 грн. 99 коп. –виконавчий збір було перераховано на р/рахунок УДК в Запорізькій області, одержувач - держбюджет Шевченківського району .
Судами встановлено, що позивач жодне рішення, накази на виконання яких знаходились у зведеному виконавчому провадженні № 99/6 у встановлений строк для добровільного виконання, не виконав.
З огляду на встановлене, на підставі ст. 46 Закону України “Про виконавче провадження” держвиконавець мав право винести відповідні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.
Скаржник наполягає на тому, що державний виконавець несвоєчасно відправив йому постанови про відкриття виконавчого провадження і тому вина підприємства у несвоєчасному перерахуванні коштів відсутня.
Судами встановлено, що всупереч приписам ст. 32 Закону України “Про виконавче провадження” позивач не звертався до державного виконавця з письмовою заявою з підтвердженням факту несвоєчасного одержання постанови про відкриття виконавчого провадження.
Встановлювати інші обставини справи та додатково досліджувати докази та доводи сторін не відноситься до компетенції касаційної інстанції. З огляду на встановлене, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що порядок оскарження дій органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів встановлений ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким скарги (а не позовні заяви) на дії органів Державної виконавчої служби можуть бути подані стягувачем, боржниками або прокурором протягом 10 днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Строк для подання скарги може бути відновлений (ст. 53 Господарського процесуального кодексу України). За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В ухвалі господарський суд або визнає доводи скаржника правомірними і визнає постанову державного виконавця недійсною, або скаргу відхиляє.
З огляду на встановлені обставини та порушення скаржником порядку оскарження дій виконавчої служби, суд апеляційної інстанції обгрунтовано відмовив у стягнення з відповідачів 5848,98 грн.
Суд апеляційної інстанції з посиланням на ст. 12 Господарського процесуального кодексу України обгрунтовано вказав, що позовна вимога “стягнення спірної суми по платіжній вимозі № 99/6 від 24.06.2005 визнати необгрунтованим” розгляду в господарських судах не підлягає, а тому провадження у справі у цій частині підлягає припиненню на підставі п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про неповне з’ясування обставин справи та неправильне застосування норм процесуального права і дійшла висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДП “Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро “Прогрес” імені академіка А.Г.Івченка залишити без задоволення, а постанову від 13.04.06 Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 10/300-26/304-10/381 господарського суду Запорізької області –без змін.
Головуючий В. Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун