Справа № 22ц-3195/07                                  Головуючий у суді 1 інстанції: Бабаніна В.А.

Категорія    39                                                Доповідач: Перцова В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

5 вересня 2007 року                     Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Перцової В.А.

Суддів:                   Костюченко Н.Є.,  Можелянської З.М.

При секретарі:                                   Горобець К.В.                                                                

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.  Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" про скасування розпорядження,  стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи та відшкодування моральної шкоди,  -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Нікопольського міськрайонного суду від 11 січня 2007 року,  яким відмовлено в задоволенні його позову до ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" про скасування розпорядження,  стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування апеляційної скарги,  позивач посилається на те,  що рішення суду є неправосудним,  суд не врахував дійсні обставини справи і надані докази.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив,  що ОСОБА_13находився в трудових відносинах з ВАТ "Нікопольський завод феросплавів",  працював машиністом розливного крану в цеху виробництва феросплавів. Відповідно до наказу № 13 від 10 лютого 1999 року йому необхідно було пройти профогляд. Під час проходження профогляду ОСОБА_1 було запропоновано одержати висновок лікаря-психіатра,  у зв'язку з неадекватною поведінкою під час роботи,  що приводило до аварійних ситуацій. Під час медичного обстеження в амбулаторному порядку у нього було встановлено психічне захворювання і його було направлено на обстеження в умовах стаціонару для вирішення питання про можливість подальшої роботи машиністом розливного крану ( т. 1 а. с.  24). У зв'язку з тим,  що позивач відмовився від проходження такого обстеження відповідачем було видано розпорядження від 1 вересня 1999 року № 102 (т. 1 а. с.  17),  яким його було усунуто від виконання роботи і запропоновано пройти обстеження в умовах психоневрологічного стаціонару до 6 вересня 1999 року. Оскільки ОСОБА_1 не виконав дане розпорядження,  розпорядженням від 18 січня 2000 року № 8 йому був встановлений новий термін з 1 до 3 лютого 2000 року для повторного медичного огляду в МСЧ ВАТ "НЗФ" в повному обсязі (т. 1 а. с.  16).

Своє погане самопочуття не заперечував сам позивач,  наявність у нього у зазначений період психічного захворювання підтверджується медичним висновком Українського науково-дослідного інституту соціальної та судової психіатрії від 1 березня 2000 року (т. 1 а. с.  22-23).

Враховуючи наведені обставини,  те що розпорядження відповідача відповідають вимогам  ст.  17 Закону України "Про охорону праці" та  ст.  46 КЗпП України,  а також те,  що   на  час   відсторонення   від  роботи   за  позивачем   зберігався   середній   заробіток,

апеляційний суд вважає,  що рішення міськрайонного суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 є законним і обґрунтованим,  а доводи апеляційної скарги про неправосудність рішення і невідповідність його наданим доказам є безпідставними.

Тому,  апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити,  а рішення суду залишити без змін.

Керуючись  ст.  ст. 307,  308 ЦПК України,  апеляційний суд,  -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду від 11 січня 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.