КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" листопада 2012 р. Справа№ 5011-54/5925-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Рябухи В.І.
за участю представників:
від позивача - Поправко Є.О., представник за довіреністю № 146 від 03.08.2012;
від відповідача - Синельніков М.О., представник за довіреністю б/н від 27.12.2012;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2012 року (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» в особі Київської філії АКБ «Індустріалбанк»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»
про стягнення 25847,80 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» в особі Київської філії акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» (далі-позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі-відповідач) про стягнення 25 847,80 грн., з яких 23 130,30 грн. заборгованості та 2 717,50 грн. пені.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.07.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» в особі Київської філії акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» 23 130,30 грн. страхового відшкодування, 1 440,34 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач в порушення вимог ст.ст. 526,979 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про страхування» та умов договору страхування кредитного портфелю Банку не здійснив виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку - невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2012 року, відмовити в задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» в особі Київської філії АКБ «Індустріалбанк» до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведено обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано та порушено норми матеріального права, викладених у ст.ст. 526,538,610,611,615, ч. 2 ст. 991 ЦК України, ст. 8,9,16,21,25,26 Закону України «Про страхування».
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2012 року колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.10.2012 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року розгляд справи №5011-54/5925-2012 було призначено здійснити колегією суддів у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді: Дідиченко М.А., Рябуха В.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року колегією суддів у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді: Дідиченко М.А., Рябуха В.І. прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до провадження та призначено до розгляду на 18.10.2012 року.
У судовому засіданні 18.10.2012 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 05.11.2012 року.
Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити рішення місцевого господарського суду від 21.07.2012 року без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» без задоволення.
В судовому засіданні 05.11.2012 року представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив суд, скасувати рішення місцевого господарського суду.
Представник позивача в судовому засіданні 05.11.2012 просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2012 року залишити без змін.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Правовідносини між Публічним акціонерним товариством акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» в особі Київської філії АКБ «Індустріалбанк» та Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» виникли на підставі укладеного 17 серпня 2006 року договору № 17/0003464021 страхування кредитного портфелю Банку (т. 1 а.с. 74-76).
Предметом договору являється страхування ризиків позивача, пов'язаних з невиконанням/неналежним виконанням фізичними особами (позичальниками) своїх договірних зобов'язань за кредитними договорами та додатковими угодами про надання овердрафту до договорів про відкриття карткових рахунків, укладеними між позивачем та позичальниками (загальна кількість таких угод не обмежена) та зазначеними в Реєстрі кредитних угод. У тому же пункті зазначено, що об'єктом страхування є майнові інтереси Позивача, пов'язані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом на умовах позивача, у відповідності з договором кредитним, укладеним між позичальником та позивачем, згідно з «Правилами кредитування фізичних осіб на споживчі цілі (крім кредитування в межах карткових проектів) АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК», затверджених протоколом правління від 05.07.2006 року, зі змінами затвердженими Протоколами Правління від 07.06.2006 року та 10.07.2006 року (п. 4 договору).
Страхова сума визначається у розмірі суми кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом на підставі конкретних кредитних угод, згідно реєстру кредитних угод, наведених в додатку № 1 до Договору (п. 5.1. договору страхування).
Відповідно до п. 8.2. договору страхування відповідальність відповідача за кожною кредитною угодою діє з моменту отримання страхового платежу (за реєстром кредитних угод і до повного погашення позичальниками заборгованості по кредитним угодам, зазначеним в реєстрах).
Згідно п. 10.5.3. договору страхування страховик зобов'язаний в повній мірі, відповідно до визначених у п. 11 цього договору страхування і Правилами та чинним законодавством України провести виплату страхового відшкодування.
03 липня 2007 року між позивачем та Єресько Оленою Петрівною (позичальник) укладений кредитний договір № KRCK/0300/260/07 (кредитний договір), за яким позивач надав позичальнику у користування кредитні кошти в сумі 20000 грн. 00 коп. на споживчі цілі без застави зі сплатою за користування кредитними коштами з розрахунку 9% та сплати щомісячної комісії в розмірі 1% річних зі строком користування коштами з 03.07.2007 року по 02.07.2010 року включно (т. 1 а.с. 79-83).
За вказаним кредитним договором позивачем підписаний і надісланий на адресу відповідача Реєстр кредитних угод за липень місяць 2007 року від 31.07.2007 року, та сплачений страховий внесок відповідно до порядку та в строки згідно п. 7.2. договору страхування.
Пунктом 4.3. кредитного договору сторони погодили, що позичальник зобов'язується починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, погашати кредит у сумі не менш ніж 555,56 грн., сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом, вартість всіх супутніх послуг, а також інші фінансові зобов'язання відповідно до графіку платежів, що зазначений в Додатку 1 до цього договору, не пізніше 25 числа кожного місяця наступного за звітним, а в останньому місяці користування кредитом - не пізніше дати, вказаної в п. 4.2. цього договору. При повному погашенні кредиту нараховані відсотки сплачуються позичальником одночасно з погашенням кредиту. Якщо в день, в якому повинно бути здійснено погашення кредиту та/або нарахованих відсотків, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до законодавства України, то днем погашення кредиту та/або нарахованих відсотків вважається перший наступний після цього робочий день.
Сплату чергового платежу за кредитним договором позичальник зобов'язаний був провести 27.08.2007 року, однак своїх зобов'язань не виконав.
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції право банку на вимогу про повернення наданих грошових сум і сплати відсотків за користування та штрафних санкцій, що передбачено пунктом 5.2 кредитного договору, яким визначено право банку вимагати дострокового повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та можливої неустойки, і достроково стягнути суму заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків, комісій і штрафних санкцій, направивши відповідну письмову вимогу Позичальнику, якщо позичальник не виконує умови цього договору, та з боку позичальника має місце затримання сплати частини кредиту та/або відсотків за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць, виникло 28.08.2007 року.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору по своєчасній сплаті заборгованості та відсотків по кредитному договору позивач звернувся до позичальника з вимогою про виконання зобов'язання за кредитним договором позивачем, про що свідчать листи № 2985 від 20.11.2007 року та № 473 від 28.01.2008 року.
Також, листом № 473 від 28.01.2008 року позивач звернувся до позичальника з вимогою щодо повного дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та комісії.
Враховуючи невиконання позичальником умов кредитного договору щодо повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитними коштами, заборгованість позичальника за кредитом становить 20000,00 грн., за відсотками за користування кредитом 1330,30 грн.; комісія за користування кредитом 1800,00 грн., всього 23 130,30 грн.
У пункті 6.1. договору страхування визначено, що страховим випадком є невиконання або часткове невиконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту, відсотків та комісій за управління кредитом на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності позичальника. Під неплатоспроможністю позичальника сторони розуміють наявність факту прострочення виконання Позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту відсотків та комісій за управління кредитом на протязі більш ніж 30 календарних днів з моменту настання обов'язку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.
Тобто, конкретний момент настання страхового випадку сторонами у договорі страхування не визначений, проте, чітко встановлено, яка саме подія є страховим випадком з фактом настання якої і пов'язано виплату відповідачем позивачу страхового відшкодування.
Згідно з п. 11.1.3 договору страхування для виплати страхового відшкодування страхувальник надає страховику заяву про настання страхового випадку з одночасною передачею всіх документів, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитку: копію реєстру; копію конкретної угоди; копії документів, що підтверджують листування між страхувальником та позичальником, яке має відношення до цього страхового випадку; копію довідки про обсяг надходжень на зарплатну платіжну картку позичальника за 6 останніх місяців до дати надання кредиту; у разі відсутності зарплатної платіжної картки - копію довідки роботодавця позичальника про заробітну плату позичальника за 6 останніх місяців до дати надання кредиту; інформацію (письмово) про рух коштів на позичковому рахунку (рахунку простроченої заборгованості) та розрахунок нарахованих відсотків (в тому числі прострочених); копію паспорта та ідентифікаційного коду позичальника; усі інші документи, які дають змогу встановити розмір страхового відшкодування та необхідність надання яких письмово обґрунтовується страховиком.
Відповідно до п. 11.1.1 договору страхування, після настання страхового випадку, позивач зобов'язаний негайно, але в будь-якому разі, не пізніше ніж через 5 робочих днів, письмово повідомити про це відповідача.
Так, позивачем на адресу відповідача 29.10.2007 року направлено повідомлення за вихідним номером № 2510 та 30.10.2007 року за вихідним номером № 2593, про порушення позичальником умов кредитного договору.
За змістом п. 10.6.2 договору страхування, страховик несе фінансову відповідальність по договору страхування в межах обумовленої в ньому страхової суми (згідно Реєстрів).
25.04.2008 року згідно з листом № 1880 позивачем направлені відповідачу інші документи разом із заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 23130,30 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 898 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.
Пунктом 10.4.4 договору страхування, страховик має право повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування у відповідності з чинним законодавством України, при порушенні страхувальником умов цього договору і взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до п. 10.6.1 договору страхування в разі невиконання вимоги про надання страхувальником інформації про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику та подальшого інформування страховика про будь - яку зміну страхового ризику, страховик може повністю чи частково відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо не буде доведено, що страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку або що відсутність у страховика відомостей про це не могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування.
Відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на п. п. 10.4.4, 11.1.1, 11.1.2 договору страхування, а саме у зв'язку з несвоєчасним повідомленням про настання страхового випадку (копії листів № 01-б/1613 від 14.04.2008 року, № 01-8/1762 від 22.04.2008 року та № 01-б/3564 від 01.08.2008 року).
Несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку надає страховику право, відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо не буде доведено, що страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку або що відсутність у страховика відомостей про це не могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування (п. 11.1.2 договору страхування).
Саме по собі несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки зазначене порушення умов договору страхування може бути вагомою підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише в тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися чи є зазначена подія страховим випадком, тобто, якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України, що вбачається з його листа від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" та Вищий господарський суд України, про що наведено в постановах від 17.07.2012 по справі № 26/370 та від 23.10.2012 по справі № 5011-73/6166-2012.
Відповідачем в обґрунтування відмови від виплати позивачу страхового відшкодування не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, яким чином несвоєчасне повідомлення позивачем про настання страхового випадку за кредитним договором, вплинуло на його обов'язок сплатити страхове відшкодування.
У даній ситуації відсутність у страховика вказаних відомостей протягом прострочки повідомлення жодним чином не змінює ситуацію та не впливає на його обов'язок сплатити страхове відшкодування.
Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені ст. 991 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України «Про страхування».
Так, відповідно до ст. 991 Цивільного кодексу України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:
-навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;
-вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
-подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;
-одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;
-несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
-наявності інших підстав, встановлених законом.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України, на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, правове значення має повідомлення страховика про настання страхового випадку у строк, який дає страховику можливість дослідити обставини справи та дійти висновку про визнання його страховим випадком чи відмову в цьому. Сам факт порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, за наявності факту своєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для відмови від здійснення страхової виплати.
Статтями 979 Цивільного кодексу України та 16 Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР роз'яснено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Виходячи зі змісту цих норм, можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, враховуючи що при укладенні договору страхування № 17/0003464021 від 17 серпня 2006 року (п. 6.1) сторони дійшли згоди яка саме подія є страховим випадком, несвоєчасне повідомлення позивачем відповідача про його настання не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 23 130,30 грн. за договором № 17/0003464021 від 17 серпня 2006 року, не погашена, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 23 130,30 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договором страхування позивач просить стягнути з відповідача 2717,50 грн. пені за період з 25 квітня 2008 року по 21 жовтня 2008 року.
Згідно п. 10.5.4 договору страхування страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені у розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки НБУ у розмірі (яка діяла в період, за який нараховується пеня), від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Як вбачається з матеріалів справи, з позовом про стягнення з відповідача 2717,50 грн. пені за період з 25 квітня 2008 року по 21 жовтня 2008 року позивач звернувся до суду 04 травня 2012 року, отже строк позовної давності для вимог про стягнення пені за період з 25 квітня 2008 року по 21 жовтня 2008 року, сплинув.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідачем була подана заява про застосування строку позовної давності 11.06.2012 року.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в частині стягнення з відповідача 2717,50 грн. пені за період з 25 квітня 2008 року по 21 жовтня 2008 року.
Отже, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню.
Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги судом відмовляється, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2012 у справі № 5011-54/5925-2012 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Матеріали справи № 5011-54/5925-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.
Судді Дідиченко М.А.
Рябуха В.І.