АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2006 року                                         м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого : Ковальчука О.В., суддів : Морозовського В.І., Іващука В.А., при секретарі: Руденко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі УМВС у Вінницькій області) про визнання недійсним рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій УМВС України у Вінницькій області, за апеляційною скаргою УМВС у Вінницькій області на постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 20 червня 2006 року,

установила:

Постановою Староміського районного суду м. Вінниці від 20 червня 2006 року ухвалено:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій УМВС України у Вінницькій області в частині відмови у визнанні ОСОБА_1 учасником бойових дій.

Зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій УМВС України у Вінницькій області визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій і видати йому посвідчення встановленого зразка.

У апеляційній скарзі УМВС України у Вінницькій області просить скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 1986 року по 1990 рік ОСОБА_1 навчався у Горьківській вищій школі МВС СРСР (м. Нижній Новгород РФ) і за рішенням Уряду СРСР залучався до виконання спеціальних задач в умовах надзвичайного стану та при збройних конфліктах, по нормалізації

Справа № 22 ас - 793   2006 р.        Категорія: 38                 Постанова прийнята під головуванням Вавшко B.C.

Доповідач: Ковальчук О.В.

обстановки, відновлення законності та правопорядку на території Закавказзя, а саме у Вірменській РСР м. Кіровакан. Він був задіяний при виконанні задач по охороні громадського порядку з носінням та правом застосування автоматної зброї. Служба проходила в бойовій обстановці в повній екіпіровці. Під час проведення заходів неодноразово застосовувалась вогнепальна зброя для попередження нападів на військовослужбовців та працівників органів внутрішніх справ з боку конфліктуючих сторін та військами, що підтверджується довідками Воронезького інституту МВС.

Є загальновідомими факти, що в період, що передував відокремленню колишніх союзних республік Союзу РСР та створення на їх території незалежних держав, а саме з 1998 по 1991 роки в СРСР, зокрема в кавказьких республіках виникали непоодинокі етнічні конфлікти, що супроводжувались збройними сутичками. Збройні сили СРСР і органи внутрішніх справ в даних регіонах виконували бойові завдання метою яких було захист мирного населення та приборкання конфліктуючих сторін. На час існування Союзу РСР та партійної ідеології, яка панувала в той період, не визнавалось, що в союзних республіках могли вестись бойові дії, і реальна інформація про їх трагічні наслідки замовчувалась. Хоча Вірменія не включеня в перелік держав і періодів бойових дій на їх території, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. за № 63, при розгляді справи встановлено, що позивач виконував завдання в умовах надзвичайного стану та при збройних конфліктах в м. Кіровакан Вірменської РСР із застосуванням вогнепальної зброї і піддавав ризику своє життя і здоров'я.

Постанова Кабінету Міністрів України №63 містить вказівку, що бойові дії велися і в інших країнах після грудня 1979 року, але інформацію про участь в них надає Генеральний штаб Збройних Сил колишнього Союзу РСР відносно військових фахівців. Щодо осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які приймали участь в бойових діях, питання отримання офіційних документів законодавством не визначено.

Виниклі правовідносини врегульовані ст.6 п. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно положень якого учасниками бойових дій визнаються особи які працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що необхідно визнати протиправним рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій УМВС України у Вінницькій області в частині відмови у визнанні ОСОБА_1 учасником бойових дій та зобов'язати названу Комісію визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій і видати йому посвідчення встановленого зразка.

Переглянувши судове рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід    відхилити, оскільки встановивши наведені  вище обставини, суд дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зроблених судом висновків не спростовують. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів,

ух валила:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 20 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Протягом одного місяця з дня набрання законної сили ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.