УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
03110, м. Київ, вул. Солом'янська 2а
УХВАЛА
Іменем України
01 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді: Шальнєвої Т.П
суддів: Боголюбської Л.Б., Осіпової Л.О.
за участю прокурора: Ємця А.А.
засудженого: ОСОБА_2
захисника: ОСОБА_3
потерпілого: ОСОБА_4
представника потерпілого: ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та потерпілого ОСОБА_4 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 31 липня 2012 року, яким:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, одруженого, працюючого приватним підприємцем, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,
засуджено:
· за ст. 128 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 150 (сто п'ятдесят) годин.
На підставі п. в ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію в 2011 році», ст. 6 Закону України «Про застосування амністії в Україні» звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання у виді громадських робіт.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 19.12.2009 року приблизно о 07 год. 30 хв. знаходячись на території Київського міського автомобільного ринку «Центральний» по АДРЕСА_2 під час конфлікту з ОСОБА_4, який виник на грунті раптово виниклої особистої неприязні, наніс удар рукою, в область голови потерпілого.
__________________________________________________________________
Справа № 11/2690/2069/2012 Головуючий у 1 інстанції - Бондаренко Г.В.
Категорія: ст. 128 КК України Доповідач - Шальнєва Т.П.
В результаті протиправних дії ОСОБА_2, потерпілому ОСОБА_4 було заподіяне тілесне ушкодження, яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.
В поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 31.07.2012 року скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Зокрема, прокурор вважає, що висновки суду щодо кваліфікації дій підсудного за ст. 128 КК України є незаконними, не обґрунтованими та такими, що протирічать вимогам кримінального законодавства, оскільки, суд першої інстанції неправильно застосував положення вказаного закону.
В апеляції потерпілий ОСОБА_4 просить скасувати вирок Голосіївського районного суду м. Києва в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.
Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним по ч. 1 ст. 121 КК України, і призначити покарання відносно даної статті, оскільки на його думку, призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості.
Крім того, просить задовольнити позивні вимоги в повному обсязі.
На вказані апеляції захисником були подані заперечення, в яких він просить залишити дані апеляції без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 31 липня 2012 року без зміни.
Іншими учасниками апеляційні скарги не подавались.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав подану апеляцію, пояснення потерпілого і його представника, які просили задовольнити подану ними апеляцію, засудженого та захисника, які заперечували проти задоволення даних апеляцій та просили вирок залишити без зміни, провівши судові дебати та надавши останнє слово засудженому, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про винність засудженого у вчиненні цих дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є правильним.
Так, засуджений ОСОБА_2 під час досудового слідства і в судовому засіданні стверджував, що дійсно 19.12.2009 року, приблизно о 07 год. 30 хв. на території Київського міського автомобільного ринку «Центральний» між ним і потерпілим ОСОБА_4 виник словесний конфлікт, який переріс в штовханину.
В ході конфлікту він жодного разу не образив ОСОБА_4, а лише намагався його заспокоїти, ОСОБА_4 ж штовхнув його руками в груди, а потім наніс удар кулаком правої руки в груди та почав стискати його руки, в результаті чого він відчув фізичний біль і у відповідь вдарив ОСОБА_4 кулаком лівої руки в область обличчя. Від цього удару ОСОБА_4 не впав, а ще раз накинувся на нього, схопивши його за одяг в області грудей.
На прохання зупинити такі свої дії, ОСОБА_4 не реагував.
За показаннями ОСОБА_2 удар нанесений ним ОСОБА_4 був лише після того, як останній штовхнув його та наніс удар кулаком в область грудей та був нанесений ним з метою захисту від суспільно-небезпечного посягання на його здоров'я. Бажання настання тяжких наслідків у потерпілого, в нього не було.
Свою вину в нанесенні потерпілому удару визнав в повному обсязі.
Такі показання засудженого при обставинах вчинення злочину ОСОБА_2 повність узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10
Вказані свідки, як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні повністю підтвердили обставини на які посилався засуджений ОСОБА_2 в своїх показаннях.
При цьому, вказані свідки стверджували, що не бачили, щоб ОСОБА_2 умисно наносив декілька ударів потерпілому по голові та тулубу, тримаючи при цьому в руці сторонній металевий предмет, типу «кастет».
Вони, також стверджували, що потерпілий почував себе добре, швидку медичну допомогу не просив викликати, свідомість не втрачав, видимих тілесних ушкоджень та крові у нього не було.
Крім того, ці свідки стверджували про те, що у конфлікт між потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_2 сторонні особи не втручались і електрошокер ніхто не застосовував.
Так, свідок ОСОБА_11 пояснював, що коли підбіг до добової стоянки автомобільного ринку, де знаходились ОСОБА_4 та ОСОБА_2 то побачив, що між останніми тривав словесний конфлікт, у ОСОБА_2 куртка була пошкоджена, а у ОСОБА_4 було почервоніння в області правого виска голови. Тілесних ушкоджень вони один одному в його присутності не заподіювали, крові на обох чи поруч на землі, він не бачив.
ОСОБА_4 розповів йому, що ОСОБА_2 його побив та попросив його знаходитися поряд з ним до приїзду працівників міліції, щоб ОСОБА_2 не зміг втекти.
Він знаходився поряд з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до приїзду працівників міліції. При цьому, ОСОБА_2 поводив себе спокійно, добровільно чекав працівників міліції і тікати не збирався, у його руках він не бачив жодних металевих предметів. ОСОБА_4 був дуже знервований, поводив себе неадекватно, постійно тримав ОСОБА_2, хоча останній тікати не збирався.
Почував себе ОСОБА_4 в його присутності нормально, його не нудило, свідомості він не втрачав, пересувався самостійно та вільно, розмовляв, не скаржився на стан здоров'я та не просив викликати швидку допомогу чи надати медичну допомогу.
Як вбачається з показань свідка ОСОБА_9 він бачив, що ОСОБА_4 виражався в бік ОСОБА_2, після чого ОСОБА_4 руками відштовхнув від себе в груди ОСОБА_2, а потім відразу кулаком правої руки вдарив останнього в груди. Після чого, ОСОБА_2 у відповідь кулаком руки вдарив ОСОБА_4 в область обличчя. Від отриманого удару ОСОБА_4 не падав, а залишився стояти на ногах.
Потім, ОСОБА_2 почав відходити від ОСОБА_4, проте останній почав його наздоганяти та хватати за одяг і виражатися нецензурними словами. Також, ОСОБА_4 намагався вдарити ОСОБА_2, але останній ухилявся від ударів.
В подальшому, коли ОСОБА_2 направився до виходу з ринку, ОСОБА_4 намагався його затримати та хватав за одяг. При цьому, ОСОБА_4 спотикаючись на слизькій поверхні землі, декілька разів падав.
Свідок ОСОБА_8, також пояснив, що знаходячись на території ринку між 3-ю та 4-ю площадкою, почув нецензурні слова, а потім побачив, що це ОСОБА_4 виражався нецензурними словами в бік ОСОБА_2 та тримав останнього за груди, ОСОБА_2 намагався від нього відчепитися. Чи наносили вони один одному удари він не бачив, тілесних ушкоджень на них також не бачив. Також він помітив, що коли ОСОБА_2 забирав зі своїх грудей руки ОСОБА_4, то останній впав на землю, скоріш за все спіткнувся. Після чого, ОСОБА_2 почав відходити від потерпілого, але останній наздоганяв його та хватав руками за одяг і виражався нецензурними словами, ОСОБА_2 постійно намагався заспокоїти потерпілого, проте це йому не вдавалося і вириваючись від ОСОБА_4 він направився до виходу з ринку. Однак, ОСОБА_4 продовжував переслідувати ОСОБА_2, тримаючи його за одежу. Ще він помітив, що потерпілий розірвав куртку ОСОБА_2. Під час, даного конфлікту брата потерпілого ОСОБА_4 він не бачив.
Показання свідка ОСОБА_10 аналогічні показанням свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними показання засудженого ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, оскільки вони були послідовними, переконливими, логічними не мають ніяких суперечностей, які б давали підстави для сумнівів та узгоджуються з іншими доказами по справі, а саме з даними протоколу виїмки від 31.03.2010 року (т.1 а.с. 61-62) та від 29.04.2010 року (т.1 а.с. 197-198), даними протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_2 та фототаблицями до нього (т.1 а.с. 183-193), даними, що містяться у висновку судово-медичної експертизи (т.1 а.с. 42-47), даними протоколу очної ставки, проведеної між потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_2, висновком експерта №1/16-ПТ (т.1 а.с. 68-78).
В свою чергу, суд першої інстанції правильно визнав показання потерпілого ОСОБА_4 та інших допитаних у справі свідків, а саме ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зміст яких наведено у вироку суду, недостовірними в частині кількості нанесених потерпілому ОСОБА_4 ударів та обставин їх нанесення, оскільки їх показання як і під час досудового, так і судового слідства постійно змінювалися, суперечать одні одним та іншим зібраним у справі доказам, в тому числі показанням свідків ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_9 та інших, які були очевидцями подій, а також спростовуються іншими доказами по справі, зокрема, даними висновку судово-медичної експертизи та роз'ясненням експерта ОСОБА_14, які наведено у вироку суду.
Що стосується показань допитаного в судовому засіданні за клопотанням потерпілого ОСОБА_4, свідка ОСОБА_15, який згідно показанням потерпілого та свідка ОСОБА_12, наданих ними в суді, наносив електрошокером ОСОБА_4 удари в момент коли його бив ОСОБА_2, то свідок ОСОБА_15 стверджував, що вперше побачив ОСОБА_2 і ударів потерпілому він ніколи не наносив.
Суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно розглянув справу, проаналізувавши встановлені докази в їх сукупності, дав їм належну оцінку, у тому числі всебічно перевірив всі доводи потерпілого ОСОБА_4, зокрема і ті які зазначенні у апеляції, та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у спричиненні необережного тяжкого тілесного ушкодження, перекваліфікував його дії зі ст. 121 ч.1 КК України на ст. 128 КК України та належним чином мотивував це у вироку.
Колегія суддів вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_2 саме за ст. 128 КК України є правильною.
Будь-яких підстав сумніватися в правильності вказаних висновків суду першої інстанції, які в апеляціях потерпілого ОСОБА_4 так і прокурора не наведено.
Тому, доводи апеляції потерпілого ОСОБА_4 та прокурора про неправильну кваліфікацію судом першої інстанції дій засудженого ОСОБА_2 за ст. 128 КК України є безпідставними.
Підстав для скасування вироку суду, по викладеним в апеляціях потерпілого ОСОБА_4 та прокурора мотивам, колегія суддів не знаходить.
Порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку, колегія суддів також не знаходить.
Що стосується міри покарання, то вона призначена засудженому ОСОБА_2 з дотриманням вимог ст. 65 КК України, є справедливою та відповідає тяжкості вчиненого і особі засудженого, є необхідною для його виправлення та перевиховання.
При призначенні покарання ОСОБА_2 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до злочину невеликої тяжкості, конкретні обставини справи, дані про особу засудженого, те, що він раніше не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину, обставини що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання та призначив покарання в виді громадських робіт в мінімальних межах, передбачених ст. 128 КК України.
Колегія суддів, не вбачає підстав вважати неправильним рішення суду стосовно застосування судом першої інстанції щодо ОСОБА_2 Закон України «Про амністію в 2011 році».
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до засудженого ОСОБА_2 Закону України «Про амністію в 2011 році», оскільки ОСОБА_2 є суб'єктом цієї амністії, вчинив необережний злочин, невеликої тяжкості до набрання закону про амністію чинності, має на утриманні неповнолітню дитину, відносно якої не позбавлений батьківських прав та відсутні перешкоди для застосування даної амністії щодо нього, тому суд керуючись ст. 6 Закону України «Про застосування амністії в Україні» обґрунтовано звільнив ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги потерпілого про неправильність вирішення судом цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди.
Рішення в частині цивільного позову відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасованим з підстав, що наведенні в апеляційній скарзі потерпілого ОСОБА_4
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілого ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 31 липня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Головуючий:
Судді :