А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д м. К И Є В А
Справа № 22 -13957 /2012 р. Головуючий у 1 інстанції Сенюта В.О.
Доповідач Котула Л.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - судді Котули Л.Г.
Суддів: Волошиної В.М., Рубан С.М.
При секретарі Вендоліній А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 липня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном , шляхом виселення та зняття з реєстрації.
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про визнання його таким , що втратив право користування жилою площею та виселення.
При цьому позивачка посилалася на те , що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14.09.2010 року було відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до неї про поділ спільної сумісної власності подружжя та частково задоволено її вимоги про поділ майна , набутого під час шлюбу і виділено їй у власність АДРЕСА_1 і покладено виконання зобов'язання за кредитним договором , а ОСОБА_1 виділено у власність квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідач , проживаючи у зазначеній квартирі створює їй перешкоди в користуванні належним їй майном, а тому просила усунути перешкоди в користуванні квартирою та визнати відповідача таким , що втратив право користування майном.
Під час розгляду справи позивачка уточнила свої вимоги і просила усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом виселення відповідача та зняття з реєстрації у АДРЕСА_1
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 липня 2012 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено.
Усунено перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні права користування та розпорядження АДРЕСА_1 шляхом виселення з АДРЕСА_1 та зняття з реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 37 грн.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та відмовити позивачці у задоволені позову, оскільки він як колишній член сім'ї позивачки має право на спірне житло і може бути виселений лише з підстав передбачених ч.1 ст. 116 ЖК України.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу і просила її задовольнити з підстав, викладених у ній .
Представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги , вказуючи на те , що суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивачки, оскільки відповідач перешкоджає їй користуватися належною їй квартирою .
Заслухавши доповідача, пояснення осіб , які зۥявилися у судове засідання , перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Конституцією України ( ст. 41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР " Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів №2,№4,№7 та №11 до Конвенції " закріплено принцип непорушності права приватної власності , який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею , незалежно від волі інших осіб( статті 316,317,319,321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності , закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386,391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути , зокрема, житло - житловий будинок, садиба , квартира ( статті 379,382 ЦК України).
Права власника житлового будинку квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України , які передбачають права власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї , інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Судом встановлено , що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2010 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволені позову до ОСОБА_2 про поділ майна , набутого за час шлюбу.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна , набутого за час шлюбу задоволено частково.
В порядку розподілу майна , набутого за час шлюбу виділено ОСОБА_2 у власність АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 виділено у власність квартиру АДРЕСА_2 .(а.с.11)
Згідно довідки ЖЕК-314 від 28.03.2012 року в АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_5 , мати позивачки , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ( а.с.47)
Встановивши, що позивачка є власником АДРЕСА_1 яка на підставі ст. 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог і виселення відповідача зі спірної квартири..
Крім того , рішенням суду в порядку поділу майна , набутого за час шлюбу відповідачу виділена інша квартира.
Посилання в апеляційній скарзі на те , що виділену відповідачу квартиру він подарував, тобто розпорядився на свій розсуд, не свідчить про незаконність рішення суду та не є підставою до відмови у задоволені позову, оскільки кожному із подружжя було виділено судом по квартирі .
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права в частині задоволення вимог про усунення перешкод в користування квартирою шляхом виселення відповідача, не заслуговують на увагу , оскільки колегія суддів не вбачає таких порушень норм матеріального права при вирішенні зазначених вимог позивачки, які б слугували підставою до скасування рішення суду в цій частині та відмови у задоволені позову.
Згідно ст. 7 Закону України " Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні " зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється , зокрема ,на підставі:
заяви особи або її законного представника;
судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування .
Реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування( ст.11 названого Закону).
Разом з тим , задовольняючи вимоги в частині зняття з реєстрації , суд на зазначені вимоги закону увагу не звернув та не взяв до уваги , що рішення суду про виселення є підставою до зняття особи з реєстрації.
Крім того , суд привласнив собі не властиві йому повноваження щодо зняття з реєстрації, оскільки зазначені питання вирішуються органами реєстрації наведеними у ст. 11 Закону " Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні ".
За таких обставин , рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову .
Керуючись ст.. 303,304,307,309,316 ЦПК України , колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 липня 2012 року в частині зняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з реєстраційного обліку скасувати та відмовити ОСОБА_2 у задоволені позову в цій частині.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий
Судді: