АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Паленика І.Г.,
суддів Ноздрякова В.М., Лашевича В.М.,
за участю
прокурора Ємця А.А.,
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2011 року.
ВСТАНОВИЛА:
Вказаним вироком суду
ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Києві, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 12 серпня 2005 року за ч. 2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, з застосуванням ст.ст. 70, 75 КК України, звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 6 місяців, -
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 8 місяців.
Відповідно до ст. 71 КК України призначено покарання за сукупністю вироків і приєднано не відбуту частину покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 12 серпня 2005 року та остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
По справі також вирішено питання речових доказів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він 8 жовтня 2007 року, близько 14 години 10 хвилин, перебуваючи у торгівельному залі №2 магазину «Дарниця ПП Ярослав», який розташований на вул. Будівельників 38/14 в м. Києві, викрав два пледи на загальну суму 645 грн. Проте, будучи викритим у крадіжці вказаного майна, з метою його утримування ОСОБА_3 вийшов з магазину та з місця злочину зник, але в невдовзі був затриманий з викраденим сторонньою особою.
Не погоджуючись з вироком суду його оскаржили в апеляційному порядку прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3, і кожен просить скасувати даний вирок.
При цьому, в апеляції з урахуванням внесених змін прокурор, посилаючись на неповноту судового слідства просить направити справу на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Так, в апеляції вказується на те, що судом не була встановлена дійсна вартість пледів на момент вчинення злочину ОСОБА_3 Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.12.92 р. «Про практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності», розмір заподіяних збитків потерпілому слід визначати виходячи з вартості майна на момент вчинення злочину за роздрібними цінами. При відсутності цін на майно його вартість може бути визначена шляхом проведення експертизи, однак судом першої інстанції не вжито заходів щодо встановлення дійсної вартості пледів, не оглянуто та не досліджено в судовому засіданні даний речовий доказ.
В апеляції зі змінами до неї захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 посилаючись незаконність та необґрунтованість вироку, просить направити кримінальну справу на додаткове розслідування, та змінити ОСОБА_3 запобіжний захід на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши останнього з під варти в залі суду. Зокрема, в апеляції звертається увага на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невиконання постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року в частині визначення вартості викрадених пледів, на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою висновок експертизи про невідповідність речових доказів, наданих суду зазначеним в протоколі огляду та повідомлення з Богуславської суконної фабрики про вартість майна. Що стосується неправильного визначення, на думку захисника, юридичної кваліфікації злочинного діяння засудженого, то останній, вважає, повинен нести кримінальну відповідальність за крадіжку чужого майна, оскільки продавці магазину стверджували про те, що він не відреагував на їх запитання про сплату за товар.
Крім того, в доповненнях до апеляції захисник наполягає на тому, що у прийнятті апеляції прокурору належить відмовити, оскільки подана останнім без дотримання вимог кримінально-процесуального закону щодо її змісту та строків апеляційного оскарження.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, та необхідності скасування вироку суду і направлення справи на новий судовий розгляд і заперечив проти задоволення апеляції захисника, пояснення засудженого та його захисників, кожного окремо, які підтримали апеляцію захисника ОСОБА_2, та просили залишити без задоволення апеляцію прокурора в частині направлення справи на новий судовий розгляд, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що підлягає задоволенню апеляція захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст. 374 КПККПК України апеляційний суд скасовує вирок та повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час досудового слідства були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку, та у випадку, коли при апеляційному розгляді справи встановлено таку однобічність або неповноту досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.
Перевіряючи вирок суду в межах поданих апеляцій, з точки зору всебічності і повноти досудового та судового слідства, колегія суддів апеляційної інстанції, з'ясувавши чи могли бути висновки суду першої інстанції істотно іншими, якби не була допущена неповнота дослідження обставин справи, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню, а кримінальна справа, з урахуванням того, де було допущено порушення закону і в якій стадії процесу його може бути усунуто - направленню на додаткове розслідування.
Відповідно до вимог ст.ст. 22, 64-66 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, виявити обставини, як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого. При провадженні досудового слідства підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви цього злочину.
Проте, цих вимог закону орган досудового слідства не дотримався і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальній справі та які мають істотне значення для встановлення істини у справі, належним чином не перевірив. Не перевірив цих обставин і суд при розгляді справи по суті.
Так, за пред'явленим ОСОБА_3 обвинуваченням, яке за вироком суду визнано доведеним, останній, своїми умисними діями, вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж) вчинене повторно, за обставин викладених у вироку суду.
Однак, ні органи досудового слідства, ні суд першої інстанції при вирішенні питання щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, не встановили і не перевірили суттєві обставини, що входять до предмету доказування і мають важливе значення для встановлення істини у справі.
Зокрема, в основу обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України органом досудового слідства та судом першої інстанції було покладено показання свідків, які безпосередньо працювали в магазині ПП „Ярослав", а саме, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також їхні свідчення, окрім ОСОБА_7, зафіксовані в протоколах очної ставки з підсудним, де вони зазначали, що почувши оклики ОСОБА_4, ОСОБА_3 прискорив ходу, та вийшовши з магазину почав тікати.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні визнавав факт крадіжки ним двох пледів, однак категорично стверджував, що не чув, щоб його хтось гукав, коли він виходив з магазину з викраденим майном. Однак ні органом досудового слідства, ні судом ретельно не були перевірені вказані доводи підсудного.
Так, колегія суддів вважає, що для встановлення дійсних обставин справи, органу досудового слідства необхідно було провести відтворення обставин та обстановки події за участю, як ОСОБА_3, так і вище вказаних свідків. Таких даних матеріали даної кримінальної справи не містять.
Матеріалами справи встановлено, що сторона захисту категорично не погоджувались з вказаною у обвинувальному висновку загальною вартістю пледів - 645 грн. В постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 20 жовтня 2007 року, рапорті складеному 12 жовтня того ж року та поясненнях завідуючої магазином ПП „Ярослав" ОСОБА_6, наданих 8 жовтня 2007 року - ціна пледів становила 605 грн. В інших документах, які складалися пізніше загальна вартість вказана 645 грн. Згідно наданого ВАТ „Богуславська суконна фабрика" прайс-листа, вартість аналогічних за розмірами пледів з Ново-Зеландської кросбредної вовни, які викрав підсудний, становить відповідно розмірам - 168, 0 грн. і 172,26 грн.
При проведенні додаткового розслідування органом досудового слідства не встановлена реальна вартість викрадених пледів та не усунуті розбіжності щодо вартості викраденого майна.
Крім цього, з висновку судово-товарної експертизи № 5401 від 4 вересня 2009 року, вбачається, що експерт не зміг надати висновок щодо вартості викрадених ОСОБА_3 пледів, оскільки надані на дослідження пледи за своїми характеристиками, частково не відповідають характеристикам пледів опис яких зазначено в матеріалах кримінальної справи.
На вище зазначені недоліки органу досудового слідства вже зверталась увага постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року, однак вказана постанова залишилась не виконаною та поза увагою органу досудового слідства.
Оскільки під час досудового і судового слідства належним чином не були перевірені вказані обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України, що призвело до неповноти досудового та судового слідства і у відповідності до ст. ст. 367, 368 КПК України тягне за собою безумовне скасування вироку.
Що ж стосується доводів прокурора щодо необхідності повернення справи на новий судовий розгляд, то приймаючи рішення про скасування вироку, колегія суддів вважає, що справу необхідно направити прокурору для організації додаткового розслідування, оскільки органом досудового слідства дійсно допущено неповноту з'ясування обставин, що підлягають доказуванню органами досудового слідства, які суд позбавлений можливості усунути в судовому засіданні в силу своєї диспозитивності, своїх процесуальних можливостей та покладання зазначеного обов'язку, згідно ст. 22 КПК України, на органи досудового слідства.
При додатковому розслідуванні органу досудового слідства необхідно прийняти усі передбаченні законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виконати всі згадані вище в даній ухвалі вказівки, перевірити доводи засудженого висунуті ним на свій захист та доводи його захисника, викладені в апеляції, а також провести по справі інші слідчі дії, необхідність в яких може виникнути в результаті додаткового розслідування даної справи та з'ясувати інші обставини, які мають значення для справи.
Разом з тим, повертаючи справу прокурору для організації додаткового розслідування та вирішуючи питання про запобіжний захід підсудному, колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав вважати, що підсудний ОСОБА_3 перебуваючи на волі зможе ухилятися від слідства та суду чи перешкоджати встановленню істини у справі.
Так, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що підсудний ОСОБА_3 з моменту порушення кримінальної справи до постановлення вироку, який судом апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконний, не порушував умов запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд, не перешкоджав досудовому слідству та розгляду справи в суді, має постійне місце проживання в м. Києві, має численні захворювання. За таких обставин колегія суддів визнає можливим запобіжний захід щодо ОСОБА_3 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд
Враховуючи зазначене та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Задовольнити апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3, та частково задовольнити апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2011 року відносно ОСОБА_3, скасувати, а справу повернути прокурору Дніпровського району м. Києва на додаткове розслідування.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши з під варти в залі суду.
Судді: 1. 2. 3. .
Паленик І.Г. Ноздряков В.М. Лашевич В.М.