АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 року. м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Махлай Л.Д., Шиманського В.Й.,

при секретарі - Перевузнику П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2012 року позивачі звернулися до суду із позовом, уточнивши який зазначили, що 04 листопада 2011 року відповідачка подала до Апеляційного суду Полтавської області апеляційну скаргу на ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15 липня 2011 року в якій допустила образливі висловлювання та виклала неправдиву та недостовірну інформацію щодо відповідачів, а саме: «ОСОБА_1 в усіх судах, в тому числі і в скороспеченому Великобагачанському суді Полтавської області, не гребує застосовувати любі шахрайські засоби по незаконному заволодінню спадщиною ОСОБА_4 - в першу чергу нерухомістю», «Прошу суд! Допоможіть зупинити явну шахрайку ОСОБА_1», «Скористалися шахраї ОСОБА_1 і адвокат ОСОБА_2», «цим подло скористалися позивач ОСОБА_1 з адвокатом ОСОБА_2 і в зговорі з суддею Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_8 і в червні місяці 2011 року організували позовну заяву до Великобагачанського районного суду Полтавської області під виглядом застосування ст. 114 ЦПК України за місцезнаходженням майна», «голова сільської Ради ОСОБА_5(сексуальний напарник ОСОБА_1) домовився у Великобагачанському районному суді, що суддя ОСОБА_9 «проверне» витребування документів на приватне нерухоме майно ОСОБА_4 і більше Великобагачанський районний суд їм не потрібен», « з 1998 року по день смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1, не проживала з ОСОБА_4, залишила сім'ю і насолоджувалась секс розвагами з юним коханцем корейцем, молодшим за дочку ОСОБА_6 - ОСОБА_1 на засекречених від ОСОБА_4 квартирах», «явно не при своєму розумі ОСОБА_1», «ОСОБА_1, бо вона влаштувала мені професійну драку ночами, як сильно навчена східним прийомам хуліганка. Мені довелося зняти побої в суд.-мед. Експертизі, що я надам суду при потребі». Крім того в апеляційній скарзі відповідачка зазначила образливі висловлювання на адресу покійної матері позивачки, а саме: «Гр-ка ОСОБА_6 проживала 10 років з юним коханцем ОСОБА_7 Місце їх проживання ОСОБА_6 і ОСОБА_1 ретельно приховували від ОСОБА_4» ..

Позивач ОСОБА_2 на обґрунтування заявлених вимог зазначив, що у вищевказаній апеляційній скарзі відповідачка зазначила недостовірні відомості, які принижують його честь та гідність, ділову репутацію як адвоката, зокрема: «позивач ОСОБА_1 з адвокатом ОСОБА_2 і в зговорі з суддею Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_8 і в червні місяці 2011 року організували позовну заяву до Великобагачанського районного суду Полтавської області під виглядом застосування ст. 114 ЦПК України за місцезнаходженням майна», «ні позивач ОСОБА_1, ні адвокат ОСОБА_2 не збирались виїздити з Києва до Великої Багачки, а я не знала про шахрайську сіделку і не могла допустити, що … у Великобагачанському районному суді суддя ОСОБА_9 на всю махлює номерами судових справ:… то вибірково документи для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виписуються під № 2-226\11, «Скористалися шахраї ОСОБА_1 і адвокат ОСОБА_2.»

Зазначаючи, що вищевказані висловлювання в апеляційні скарзі до суду спричинили позивачам моральної шкоди, просили стягнути із відповідачки грошову компенсацію спричиненої моральної шкоди на користь ОСОБА_1 - 21460 грн., та на користь ОСОБА_2 - 21460 грн. та відшкодувати по 214.60 грн. судового збору кожному з позивачів.(а.с. 1-29)

Відповідачка проти позову заперечувала. (а.с. 35-37)

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06.07.2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовлено. (а.с.74-78).

В апеляційній скарзі позивачі посилалися на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просили рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. На обґрунтування скарги зазначили, що суд не дослідив обставини справи, висновки суду суперечать обставинам справи і наявним в ній доказам, якими обґрунтовані заявлені позовні вимоги. (а.с. 82-89)

В судовому засіданні представник ОСОБА_2, ОСОБА_1 підтримали скаргу і просили її задовольнити.

Інші особи до суду не прибули про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази.(а.с.101)

Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи сторін, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка 04 листопада 2011 року підписала і направила до Апеляційного суду Полтавської області апеляційну скаргу на ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15 липня 2011 року, в якій не погоджуючись із діями позивачів та суду при розгляді цивільної справи про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, просила провести перевірку та оцінку вищезазначених оскаржуваних дій.

Право ОСОБА_3 на власне тлумачення обставин справи, надання до суду заперечень і пояснень з приводу наявного між сторонами спору та відомих відповідачці обставин та подій з приводу обставин відкриття і прийняття спадщини, які стали їй відомі, і звернення із апеляційною скаргою на дії суду першої інстанції, ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2 до Апеляційного суду Полтавської області, тобто органу, компетентного розглядати скаргу, передбачено ст.ст. 34, 40 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про звернення громадян " від 02.10.96р. № 393, ст.ст. 13, 27, 31, 293 ЦПК України.

Оцінюючи вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку не мало місце поширення відомостей, які б принижували(порочили) честь, гідність або ділову репутацію позивачів, про спростування яких був пред'явлений позов, оскільки за змістом ст.ст. 277, 299 ЦК України та виходячи із роз'яснень даних у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», звернення громадянина до органу який уповноважений розглядати скаргу за захистом прав, які вважає порушеними, у тому числі пояснення сторони до суду під час розгляду справи, не може вважатись поширенням неправдивих відомостей. Тому, враховуючи й те, що доказів, які б свідчили про поширення відповідачкою відомостей серед інших осіб, не встановлено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Посилання суду першої інстанції про відсутність у позивачів вимог про спростування оспорюваної ними інформації, з огляду на ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому, колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 липня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

Л.Д.Махлай

В.Й.Шиманський