АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Дмитренко Г.М.

суддів - Ковальської В.В., Лук'янець Л.Ф.

за участю прокурора - Отроша В.М.

захисника - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2012 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Цвітоха Славутського району Хмельницької області, українець, громадянин України, з середньою-спеціальною освітою, не працює, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимий:

вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 21.02.2006 року за ст. 187 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі,

засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_2 вироком суду визнаний винним та засуджений за повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Як встановив суд, злочин вчинено за таких обставин.

11 серпня 2011 року приблизно о 20 годині, ОСОБА_2 в приміщенні магазину «Бігуді» по вул. Щербакова, 1 в м. Києві, таємно викрав мобільний телефон «Самсунг Е 840», вартістю 700 гривень, з сім карткою мобільного оператора «Діджус», вартістю 40 гривень, на балансовому рахунку якої знаходились грошові кошти в сумі 10 гривень, та картою пам'яті, вартістю 50 гривень, що належить потерпілій ОСОБА_3 Після чого з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, завдавши потерпілій матеріальних збитків на загальну суму 800 гривень.

Справа розглянута відповідно до вимог ст. 299 ч. 3 КПК України.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій, просить змінити покарання менш суворим не пов'язаним з позбавленням волі, посилаючись на те, що він хворіє на тяжке захворювання і не може отримати належного лікування в місцях позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_1, який підтримав апеляцію засудженого ОСОБА_2, прокурора, який заперечував проти апеляції засудженого ОСОБА_2, просив вирок суду залишити без зміни, провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наявними у справі доказами, які досліджені судом за правилами ст. 299 ч. 3 КПК України.

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ст. 185 ч. 2 КК України.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 про пом'якшення призначеного покарання та зміну виду покарання на не пов'язаний з позбавленням волі, є необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_2 вчинив злочин, який згідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, раніше судимий, має не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість та відбувши покарання у виді позбавлення волі належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, не працює.

За наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення призначеного засудженому ОСОБА_2 покарання.

Стан здоров'я засудженого ОСОБА_2 врахований судом першої інстанції при обранні виду та міри покарання.

Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2, суд керувався вимогами ст. 65 КК України, врахувавши при цьому ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_2, що він раніше судимий, непрацює, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, його вік, характеристики, стан здоров'я, перебуває на обліку в Київському міському центральному протитуберкульозному диспансері, встановивши обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, та не встановивши обставин, що обтяжують покарання, суд, призначив засудженому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах близьких до мінімальних, передбачених санкцією ст. 185 ч. 2 КК України, що передбачає відповідальність за вчинений ним злочин.

Призначене покарання за видом і розміром є необхідним й достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_2 та попередження нових злочинів і таким, що його не можна визнати невиправдано суворим.

Будь-яких порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни вироку суду з пом'якшенням призначеного покарання, та задоволення апеляції засудженого ОСОБА_2, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_2 за ст. 185 ч. 2 КК України залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.

СУДДІ:

________________ ________________ ________________

Дмитренко Г.М. Ковальська В.В. Лук'янець Л.Ф.