АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Дмитренко Г.М.

суддів - Верховець Т.М., Кияшка О.А.

за участю прокурора - Отроша В.М.

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника потерпілих - ОСОБА_5

та особи, справа щодо

якого закрита - ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_6 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2009 року.

Цією постановою кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лютерівка Теофіпольського району Хмельницької області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, працюючого заступником начальника відділу Міністерства оборони України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 365 ч. 1, 366 ч. 1 КК України, закрита у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності.

Як зазначено в постанові суду в ході досудового слідства встановлено, що рішенням №175 XIV сесії XXII скликання Старокиївської районної Ради народних депутатів м. Києва від 25 грудня 1997 року, створено Фонд приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва. Цим же рішенням головою Фонду приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва призначено ОСОБА_6

На підставі рішення №162/1139 VIII сесії XXIII скликання Київської міської ради від 30 січня 2001 року «Про адміністративно-територіальний устрій м. Києва» у м. Києві утворено десять районів і присвоєно їм такі назви: Голосіївський, Дарницький, Деснянський, Дніпровський, Оболонський, Печерський, Подільський, Святошинський, Солом'янський і Шевченківський.

На підставі рішення №12 І сесії XXIII скликання Київської міської ради від 17 вересня 2001 року, створено Фонд приватизації комунального майна Шевченківського району м. Києва на базі Представництва Фонду державного майна України у Радянському районі м. Києва, Фондів приватизації комунального майна Старокиївського та Шевченківського районів м. Києва, що реорганізуються відповідно до законодавства України та адміністративно-територіального устрою, затвердженого рішенням Київради від 27 квітня 2001 року за №280/1257. Фонду приватизації комунального майна Шевченківського району м. Києва надано повноваження щодо приватизації об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва згідно чинного законодавства України.

На підставі рішення №20 II сесії ХХІІІ скликання Шевченківської районної у м. Києві ради від 4 жовтня 2001 року, головою фонду приватизації комунального майна Шевченківського району м. Києва призначено ОСОБА_6 та затверджено Положення про Фонд приватизації комунального майна Шевченківського району м. Києва.

ОСОБА_6, працюючи на посаді голови Фонду приватизації комунального майна Шевченківського району м. Києва, постійно обіймав посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, тобто був службовою особою та представником влади.

Працюючи на посаді голови Фонду приватизації комунального майна Шевченківського району м. Києва, являючись службовою особою та представником влади, ОСОБА_6 вчинив злочини у сфері службової діяльності при наступних обставинах.

14 грудня 1999 року Старокиївською районною державною адміністрацією м. Києва на підставі ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок організації та діяльності об'єднань, що створюються власниками для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №588 від 31 липня 1995 року, зареєстровано об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Архітектор», за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2.

Рішенням VIII сесії XXIII скликання Київської міської ради за №280/1257 від 27 квітня 2001 року, затверджено межі нових адміністративних районів м. Києва, визначених на план-схемі, згідно з додатком №1 до цього рішення та описи меж нових адміністративних районів згідно з додатком №2 до цього рішення.

У відповідності до додатку №2 до рішення Київради від 27 квітня 2001 року за №280/1257 визначено межі Шевченківського та Печерського районів м. Києва, згідно яких будинок АДРЕСА_2 у м Києві віднесено до території Печерського району м. Києва, і у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» будинок №4 належав до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва.

Проте, 31 жовтня 2001 року, у денний час, голова Фонду приватизації комунального майна Шевченківського району м. Києва ОСОБА_6, перебуваючи у службовому приміщенні Фонду за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 24, діючи умисно, усвідомлюючи, що він обіймає посаду Голови Фонду приватизації комунального майна Шевченківського району м. Києва, явно виходячи за межі наданих йому прав і повноважень, діючи в супереч ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», яка передбачає, що приватизація - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України, п .2 ст.10 цього ж Закону, яким передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, до яких відноситься підвал будинку, та всупереч Положенню про Фонд приватизації комунального майна Шевченківського району м. Києва, яким передбачено повноваження ОСОБА_6, як голови Фонду, вчинювати дії щодо приватизації комунального майна Шевченківського району м. Києва, склав завідомо неправдивий документ - договір купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу №000675/12, в якому зазначив завідомо неправдиві відомості про те, що він, діючи від імені неіснуючого Фонду приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва, продав ТОВ «Миколаївське» в особі директора ОСОБА_8 допоміжне приміщення у житловому будинку, у Печерському районі м. Києва за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 231,7 м.кв., яке знаходилось на момент укладання договору купівлі продажу, згідно рішення №162/1139 VIII сесії XXIII скликання від 30 січня 2001 року Київської міської ради «Про адміністративно-територіальний устрій м. Києва» та рішення VIII сесії XXIII скликання Київської міської ради за №280/1257 від 27 квітня 2001 року «Про межі нових адміністративних районів м. Києва та організаційні заходи по проведенню адміністративно-територіальної реформи» у комунальній власності територіальної громади Печерського району м. Києва та належало мешканцям вказаного будинку. При цьому, ОСОБА_6, фактично працюючи на посаді Голови Фонду приватизації комунального майна Шевченківського району м. Києва, підписав укладений договір від імені Голови Фонду приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва та завірив його печаткою не існуючого Фонду приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва. Цього ж дня, ОСОБА_6 видав завідомо неправдивий документ - договір купівлі - продажу №000675/12 будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу директору ТОВ «Миколаївське» ОСОБА_8

Продовжуючи свої злочинні дії, що були спрямовані на перевищення влади, голова Фонду приватизації комунального майна Шевченківського району м. Києва ОСОБА_6, у службовому приміщенні Фонду за адресою: м. Київ вул. Б. Хмельницького, 24, діючи умисно, явно виходячи за межі наданих прав, у денний час 24 грудня 2001 року, склав завідомо неправдиві документи, а саме: акт №431 прийому-передачі ТОВ «Миколаївське» від неіснуючого Фонду приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва допоміжного приміщення, загальною площею 231,7 м.кв., яке знаходилось у підвалі будинку АДРЕСА_2 в Печерському районі м. Києва. Крім цього, ОСОБА_6, використовуючи бланк свідоцтва про власність неіснуючого Фонду приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва, який є офіційним документом, вніс до нього завідомо неправдиві відомості. А саме, у свідоцтві про власність за №431 від 24 грудня 2001 року, вказав, що ТОВ «Миколаївське», на підставі договору купівлі-продажу №000675/12 від 31 жовтня 2001 року, є власником нежитлового приміщення, яке розташоване в будинку АДРЕСА_2. При цьому, ОСОБА_6 усвідомлював, що зазначений договір є підробленим. Після цього, ОСОБА_6 затвердив акт прийому-передачі №431 та свідоцтво про власність №431 від 24 грудня 2001 року печаткою неіснуючого, на той час, Фонду приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва та засвідчив ці документи своїм підписом від імені Голови Фонду приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва та видав ці завідомо неправдиві документи ТОВ Миколаївське» в особі директора ОСОБА_8

Умисними і протиправними діями Голови Фонду приватизації комунального майна Шевченківського району м. Києва ОСОБА_6 щодо приватизації допоміжного підвального приміщення в будинку АДРЕСА_2 на користь ТОВ «Миколаївське» було грубо порушено вимоги ст. 19 Конституції України, якими передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та ст.41 Конституції України, яка передбачає право кожного володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Отже, описаними протиправними діями ОСОБА_6 заподіяно істотну шкоду охоронюваним Конституцією України правам та інтересам окремих громадян - мешканців будинку АДРЕСА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_2, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Закриваючи кримінальну справу щодо ОСОБА_6, суд першої інстанції послався на те, що передбачений законом строк давності по даній кримінальній справі закінчився, а згідно ст. 11-1 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є обов'язковим, за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.

В апеляції ОСОБА_6 просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2009 року, кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення принципу презумпції невинуватості та п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказує, що висновки викладені в постанові суду спростовуються доказами наявними в матеріалах справи, висновки щодо спричинення ним істотної шкоди правам та інтересам мешканців будинку по АДРЕСА_2 у м. Києві суперечить встановленим судом фактам, звертаючись до суду з клопотанням про закриття справи він не знав, що без дослідження обставин та без доведеності вини, його буде визнано винним у злочинах, яких він не вчиняв, суд не роз'яснив йому, що він буде визнаний винним, не взяв до уваги докази, які могли б вплинути на його висновки, не досліджуючи будь-яких доказів допустив однобічність та неповноту судового слідства по справі.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_6, який підтримав свою апеляцію, прокурора, представника потерпілих ОСОБА_5 та потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення апеляції ОСОБА_6, просили постанову суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 11-1 ч. 2 КПК України, суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є обов'язковим, за винятком випадку, передбаченого ст. 49 ч. 4 КК України.

Відповідно до положень ст. 49 ч. 1 п. 3 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею злочину середньої тяжкості, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років.

Згідно ст. 12 п. 2 КК України, злочини, передбачені ст. ст. 365 ч. 1, 366 ч. 1 КК України, є злочинами середньої тяжкості, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

Як убачається з матеріалів справи, суд, правильно встановивши наявність правових підстав, передбачених ст. 49 КК України, для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, урахувавши, що з моменту вчинення діянь зазначених у обвинуваченні - 31.10.2001 року (ст. 365 ч. 1 КК України) та 24.12.2001 року (ст. 366 ч. 1 КК України) до часу розгляду справи в суді пройшло більше семи років та думку ОСОБА_6, який не заперечував проти закриття кримінальної справи щодо нього з цієї підстави, прийняв законне й обґрунтоване рішення.

Доводи апеляції ОСОБА_6 про те, що звертаючись до суду з клопотанням про закриття справи він не знав, що без дослідження обставин та без доведеності вини, його буде визнано винним у злочинах, яких він не вчиняв, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Як убачається з матеріалів справи, обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 не виносився, вина ОСОБА_6 судом першої інстанції не встановлювалася, у постанові від 05 листопада 2009 року про це не зазначено.

В розгляді справи в суді першої інстанції брав участь захисник - адвокат ОСОБА_20, який здійснював захист ОСОБА_6

Клопотання про закриття справи у зв'язку із закінченням строків давності заявлено саме захисником ОСОБА_6 - ОСОБА_20 /т. 8 а.с. 280-281/, і було підтримане ОСОБА_6 /т. 8 а.с. 282 зворот/

За наведеного, будь-які підстави ввважати, що ОСОБА_6 не розумів значення та наслідки закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності, зокрема, у зв'язку з юридичною необізнаністю, відсутні.

Доводи апеляції ОСОБА_6 про те, що суд не роз'яснив йому наслідки закриття справи, не ґрунтуються на матеріалах справи і спростовуються протоколом судового засідання.

З протоколу судового засідання від 04.11.2009 року /т. 8 а.с. 282 зворот/ убачається, що суд роз'яснив ОСОБА_6, що закриття справи у зв'язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою та наслідки закриття кримінальної справи. На що ОСОБА_6 повідомив суду, що йому відомі та зрозумілі наслідки закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності, а також те, що закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою. /т. 8 а.с. 282 зворот/

З протоколу судового засідання також убачається, що прокурор та потерпілі не заперечували проти закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності.

Невизнання ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні злочинів не може бути перешкодою для застосування ст. 49 КК України, оскільки в даному випадку підсудний не заперечував проти закриття справи з нереабілітуючих підстав.

Зміна правової позиції ОСОБА_6 щодо заперечення в апеляції проти закриття справи у зв'язку із закінченням строків давності, після прийняття рішення судом першої інстанції, не є підставою для скасування постанови суду, яка винесена з дотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального законів.

За наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду та задоволення апеляції ОСОБА_6

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва, -

У Х В А Л И Л А:

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2009 року, якою кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 365 ч. 1, 366 ч. 1 КК України, закрита у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності зі звільненням ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_6 - без задоволення.

СУДДІ:

________________ ________________ _______________

Дмитренко Г.М. Верховець Т.М. Кияшко О.А.