АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/2690/14237/2012
Головуючий у 1 інстанції: Савицький О.А.
Доповідач: Шкоріна О.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 жовтня 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Стрижеуса А.М., Поліщук Н.В.,
при секретарі: Василевському Я.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» про визнання майнових прав на квартиру, визнання права власності на частку в об'єкті незавершеного будівництва, визнання права на отримання квартири в натурі, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2011 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» про визнання майнових прав на квартиру, визнання права власності на частку в об'єкті незавершеного будівництва, визнання права на отримання квартири в натурі.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що між нею та ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» 12 серпня 2003 року було укладено договір №1780/322-70 про спільну діяльність з дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку. Вона сплатила повну вартість інвестиційних коштів майна в розмірі 458 297 грн. 85 коп., таким чином виконавши свої зобов'язання за договором. Відповідач в свою чергу умови договору у повній мірі не виконав, а саме у запланований строк завершення будівництва будинок в експлуатацію не ввів, правовстановлюючих документів на об'єкт інвестування не видав, чим порушив взяті на себе зобов'язання.
Просила визнати за нею майнове право на 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1; визнати за нею право власності на частку в об'єкті незавершеного будівництва за характеристиками: 2-х кімнатну квартиру ; 40 на 5-му поверсі загальною площею квартири 82,6 кв.м. по АДРЕСА_1, що випливає з договору №1780/322-70 від 12 серпня 2003 року про спільну діяльність з дольової участі в будівництві багатоквартирного житлового будинку та визнати за нею право на отримання в натурі зазначеної квартири.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» про визнання майнових прав на квартиру, визнання права власності на частку в об'єкті незавершеного будівництва, визнання права на отримання квартири в натурі - відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі.
Зазначив, що рішення є необґрунтованим, таким що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясував обставини справи, не застосував закон який підлягав застосуванню.
Так, суд помилково дійшов висновку, що обсяг майнових прав позивача визначається договором, не застосував положення Закону України «Про інвестиційну діяльність».
Також, суд першої інстанції неповно дослідив докази, не надав належної оцінки доказам, не перевірив допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В судове засідання не з'явилися сторони, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, причину своєї неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 серпня 2003 року між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_2 був укладений договір про спільну діяльність щодо дольової участі в будівництві багатоквартирного житлового будинку № 1780/322-70.
Відповідно до п.1.1, 3.4 договору сторони зобов'язалися діяти спільно для досягнення спільної мети: будівництво та введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1. Запланований строк закінчення будівництва та здачі об'єкта 1 квартал 2005 року.
У відповідності до п.3.1 договору пайщики зобов'язалися в якості свого вкладу за даним договором внести грошові кошти (пай), загальна сума якого на дату укладення договору складає еквівалент 86100 доларів США, в гривнях за офіційним курсом НБУ на момент оплати в кінцевий строк до 15 лютого 2005 року.
В свою чергу відповідач у відповідності до п. 3.2 договору зобов'язався в якості свого вкладу у спільну діяльність своїми силами і з залученням власних трудових ресурсів, механізмів, устаткування, а також дольових та залучених коштів юридичних та фізичних осіб завершити будівництво багатоквартирного житлового будинку у відповідності до проекту та вимог ДБН, та передати пайщикам в натурі 2-х кімнатну квартиру на 5-му поверсі, проектною площею 82 кв.м.
Згідно з п.п.3.3 договору грошові та майнові вклади учасників, а також об'єкт нерухомості є спільною власністю у відповідності з розмірами їх внесків у спільну діяльність. Після оформлення права власності пайщиками відповідно до п.п.9.4, 9.5 даного договору права спільної власності, які витікають з цього договору, припиняються, і кожна зі сторін розпоряджається виділеною йому часткою у створеному сторонами за даним договором об'єкті на власний розсуд.
За умови виконання зобов'язання, вказаного в п.3.1 договору, пайщики повністю набувають право на пайову (дольову) участь у будівництві, а фірма втрачає право розпорядження часткою пайщиків, інакше, як в інтересах та за згодою пайщиків, що передбачено п. 3.7 договору.
Пунктом 3.9 договору визначено, що частка пайщиків вважається прийнятою пайщиками після підписання ними акту про виконання договору фірмою.
Сторони узгодили п.9.1., що у разі, якщо вищезазначений об'єкт складається з декількох черг будівництва, а заселення об'єкту здійснюється після закінчення будівництва кожної черги, то об'єкт вважається зданим в експлуатацію по закінченню будівництва останньої черги.
Додатковою угодою №2 від 20 липня 2004 року сторони внесли зміни до договору №1780/322-70 від 12 серпня 2003 року зазначивши пайщиками: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з правом отримання ними Ѕ частини загальної долі пайщиків.
Пайщики в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, сплатили повну оплату пайового внеску у розмірі еквівалентному 86 100 доларів США, що складає 458 297 грн. 85 коп.
Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, виготовленого 25 серпня 2011 року КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», зазначена квартира розташована на 5 поверсі 17,19 поверхового будинку та складається з 2-х кімнат, загальною площею 82,6 кв.м. Згідно в технічному паспорті об'єкт не прийнятий в експлуатацію, розпорядження про присвоєння поштової адреси в БТІ м. Києва не подано.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання майнових прав на квартиру, суд першої інстанції виходив з того, що майнові права на квартиру АДРЕСА_1 відповідачем не оспорюються, а навіть визнаються. Обсяг майнових прав ОСОБА_2 визначено договором про спільну діяльність щодо дольової участі в будівництві багатоквартирного житлового будинку № 1780/322-70 від 12 серпня 2003 року. Таке право набувається відповідно до вимог ЦК України, в тому числі на підставі правочинів передбачених законом, а також судом не встановлено порушень щодо цього права позивача з боку відповідача.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись не можна, оскільки він не відповідає встановленим обставинам у справі.
Статтею 177 ЦК України встановлено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.
Згідно до ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Майнові права є самостійним об'єктом цивільних правовідносин, і можуть набуватися у передбаченому законом порядку, в тому числі і шляхом укладання цивільно - правових угод.
Поняття майнового права визначено ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», за правилами якої майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений ст. 328 ЦК України, «на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів».
Моментом набуття права власності на майнові права є момент, визначений відповідним правочином. Правочин, який визначає наявність у набувача відповідних прав, відмінних від права власності (тобто відсутність сукупності прав: володіння, користування та розпорядження), в тому числі і права вимоги до контрагента є правочином, якій встановлює право власності на майнові права.
Відповідно до Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», держава забезпечує офіційне визнання, захист та підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Статтею 19 зазначеного Закону встановлено правові підстави державної реєстрації речових прав на майно. Серед яких, зокрема, є рішення суду, яке набрало законної сили.
Враховуючи, що позивач виконала свої зобов'язання за договором про сумісну діяльність щодо дольової участі у будівництві багатоквартирного жилого будинку, сплативши відповідну суму коштів, вона фактично набула майнових прав на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 13 серпня 2012 року в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 про визнання майнових прав на квартиру підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення таких вимог. В решті рішення суду слід залишити без змін, оскільки доводи апеляційної скарги в цій частині висновки суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 -задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2012 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» про визнання майнових прав на квартиру та ухвалити в цій частині нове наступного змісту.
Визнати за ОСОБА_2 майнове право на двохкімнатну квартиру №40 на п»ятому поверсі загальною площею 82,6 кв.м. по АДРЕСА_1.
В решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: «підпис»
Судді: «підписи».