АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/2690/13670/2012
Головуючий у 1 інстанції: Жежера О.В.
Доповідач: Шкоріна О.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 жовтня 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Стрижеуса А.М., Рубан С.М.,
при секретарі: Василевському Я.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, треті особи: ЖБК «Сатурн -2», Головне управління юстиції в м. Києві про розірвання договорів купівлі-продажу квартири, визнання права власності на Ѕ частину квартири в порядку спадкування та стягнення моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкоємцем,
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частину квартири в порядку спадкування посилаючись на те, що 04.08.1978 року на підставі ордеру № 010186, виданого Виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів, його брат ОСОБА_8 разом з дружиною - відповідачкою ОСОБА_4 отримали кооперативну квартиру АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, після чого відкрилась спадщина на Ѕ частину вказаної квартири. Оскільки шлюб між відповідачкою та ОСОБА_8 на момент смерті останнього було розірвано, позивач, як єдиний спадкоємець звернувся до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, яка приєднана до спадкової справи № 271. Однак, у зв'язку з недосягненням згоди з відповідачкою стосовно поділу спадкового майна позивач звернувся до суду з даним позовом.
В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та в кінцевому результаті просив суд розірвати договори купівлі продажу спірної квартири від 30.04.2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_9, від 30.07.2008 року укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_6, від 28.03.2009 року укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_10, визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири в порядку спадкування та стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_9. ОСОБА_6 та ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень з кожного.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що після звернення до суду з позовом йому стало відомо про укладення відповідачкою ОСОБА_4, з метою уникнення поділу спадкового майна йото померлого брата, вказаних договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, яка є предметом даного спору. Вказаними діями ОСОБА_4, ОСОБА_9. ОСОБА_6 та ОСОБА_10 порушили загальні правила вчинення правочинів і передали майнові права, які їм не належали. Позивач вважає, що його права на частину спірної квартири виникли ще до оформлення договорів купівлі-продажу і ОСОБА_4 повинна була повідомити покупців про факт відкриття спадщини. Оскільки позивач не встиг набути права власності на спадщину, яка відкрилась після смерті його брата ОСОБА_8 у вигляді Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 через незаконні дії ОСОБА_4. ОСОБА_9. ОСОБА_6 та ОСОБА_10 в результаті укладення ними договорів купівлі-продажу, посилаючись на ст. 203 ЦК України просить розірвати вказані договори і визнати за ним право власності на частину спірної квартири. Крім того, позивач ОСОБА_3 вказав, що внаслідок дій відповідачів він несе додаткові витрати по справі, позбавлений можливості оформити своє право на спадкове майно, що призвело до моральних страждань, тому просить стягнути з кожного відповідача по 10 000.00 грн. завданої йому моральної шкоди.
Відповідачка ОСОБА_11 в свою чергу подала зустрічний позов, в якому просила встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_8 на момент його смерті. В обґрунтування своїх вимог вказала, що вона з 05.08.1970 року по 34.07.2007 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 Під час шлюбу, вони, на підставі ордеру 04.08.1978 року № 010186, виданого Виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів, отримали квартиру АДРЕСА_1. Протягом 15 років сплачували пайовий внесок за квартиру, який остаточно був внесений у березні 1992 року і на підставі цього ОСОБА_4 на своє ім'я отримала свідоцтво про право власності на квартиру, видане 24.02.1998 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації. Також ОСОБА_4 зазначила, що в зв'язку зі смертю їхнього спільного сина у квітні 2007 року ОСОБА_8 почав зловживати спиртними напоями та вести себе агресивно, що змусило її звернутись до суду з позовом про розірвання шлюбу з метою виливу на останнього. Шлюб між ними було розірвано, однак розлучення носило формальний характер, вони залишались проживати однією сім'єю в спірній квартирі та вести спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. Спадкове майно, яке залишилось після нього складалось з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, однак, враховуючи факт спільного проживання, вступ в управління, володіння спадковим майном та те, що вона була, згідно правовстановлюючих документів, власником квартири, до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини вона не зверталася і від спадщини у встановленому порядку не відмовлялася. Вказала, що вважаючи себе спадкоємцем першої черги правомірно набула право власності на частину спірної квартири і правомірно її відчужила, однак, оскільки позивачем ОСОБА_3 оскаржується правомірність такого набуття просить встановити факт проживання однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_8
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2010 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3
Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
В решті позовних вимог - відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4- відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 21 липня 2011 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 рішення залишено без змін, а апеляційна скарга відхилена.
В свою чергу, ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2, 6 серпня 2012 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 та постановити ухвалу про залишення заяви без розгляду, посилаючись на те, що таке є необґрунтованим, винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зазначав, що судом допущено порушення норм процесуального права, ОСОБА_12 не була повідомлена про день та час розгляду справи. Резолютивна частина рішення була проголошена наступного дня після фактичного закінчення розгляду справи. Крім того, суд прийняв до провадження позовну заяву, а надалі і заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, які не відповідають вимогам ст. ст. 119 та 120 ЦПК України.
Вважає, що до складу спадкового майна 1 / 2 частина квартири АДРЕСА_1 не входить, оскільки у заяві позивача до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлого брата відсутні відомості про склад спадщини. Крім того, померлим ОСОБА_8 за життя факт належності спірної квартири ОСОБА_4 на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 24 лютого 1998 року, виданого на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення КМДА не оспорювався, а тому вважає, що спадкодавець ОСОБА_8 не був співвласником спірної квартири, а був лише членом сім»ї власника і мав лише право користування. Право користування житлом є особистим немайновим правом і згідно п.1ч.1 ст.1219 ЦК України не входить до складу спадщини, при цьому вважає, що померлий і такого права не мав, оскільки після розірвання шлюбу набув статус тимчасового мешканця без права самостійного користування житлом.
Також зазначав, що при відсутності відмови державного нотаріуса в оформленні спадщини, позивач мав можливість одержати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі, а тому вимоги позивача про визнання права на спадщину не підлягали судовому розглядові.
В судове засідання ніхто не з'явився про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідними розписками та повідомленнями про вручення поштового відправлення ( а.с.21, 25, 28-30), причини своєї неявки суду сторони не повідомили у зв'язку з чим колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
ОСОБА_4 та ОСОБА_3, перебуваючи у шлюбі з 1970 року, в 1977 році отримали кооперативну квартиру АДРЕСА_1, пайовий внесок по якій в сумі 6778 карбованців сплатили в березні 1992 року.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про власність», норми якого діяли на той час, право власності на квартиру в будинку ЖБК виникає внаслідок повного внесення пайового внеску.
Враховуючи правило ст. 22 КпШС України, якою встановлено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном, та за відсутності інших доказів, що б підтверджували протилежне, колегія суддів вважає, що сплативши в повному обсязі пайовий внесок подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 фактично набули права власності на квартиру.
Дані обставини не заперечувала і сама ОСОБА_4 під час розгляду справу у суді першої інстанції.
На підставі наказу першого заступника Головного управління житлового забезпечення Київської державної адміністрації № 84-с від 16 лютого 1998 року ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що померлий ОСОБА_3 за життя не оспорював право власності ОСОБА_4, а тому не може вважатися власником спірної квартири, колегією суддів не приймаються, оскільки видача свідоцтва про право власності на квартиру лише на ім'я ОСОБА_4, не позбавляла права власності ОСОБА_3 на його частку.
31 липня 2007 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим відділом РАГС Оболонського РУЮ м.Києва.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.
Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина, яка складалася з 1 / 2 частини квартири АДРЕСА_1. Ця обставина також була підтверджена ОСОБА_4
Відповідно до ст..1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_7 є рідним братом померлого ОСОБА_8
Враховуючи, що на день відкриття спадщини ОСОБА_8 та ОСОБА_4 перебували у розірваному шлюбі, що позбавило останню права на спадкування у першу чергу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на спадщину в порядку черговості набув позивач ОСОБА_3, як брат померлого, про прийняття якої останній заявив, звернувшись 7 лютого 2008 року з заявою до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори.
Відповідно до ст..1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно з п. 207 розділу 22 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, письмова заява про прийняття спадщини та відмову від неї подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Таким чином, у спосіб визначений законом та підзаконними актами ОСОБА_3 прийняв спадщину, звернувшись особисто з письмовою заявою до нотаріальної контори по місцю відкриття спадщини.
Будь-яких інших вимог до заяви ні Законом України «Про нотаріат», ні Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не містить, а тому посилання апеляційної скарги в тій частині, що позивач не довів, що Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 належить до спадкового майна, в тому числі не вказавши про неї у заяві від 7 лютого 2008 року не заслуговують на увагу.
Згідно роз'яснень, наданих у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Згідно з п. 216 розділу 22 Інструкції видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна, а якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності.
Оскільки правовстановлювальних документів на 1 / 2 частину квартиру АДРЕСА_1, яка належала до спадкового майна, позивач не мав, отже умови для одержання останнім в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину були відсутні.
З огляду на наведене, колегія суддів не може прийняти в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення доводи апеляційної скарги в тій частині, що у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3, оскільки останній не мав можливості за відсутності правовстановлювальних документів на частку квартири отримати в нотаріальній конторі свідоцтво без звернення до суду.
Згідно із ст..309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо істотного порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому посилання, що ОСОБА_12 не була повідомлена про день та час розгляду справи, резолютивна частина рішення була проголошена наступного дня після фактичного закінчення розгляду справи, позовна заява не відповідала вимогам ст.ст.119, 120 ЦПК України колегією суддів не приймаються..
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність, а тому підлягають відхиленню.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 1 / 2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 218, , 303, 304, 307, 308, 313, 314, 316, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: