АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Ященка М.А.,

суддів - Журавля О.О., Тютюн Т.М.,

за участю прокурора - Карпука Ю.А.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали справи за апеляцією захисника ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2012 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві Скоробогача В.М. від 05 вересня 2012 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Своє рішення суд мотивував тим, що слідчий, при порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3, додержав вимог ст.ст. 94, 97, 98 КПК України, правильно встановивши приводи та підстави для цього.

В поданій апеляції захисник ОСОБА_1 вважає, що постанова суду прийнята з порушенням норм кримінально-процесуального закону, просить скасувати її та постанову слідчого про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 Як зазначає апелянт, постанова слідчого винесена без зазначення підстав до порушення кримінальної справи, що не відповідає вимогам ст. 98 КПК України, на що суд увагу не звернув, зазначивши, що це лише формальне невиконання вимог кримінально-процесуального закону. Як достатні дані для порушення кримінальної справи судом були взяті до уваги пояснення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які були отримані слідчим вже після порушення кримінальної справи, а тому вони не могли бути підставою для її порушення. Крім того, судом не надано правової оцінки наявності самого факту злочину, передбаченого ст. 190 КК України, тобто шахрайства, за наявності в матеріалах, на момент порушення справи, розписки ОСОБА_3 про отримання ним грошових коштів від ОСОБА_5 та зобов'язання їх повернути у визначений в розписці термін, що свідчить про існування цивільно-правових відносин між зазначеними особами, а також про те, що у ОСОБА_3 був відсутній умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 та ОСОБА_10, від яких він взагалі кошти не отримував і домовленостей про передачу ними йому грошових коштів не мав.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити, думку прокурора, котрий вважав необхідним частково задовольнити апеляцію та скасувати постанову суду, повернувши справу на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали скарги та матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи, обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 вересня 2012 року слідчий СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві Скоробогач В.М. виніс постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

На зазначену постанову захисник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_1, в інтересах останнього, в порядку ст. 236-7 КПК України подав скаргу до Деснянського районного суду м. Києва, вважаючи її незаконною і необґрунтованою.

Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя, у відповідності до вимог ст. 236-8 КПК України, заслухав пояснення захисника особи, щодо якої було порушено кримінальну справу, думку прокурора, дослідив матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи і прийшов до висновку, що при порушенні справи дотримані вимоги кримінально-процесуального закону, а досліджені матеріали містять достатні приводи і підстави для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, у зв'язку з чим скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Такий висновок суду колегія суддів не вважає законним і обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 15 ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для цього.

Проте, вказаних вимог закону судом не було дотримано.

Так, у постанові суду першої інстанції зазначено, що він позбавлений можливості висловитись щодо законності джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи і не може співставити їх з отриманими від слідчого матеріалами, оскільки перелік цих даних в тексті оскарженої постанови відсутній.

Такі висновки суду суперечать його ж попереднім твердженням, що слідчий, при порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3, додержав вимог ст.ст. 94, 97, 98 КПК України, правильно встановивши приводи та підстави для її порушення і свідчать про самоусунення судді від перевірки законності джерел отримання даних, що вказували на наявність в діях особи, щодо якої порушена кримінальна справа, ознак інкримінованого їй злочину.

Перевірка доводів скарги на постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 190 КК України, проведена вкрай поверхово. Залишились неперевіреними твердження про те, що згідно заяви ОСОБА_9 він передав кошти в сумі 20 000 доларів США ОСОБА_10, а вже той ці кошти та свої 10 000 доларів США, а всього 30 000 доларів США, передав ОСОБА_5 В той же час, кримінальна справа була порушена щодо ОСОБА_3 і суд не перевірив, чи є заяви ОСОБА_9 та ОСОБА_10 приводами для порушення кримінальної справи саме відносно нього, хоч і послався на них, як на такі.

Крім цього, в оскаржуваній постанові суду стверджується, що серед підстав до порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 були, крім їх пояснень, також і протоколи допитів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 При цьому суд не звернув увагу, що підставами для порушення кримінальної справи, згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України, є достатні дані, за умови законності джерел їх отримання, що вказують на наявність ознак злочину, тобто ці дані повинні бути отримані до винесення постанови про порушення кримінальної справи, а допит зазначених вище осіб, як свідків, був можливим лише після порушення кримінальної справи.

Згідно з абзацом четвертим п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 04 червня 2010 року «Про деякі питання що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи» апеляційний суд при перевірці судових рішень по даній категорії справ має з'ясувати, чи з додержанням вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув скаргу.

З огляду на викладене, так як судом першої інстанції при розгляді матеріалів справи за скаргою порушенні вимоги ч. 15 ст. 236-8 КПК України щодо перевірки наявності приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для цього, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляції захисника і скасування постанови суду з поверненням справи на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суддів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві Скоробогача В.М. від 05 вересня 2012 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - скасувати, а матеріали справи повернути до Деснянського районного суду м. Києва на новий судовий розгляд, в іншому складі суддів.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

_______________ _______________ _______________

М.А. Ященко О.О. Журавель Т.М. Тютюн